02 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 280/6141/20
Суддя І інстанції - Новікова І.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Мельника В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населе6ння виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області
на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі за заявою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області про відстрочення виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі №280/6141/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду 04 лютого 2021 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі меншому, ніж передбачено частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області перерахувати ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, у відповідності до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням висновку Конституційного Суду України, викладеному в рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №14-247/2018 (3393/18) та здійснити виплату суми недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Назване рішення набрало законної сили 10 березня 2021 року.
10 червня 2021 року Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області звернулось до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду, в якій просить відстрочити виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі №280/6141/20 до 01 лютого 2022 року.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області оскаржило її до апеляційного суду. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення заяви в повному обсязі.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що судом не взято до уваги, що на сьогодні у Управління немає відповідних бюджетних асигнувань на виконання рішень суду щодо виплати грошової допомоги до 5 травня, що підтверджує об'єктивні обставини, які фактично унеможливлюють виконання судового рішення. Вказує на те, що Управління не відмовляється виконати рішення суду в повному обсязі, а тільки просить суд надати час для отримання фінансування та повного виконання рішення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом частини першої статті 14 КАС України судові рішення, якими закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюються іменем України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частинами першою та третьою статті 378 КАС України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що при розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №2а/0570/6531/2011, постанові від 30.01.2020 у справі № 819/150/17.
Судом першої інстанції зазначено, що на підтвердження існування обставин, що "істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим", відповідач не надав суду першої інстанції жодних належних та допустимих доказів існування таких обставин, в тому числі відсутності в Управління праці та соціального захисту населе6ння виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області достатніх коштів на відповідних рахунках відповідача.
Також, як судом враховано, що Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).
Вказане узгоджується також з прецендентною практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Також у справах "Сук проти України" та "Бурдов проти Росії" Європейський суд з прав людини зазначив, що державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання своїх зобов'язань.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.06.2004 року в пункті 184 у справі "Броньовський проти Польщі" (заява № 31443/96) зазначив, що принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.
Згідно позиції Європейського Суду у справі №41/74 "Yvonne van Duyn v. Ноmе Оffісе" (Саsе 41/74 van v. Ноmе Оffісе) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання для осіб з інвалідністю внаслідок війни щодо отримання відповідної державної допомоги у визначеному законом розмірі, то держава чи орган діють протиправно, якщо вони відступають від такої політики чи поведінки, зокрема щодо нього без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у нього стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Положеннями Закону №3551 передбачено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них (стаття 12), особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13), учасникам війни (стаття 14), особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551(стаття 15), особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (стаття 16).
За юридичною позицією Конституційного Суду України "встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов'язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, підриває довіру до держави. Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов'язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту" (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначені заявником у заяві обставини, не є обставинами, які ускладнюють виконання рішення суду, а відтак, обґрунтовано відмовив в задоволенні заяви.
Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а ухвала відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 310, 312, 315, 316, 321, 322, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населе6ння виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області - залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
В повному обсязі постанова складена 02 листопада 2021 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.М. Іванов
суддя В.В. Мельник