Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
05.11.2021 р. справа №520/18992/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - владний суб'єкт, адміністративний орган, Управління) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Матеріали позову одержані судом 30.09.2021р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 01.10.2021р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 18.10.2021р.
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправною, через грубе порушення ст.ст. 3, 8, 17, 19, 21, 22, 58 та 64 Конституції України, які є прямої дії, рішень Конституційного Суду України, Європейського Суду з прав людини та правових норм міжнародних договорів та зобов'язань, до яких приєдналася Україна, а також статей 43, 51, частин 1,4 ст.63 Закону України №2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб ” та постанов Кабінету Міністрів України №45 І №988, щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії згідно довідки 100/33331 №33/41-506 від 02.06.2021 року Державної установи “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області” про розмір грошового забезпечення за листопад 2019 року, з 01.12.2019 р.; 2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 новий перерахунок та виплату пенсії, однією загальною сумою з 01 грудня 2019 року за виключенням раніше виплачених сум, відповідно до частин 3, 18 ст. 43, частини 3 ст.51 та частин 1,4 ст. Закону України №2262-ХІІ, постанов КМУ №45, №988 з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення згідно довідки 100/33331 №33/41-506 від 02.06.2021 року Державної установи “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області” про розмір грошового забезпечення.
Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що штучно створені владним суб'єктом перешкоди призвели до отримання пенсії у неповному обсязі.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, з поданим позовом не погодився, аргументуючи незгоду тим, що підстави для перерахунку пенсії у спірних правовідносинах відсутні. Також посилався на обставину пропущення заявником строку звернення до суду із даним позовом.
Передбачений КАС України строк для розгляду справи сплинув 01.11.2021 р., і суд по настанню згаданої дати був змушений обирати між інтересом на дотримання процедури відправлення правосуддя в частині строку та інтересом на забезпечення всебічного, повного та об'єктивного встановлення всіх обставин справи, і, зважаючи, що строк на подання відповідачем відзиву спливав 08.11.2021., віддав беззаперечний пріоритет останньому.
Відзив на позов надійшов до суду лише 04.11.2021 р.
Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив публічну службу в органах системи Міністерства внутрішніх справ України, мав спеціальне звання атестованого працівника органу внутрішніх справ України - "капітан міліції", отримує від ГУ ПФУ в Харківській області пенсію у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
На відносини з оплати праці публічного службовця за аналогічною штатною посадою відносно заявника поширюються положення постанови КМУ від 11.11.2015р. №988 (далі за текстом - Постанова КМУ №988).
З 01.01.2016р. пенсію позивача було перераховано відповідно до положень ч. 4 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Постанови КМУ №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" за документом про розмір та структуру грошового забезпечення діючого військовослужбовця у розрізі компонентів: оклад за посадою, оклад за званням, надбавка за вислугу років, премія.
МВС України в особі Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" було надіслано до ГУ ПФУ в Харківській області документ про розмір та структуру грошового забезпечення діючого поліцейського за посадою інспектора станом на листопад 2019р. у розрізі компонентів: 1) оклад за посадою, 2) оклад за спеціальним званням, 3) надбавка за стаж служби, 4) надбавка за специфічні умови проходження служби, 5) премія (довідка від 02.06.2021р. №33/41-506.
Письмовим зверненням заявник порушив перед пенсійним органом питання про перерахунок пенсії.
За згаданим зверненням 11.08.2021р. за №10042-16419/С-02/8-2000/21 пенсійним органом вчинено відмову.
Не погодившись із відповідністю закону управлінського волевиявлення пенсійного органу з приводу перерахунку пенсії і вважаючи його протиправною бездіяльністю, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Право громадян на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України.
Пунктом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004р. таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".
У силу дії бланкетної норми ст. 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Отже, порядок соціального захисту у формі пенсійного забезпечення військовослужбовців та поліцейських, звільнених зі служби у відставку, унормовано, насамперед, приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі за текстом - Закон № 2262-XII).
Так, положення названого закону запроваджують дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії особи, а саме: 1) за ст.43 згаданого закону у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 згаданого закону у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.
При цьому, ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено порядок обчислення розміру пенсії у разі її призначення вперше і саме у цій процедурі базовою розрахунковою величиною є виплати (як винагорода за працю), одержані особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення самого працівника (службовця) - власна винагорода особи за працю).
Натомість, ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено порядок обчислення розміру вже призначеної пенсії шляхом її перерахунку у залежності від тих виплат (як винагорода за працю), котрі одержані третьою сторонньою особою - іншим працівником, який обіймає цю ж саму чи прирівняну посаду (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення іншого працівника - діючого службовця за аналогічною (прирівняною) посадою - винагорода третьої сторонньої особи за працю).
У силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019р. по зразковій справі №240/5401/18 процедури призначення пенсії (ст.43 Закону №2262-XII) та перерахунку пенсії (ст.63 Закону №2262-XII) є різними як за змістом, так і за механізмом проведення.
Відтак, суд не знаходить підстав для поєднання цих процедур за будь-якими компонентами, адже протилежне тлумачення змісту наведених норм закону з неминучістю призводить до виникнення штучно створеного "віртуального" показника винагороди за виконану роботу, котра не отримується жодним із діючих та реально існуючих публічних службовців за рахунок приєднання до компонентів структури власного грошового забезпечення військовослужбовця у відставці (співробітника органів внутрішніх справ України у відставці) компонентів структури грошового забезпечення діючого поліцейського.
Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що згідно з ч.4 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) передано законодавцем у відання Уряду України і деталізовано, зокрема, у положеннях Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, далі за текстом - Порядок №45).
Окрім того, процедура призначення та процедура перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії деталізовані також і приписами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (затвердженого постановою правління ПФУ від 31.01.2007р. №3-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.02.2007р. за №135/13402; далі за текстом - Порядок №3-1).
Згідно з п.1 Порядку №45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій проводиться у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Отже, приводом для проведення перерахунку розміру раніше призначеної пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення загального характеру, виданого суб'єктом владних повноважень, наділеним правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців чи інших осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"
11.11.2015р. КМУ було прийнято постанову №988 (далі за текстом - Постанова КМУ №988) з приводу оплати служби поліцейських.
Саме дане нормативне рішення Уряду України поширюється на відносини за участю заявника і призводить до виникнення правової підстави для перерахунку розміру раніше призначеної пенсії у зв'язку із підвищенням винагороди за службу діючих поліцейських громадянину з категорії «міліціонер у відставці» або з категорії «поліцейський у відставці».
30.08.2017р. КМУ було прийнято постанову №704 з приводу оплати служби військовослужбовців (далі за текстом - Постанова КМУ №704).
Згідно з п.10 постанови КМУ №704 згадане нормативне рішення Уряду України набирало чинності з 01.01.2018р.
Постановою КМУ від 27.12.2017р. №1052 до п.10 Постанови КМУ №704 були внесені зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено з 01.01.2018р., а 01.01.2019р.
Таким чином, станом на 01.01.2018р. постанова КМУ №704 не діяла, а питання розмірів грошового забезпечення військовослужбовців було регламентовано постановою КМУ від 07.11.2007р. №1294.
Постановою КМУ від 21.02.2018р. №103 (далі за текстом - Постанова КМУ №103) до п.10 Постанови КМУ №704 були внесені чергові зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено на 01.03.2018р.
При цьому, положення пунктів 1 і 2 Постанови КМУ №103 стосувались перерахунку розміру раніше призначених пенсій військовослужбовцям у відставці та деяких іншим особам за виключенням поліцейських у відставці та атестованих співробітників органів внутрішніх справ у відставці.
Натомість, положення п.3 Постанови КМУ №103 стосувались перерахунку розміру раніше призначених пенсій поліцейським у відставці та атестованим співробітникам органів внутрішніх справ у відставці
За правилами ч.2 ст.265 та ч.1 ст.325 КАС України пункти 1 і 2 Постанови КМУ №103 діяли у період часу з 28.02.2018р. та до 05.03.2019р. (як до моменту набрання законної сили судовими рішеннями по справі №826/3858/18) і були обов'язковими до виконання усіма суб'єктами права як чинне рішення Уряду України нормативного характеру.
За правилами ч.2 ст.265 та ч.1 ст.325 КАС України п.3 Постанови КМУ №103 діяв у період часу з 28.02.2018р. та до 19.11.2019р. (як до моменту набрання законної сили судовими рішеннями по справі №826/12704/18).
За правилами ч.2 ст.265 та ч.1 ст.325 КАС України п.6 Постанови КМУ №103 діяв у період часу з 28.02.2018р. та до 29.01.2020р. (як до моменту набрання законної сили судовими рішеннями по справі №826/5463/18).
Утрата чинності п.1 Постанови КМУ №103 з 05.03.2019р., п.2 Постанови КМУ №103 з 05.03.2019р., п.3 Постанови КМУ №103 з 19.11.2019р., п.6 Постанови КМУ №103 з 29.01.2020р. у силу ст.ст.255, 265, 325 КАС України означає, що саме з указаних календарних дат відбулись зміни у правовому регулюванні правовідносин з приводу перерахунку раніше призначеної пенсії.
Викладене узгоджується з останньою у часі правовою позицією постанови Верховного Суду від 17.06.2020р. у справі №2540/2873/18.
Відносно заявника є застосовним п.3 Постанови КМУ №103.
За правилами ч.2 ст.265 та ч.1 ст.325 КАС України п.3 Постанови КМУ №103 діяв у період часу з 28.02.2018р. та до 19.11.2019р. (як до моменту набрання законної сили судовими рішеннями по справі №826/12704/18).
Тому, до 19.11.2019р. пенсійний орган цілком правомірно виконував нормативні приписи діючого рішення Уряду України.
Утрата чинності пунктом 3 Постанови КМУ №103 з 19.11.2019р. у силу ст.ст. 255, 265, 325 КАС України означає, що саме з указаної календарної дати відбулись зміни у правовому регулюванні правовідносин з приводу перерахунку раніше призначеної пенсії військовослужбовцям у відставці з 01.12.2019р. як першого дня наступного календарного місяця за подією підвищення винагороди.
Викладене узгоджується з останньою у часі правовою позицією постанови Верховного Суду від 17.06.2020р. у справі №2540/2873/18.
При цьому, положення пунктів 1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 та обставини їх скасування рішенням суду в межах справи №№826/3858/18 є незастосовними відносно заявника, позаяк стосуються виключно військовослужбовців у відставці, зокрема і пенсіонерів за лінією Міністерства оборони України (тобто військовослужбовців у відставці), а заявник є пенсіонером за лінією МВС України (тобто атестованим співробітником органів внутрішніх справ у відставці).
Тому і положення пунктів 1 та 2 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103, і наслідки втрати чинності цими положеннями у зв'язку з набранням чинності рішенням суду по справі №826/3858/18, не мають для заявника жодного юридичного значення.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що оскільки пункт 3 Постанови №103, що стосується перерахунку розміру грошового забезпечення особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), скасований рішенням у справі №826/12704/18, яке набрало законної сили 19.11.2019 р., то саме з 19.11.2019 р. у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постанови КМУ №988, та такий перерахунок основного розміру пенсії відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.51 Закону №2262-ХІІ має бути здійснений ГУ ПФУ в Харківській області з 01.12.2019 р. (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії).
Критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів та зазначення у процесуальних документах належних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб'єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого волевиявлення з приводу відмови у перерахунку розміру раніше призначеної пенсії за усіма складовими компонентами грошового забезпечення, яке реально отримує діючий поліцейський, що проходить службу на тій же самій (аналогічній чи прирівняній) військовій посаді, звідки заявник був звільнений у відставку.
Окремо суд зважає, що за приписами ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у спорі з приводу перерахунку пенсії військовослужбовця у відставці до предмету доказування входять обставини: 1) обіймання заявником певної посади у штаті органу (установи, організації, частини тощо) перед звільненням зі служби; 2) продовження існування цієї ж самої або створення аналогічної чи прирівняної посади у штаті; 3) прийняття компетентним суб'єктом права рішення загального характеру про підвищення винагороди за службу усім військовослужбовцям; 4) співставності умов проходження служби; 5) реального отримання діючим поліцейським підвищеної винагороди за службу у межах конкретного календарного місяця; 6) видачі довідки про грошове забезпечення тим органом, якого відбулось звільнення або у якому заявник знаходився на фінансовому утриманні чи який видає довідки у силу спеціального повноваження.
У спірних правовідносинах пенсійний орган жодних заперечень з приводу змісту довідки про розмір та структуру грошового забезпечення не висловив.
При цьому, суд зважає, що у контексті механізму/алгоритму перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії (ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", ст.86 Закону України "Про прокуратуру" тощо) слід розрізняти подію підвищення розміру винагороди за виконану роботу діючого публічного службовця за актом права нормативного характеру (котрий стосується одразу усіх осіб однієї категорії без виключення) від події оцінки роботодавцем трудової участі (вкладу) конкретного працівника у показники службової діяльності органу за певний звітний період шляхом видання індивідуального акту права (зокрема, шляхом призначення премії).
Відповідно до ст.2 Закону України "Про оплату праці" структура винагороди за працю складається із основної заробітної плати (Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців) та додаткової заробітної плати (Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.).
Згідно з ст.15 Закону України "Про оплату праці" форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.
Так, у випадку премії (процедура чого охоплює собою етапи прийняття управлінського рішення про призначення премії, нарахування премії за обліком, ініціювання переказу коштів) в аспекті використання цього факту у цілях перерахунку пенсій іншим особам вирішальне юридичне значення має акт права, котрий передбачає умови виплати цього заходу заохочення як матеріального стимулу і у разі, коли цей акт поширюється на невизначене коло осіб - така виплата підлягає включенню до структури бази обчислення пенсії з метою перерахунку, а у разі, коли цей акт стосується виключно однієї особи чи однієї посади і результатів трудової (службової) діяльності за конкретний проміжок часу - то відсутні підстави для кваліфікації цієї події як загального підвищення розміру винагороди за виконану роботу.
Отже, факт порушення права заявника на перерахунок пенсії за усіма регулярними та реально виплаченими складовими грошового забезпечення діючого військовослужбовця у спірних правовідносинах слід визнати підтвердженим.
Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.2 КАС України предметом судової перевірки у порядку адміністративного судочинства є рішення та діяння (дія чи бездіяльність) владних суб'єктів.
Зміст рішення владного суб'єкта розтлумачено законодавцем у положеннях п.п. 18 і 19 ч.1 ст.4 КАС України.
Окрім того, суд вважає за можливе у порядку ч.6 ст.7 КАС України застосувати до спірних правовідносин загальні визначення змісту рішення, дії та бездіяльності владного суб'єкта, котрі наведені у п.п.1, 2 і 3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України та згідно з якими рішення владного суб'єкта - це письмовий акт, дія владного суб'єкта - це вчинок компетентного працівника владного суб'єкта, бездіяльність владного суб'єкта - це невиконання обов'язку.
Відмова ж владного суб'єкта як різновид форми реалізації адміністративного волевиявлення (управлінської функції) може бути втілена як у рішенні владного суб'єкта, так і в дії владного суб'єкта, котра має певну документальну фіксацію.
Тому, належним і ефективним способом захисту є як вимога про визнання неправомірної дії владного суб'єкта з приводу відмови, так і вимога про визнання протиправною відмови, оформленої відповідним письмовим документом, зокрема, і листом.
У спірних правовідносинах поведінка владного суб'єкта носила активний характер, що виключає її правову кваліфікацію у якості протиправною бездіяльності, натомість відмова адміністративного органу у перерахунку пенсії оформлена листом, існування якого свідчить про закінчення процедури розгляду і вирішення звернення заявника, і є перешкодою для вчинення за цим зверненням будь-яких волевиявлень управлінського характеру, а тому із виходом за межі позовних вимог у порядку ч. 2 ст. 9 КАС України підлягає скасуванню.
При цьому, право та охоронюваний законом інтерес заявника повністю та ефективно поновлюються визнанням протиправної спірної відмови і обтяженням пенсійного органу обов'язком здійснити перерахунок пенсії, а тому позов у решті вимог не підлягає задоволенню.
Суд також вважає неспроможним твердження пенсійного органу про необхідність застосування до спірних правовідносин 6-місячного строку звернення до суду з моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, оскільки виникнення у позивача права на перерахунок пенсії з 01.12.2019 р. у спірних правовідносинах зумовлено припиненням дії неправомірним рішенням Уряду на підставі рішення суду. З огляду на викладене, даний спір було вирішено по суті.
При розв'язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Тлумачення змісту норм ст.63 Закону України №2262-XII, постанови КМУ від 21.02.2018р. №103, постанови КМУ від 30.08.2017р. №704, Порядку №45 в аспекті структури грошового забезпечення діючого військовослужбовця як бази для обчислення розміру пенсії під час перерахунку з 01.01.2018р., дії в часі згаданих рішень Уряду України нормативного характеру, підстав і приводів вчинення адміністративним органом управлінського волевиявлення з приводу перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії у зв'язку із підвищенням винагороди за працю діючого публічного службовця викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.03.2021р. у справі №560/3762/18, від 09.06.2021р. у справі №520/1566/19, від 31.05.2021р. у справі №344/7971/16-а, від 14.05.2021р. у справі №400/73/19, від 01.04.2021р. у справі №813/1610/15, від 01.04.2021р. у справі №520/42/19.
Так, у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 17.03.2021р. у справі №560/3762/18: принцип незворотності дії закону у часі, закріплений у нормах Конституції України та деталізований у рішеннях Конституційного Суду України (від 09.02.1999р. №1-рп/99, від 05.04.2001р. №3-рп/2001, від 13.03.2012р. №6-рп/2012) означає що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом; станом на 01.01.2018 року відповідні норми постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 були діючими, а тому підлягали застосуванню.
У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 09.06.2021р. у справі №520/1566/19: відповідно до постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" здійснюється з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років. Врахування інших видів грошового забезпечення цією постановою не передбачено; визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта; відповідний акт визнається нечинним на майбутнє і чинним до цього - протягом певного проміжку часу (останнім днем його календарної чинності є той, що передує одному з зазначених моментів). Визнання нечинним акту може призводити до відновлення дії іншого акту, початковим календарним днем якої є відповідний з вказаних моментів; оскільки постановами КМУ від 21.02.2018р. №103 та від 13.02.2008р. №45 при перерахунку пенсії не передбачалось включення інших видів грошового забезпечення, ніж передбачені цими постановами, зокрема, тих які отримував позивач на момент виникнення у нього права на призначення пенсії, ці платежі правомірно не включені до довідки про розмір грошового забезпечення; без наявності довідки про розмір грошового забезпечення пенсійний орган не може зробити перерахунок раніше призначених пенсій.
У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 31.05.2021р. у справі №344/7971/16-а: без отримання відповідної довідки про грошове забезпечення у пенсійного органу відсутні правові підстави та повноваження для проведення перерахунку пенсії; перерахунок може бути здійснено після надходження до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення.
У силу правових висновків постанова Верховного Суду від 14.05.2021р. у справі №400/73/19: органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, а здійснюють її нарахування на підставі наданих їм іншими органами довідок про розмір грошового забезпечення і розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення, зазначених у таких довідках; без наявності довідки про розмір грошового забезпечення або відповідних складових у ній пенсійний орган не може зробити перерахунок раніше призначеної пенсії (Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №2540/2873/18 та від 09.09.2020 у справі №640/19107/18); згідно з абзацом 1 пункту 5 Порядку № 45 в редакції Постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням; Додаток 2 до Порядку № 45 передбачає форму довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку Постановою № 103 викладено в новій редакції, в якій відсутні такі складові грошового забезпечення як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення); зміни, внесені Постановою КМУ від 21.02.2018р. №103, зокрема до додатка 2 до Порядку № 45, в якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, визнані судом протиправними та нечинними з 05.03.2019 - з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/3858/18 та саме з цього часу діє редакція додатку 2 до Порядку № 45, яка діяла до зазначених змін; скасування з 05.03.2019 в судовому порядку вищезазначених положень Постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 та Порядку № 45 не змінює правового регламентування до указаної дати, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин відповідні норми були чинними (Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 420/5496/18 та від 11.11.2020 у справі №240/478/19); позивач не позбавлений права звернення до суду з відповідним позовом, якщо його права продовжують порушуватися після набрання чинності рішенням суду у справі №826/3858/18; скасування з 05.03.2019 в судовому порядку пункту 2 Постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 не змінює правового регламентування до указаної дати, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин відповідні норми Постанови №103 були чинними і пенсійний орган правомірно їх дотримувався (Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.10.2020 у справі №2040/7844/18 та від 22.10.2020 у справі № 640/17732/19); у період дії пунктів 1, 2 Постанови № 103 ці норми підлягали безумовному виконанню усіма суб'єктами владних повноважень.
У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 01.04.2021р. у справі №813/1610/15: законна сила судового рішення - це така його властивість, яка робить рішення загальнообов'язковим для виконання та поширюється на всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадових чи службових осіб та громадян. При цьому одним із основних елементів права є принцип правової впевненості, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів; рішення суду про визнання протиправним та скасування правового акта індивідуальної дії (у тому числі податкової вимоги), яке набрало законної сили, означає, що такий акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття, у тому числі до набрання законної сили відповідним рішенням суду.
У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 01.04.2021р. у справі №520/42/19: із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 особа має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019 (Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 06.08.2019 у справі №160/3586/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020).
З викладених правових висновків Верховного Суду також чітко, однозначно та безумовно слідує, що відсутність у справах пенсійного органу довідки про розмір грошового забезпечення зумовлює відсутність підстав для прийняття рішення про перерахунок розміру раніше призначеної пенсії у порядку ст.63 Закону України №2262-XII.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Так, заявником при звернення до суду був сплачений судовий збір у сумі 908,00 грн. що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 30.09.2021 р. на відповідну суму. Отже, співвідносно до обсягу заявлених вимог, присудженню на користь позивача за рахунок владного суб'єкта підлягає сума у 454,00 грн.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Вийти за межі позову.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оформлену листом від 11.08.2021р. за №10042-16419/С-02/8-2000/21.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) провести з 01.12.2019р. перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" від 02.06.2021р. №33/41-506 з урахуванням раніше проведених платежів.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) на користь ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. у якості компенсації витрат на оплату судового збору.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.
Суддя Сліденко А.В.