Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
04 листопада 2021 року № 520/20558/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Єгупенка В.В.,
розглянувши у судовому засіданні, у спрощеному провадженні, у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (м. Харків, вул. Я. Мудрого, 26) про скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пархоменко Наталії Вікторівни від 10.02.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору за виконавчим провадженням №61229028.
Дослідивши матеріали справи, доводи адміністративного позову та надані сторонами докази, суд дійшов наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що постановою Апеляційного суду Харківської області від 20.12.2017 по справі №641/6630/16-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 про стягнення пені за кредитним договором, було стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» пеню за договором кредиту № № CM-SME-702/203/2007 від 21 грудня 2007 року у сумі 1 501 456 ( один мільйон п'ятсот одна тисяча чотириста п'ятдесят шість) грн. 87 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 , за його солідарним обов'язком з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» пеню у сумі 750 728 (сімсот п'ятдесят тисяч сімсот двадцять вісім ) грн. 43 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 , за її солідарним обов'язком з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» пеню в сумі 750 728 (сімсот п'ятдесят тисяч сімсот двадцять вісім ) грн. 43 коп.
В адміністративному позові позивач посилається на те, що 19.02.2018 за вказаним судовим рішенням було видано виконавчий лист №641/6630/15-ц.
10.04.2018 старшим державним виконавцем Шевченківського відділ державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління міністерства юстиції у Харківській області Пархоменко Н.В. було відкрито ВП №56138350 з примусового виконання виконавчого листа №641/6630/15-ц.
10.02.2020 стягувач подав до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління міністерства юстиції у Харківській області заяву про повернення виконавчого листа по цивільній справі №641/6630/15-ц без виконання.
10.02.2020 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого листа по цивільній справі №641/6630/15-цбез виконання на підставі п.1 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження».
У цей же день державним виконавцем було винесено постанову у ВП №61229028 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 150145,68 грн. виконавчого збору згідно постанови про стягнення виконавчого збору №56138350, виданої 10.02.2020.
Позивач посилається на те, що у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, на думку позивача, така постанова не відповідає вимогам ст.27 ЗУ «Про виконавче провадження» та підлягає скасуванню.
Статтями 124, 125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до частини п'ятої статті 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.
Згідно пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Так, згідно зі статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; а публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Приписами частини 5 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
Аналіз наведеної норми свідчить, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби можуть бути оскаржені до адміністративного суду лише в разі відсутності іншого судового порядку оскарження. Якщо ж законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 826/12964/17.
Законом, що визначає сукупність дій органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, іншими законами та нормативно-правовими актами, які підлягають примусовому виконанню, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII.
Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Разом з тим, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. (ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
Системний аналіз положень наведених вище норм закону дає можливість зробити висновок про те, що розгляд судом вимог про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби є за своєю правовою суттю формою судового контролю за виконанням постановленого судового акту, а відтак, має здійснюватися саме тим судом, який постановив рішення у справі та видав виконавчий лист, за винятків випадків встановлених ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, спірні правовідносини пов'язані з діями державного виконавця з виконання рішення по цивільній справі 641/6630/15-ц щодо стягнення з позивача виконавчого збору.
Отже, за правилами вище наведених норм права, оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення місцевого загального суду у цивільній справі, оскаржується стороною виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ.
Такий порядок оскарження передбачено також і приписами статті 447 ЦПК України.
Так, відповідно до положень ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Таким чином, на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Наслідки закриття провадження у справі передбачені статтею 239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
На виконання вимог частини 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України суд роз'яснює, що даний спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст.1, 2, 4, 5, 19, 20, 238, 241, 248, 256 КАС України, суд, -
Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (м. Харків, вул. Я. Мудрого, 26) про скасування постанови - закрити.
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Єгупенко