Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
03 листопада 2021 р. № 520/14286/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Пісочинської селищної ради (пров. Транспортний, буд. 2, смт. Пісочин, Харківський район, Харківська область, 62416, код ЄДРПОУ 04396727) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Пісочинської селищної ради щодо не прийняття рішення та ненадання відповіді на заяву/клопотання ОСОБА_1 від 11 травня 2021 року;
- зобов'язати Пісочинську селищної раду розглянути заяву/клопотання ОСОБА_1 від 11 травня 2021 року та прийняти відповідне рішення про задоволення або відмову в задоволенні заяви/клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що селищною радою не було прийнято рішення по суті клопотання заявника щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Позивач з зазначеним не погоджується, вважає бездіяльність відповідача незаконною та такою, що порушує права позивача.
У зв'язку з перебуванням судді Харківського окружного адміністративного суду Спірідонова М.О. на навчанні, рішення суду виготовлено в перший робочий день.
Ухвалою суду від 03.09.2021 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.
Представником відповідача 24.09.2021 року надано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що Пісочиснькою селищною радою розглянуто заяву/клопотання позивача від 11.05.2021 та в межах передбачених Законом України «Про звернення громадян» строків, листом №02-31/1684/1 від 31.05.2021, ОСОБА_1 надано письмову відповідь, про що мається запис у журналі реєстрації вихідних документів №02-31 Пісочиснької селищної ради, а другий примірник відповіді зберігається в матеріалах справи Пісочинської селищної ради. Вказану відповідь відправлено позивачу поштовим зв'язком, на зазначену ним у заяві адресу для листування. Враховуючи те, що відповідно до діючого законодавства орган місцевого самоврядування не зобов'язаний направляти відповіді заявникам рекомендованими листами з описом вкладення та з огляду на те, що місцевим бюджетом не передбачені видатки на такі дії, відповідь була направлена звичайним поштовим відправленням через АТ «УКРПОШТА». З огляду на вищезазначене, відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що порушене заявником питання було вирішено на підставі та у спосіб, визначені законом.
06.10.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Пісочинської селищної об'єднаної територіальної громади з заявою/клопотанням від 11.05.2021 року про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, в якій просив прийняти та задовольнити дану заяву/клопотання;
- надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Пісочинської селищної об'єднаної територіальної громади відповідно до бажаного місця розташування земельної ділянки зазначеної на доданих графічних матеріалах.
Крім того, суд зазначає, відповідно до рішення І сесії VIII скликання Пісочинської селищної ради №4/1-2020 від 01.12.2020 утворено та затверджено склад постійної комісії Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області VIII скликання з питань земельних відносин, архітектури, охорони навколишнього природного середовища (довкілля) та будівництва.
Під час засідання постійної комісії з питань земельних відносин, архітектури, охорони навколишнього природного середовища (довкілля) та будівництва Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області VIII скликання, 25 травня 2021 року розглядалося питання по заяві/клопотанні позивача та за допомогою даних публічної кадастрової карти та інформації отриманої від землевпорядника Пісочиснької селищної ради було встановлено, що земельна ділянка, що вказана у заяві та додатках до неї розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням виконавчого комітету Пісочинської селищної ряди №547 від 12 квітня 1994 року, ця земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на підставі якого виданий Державний акт на право приватної власності на землю, серія ХР 25-69-13459 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №72 від 06 червня 1994 року.
Також судом встановлено, що за результатами розгляду заяви позивача, листом від 31.05.2021 року № 0231/1684/1 Пісочинської селищної ради, надано відповідь на заяву/клопотання позивача, в якій зазначено, що дана земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2 рішенням виконавчого комітету Пісочинської селищної ради №547 від 12 квітня 1994 року для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та виданий Державний акт на право приватної власності на землю, серія ХР 25-69-13459 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №72 від 06 червня 1994 року. З огляду на зазначене, Пісочинська селищна рада не є власником даної земельної ділянки, а отже й не має повноважень розпоряджатись цим майном, а до обов'язків депутатського корпусу Пісочиснької селищної ради не входять питання про відчуження земельних ділянок, що перебувають у приватній власності, у зв'язку з чим заява/клопотання не підлягає розгляду на пленарному засіданні Пісочиснької селищної ради, а була розглянута в порядку Закону України «Про звернення громадян»
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному аналізі в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд виходить з таких мотивів та норм права.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регламентуються Земельним кодексом України.
Згідно зі ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з частиною другою статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 Земельного кодексу України).
Згідно з частиною другою статті 123 Земельного кодексу України особа зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Відповідно до положень частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Суд звертає увагу на те, що частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, перелік яких є вичерпним.
Так, згідно з ч. 7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідно до ч. І статті 83 Земельного кодексу України (надалі - Кодексу), Землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.
Пунктом «а» ч.2 ст.83 Кодексу передбачено - У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Згідно з пунктом «а» ч. І ст.90 Кодексу, Власники земельних ділянок мають право - продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність.
Частиною п'ятою статті 116 Кодексу передбачено - Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
У частині 6 ст. 118 Кодексу зазначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу, Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Таким чином, з огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність бездіяльності Пісочинської селищної ради щодо розгляду заяви/клопотання ОСОБА_1 , з питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою для індивідуального дачного будівництва на території Пісочинської селищної об'єднаної територіальної громади.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257, 258, 262, 278 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Пісочинської селищної ради (пров. Транспортний, буд. 2, смт. Пісочин, Харківський район, Харківська область, 62416, код ЄДРПОУ 04396727) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.