Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
04 листопада 2021 р. справа № 520/13635/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба (вул. Сумська, буд. 77/79, м. Харків, 61023, код ЄДРПОУ 24980799) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.09.2018 року по 20.07.2021 року;
- зобов'язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені І. Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.09.2018 року по 20.07.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вінпроходив військову службу у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені І. Кожедуба на посаді заступника начальника кафедри та був звільнений у запас і виключений зі списку особового складу з 20.09.2018. В період проходження військової служби в ХНУПС позивач перебував на фінансовому забезпеченні в ХНУПС та отримував грошове забезпечення. До дня виключення позивача зі списку особового складу ХНУПС не здійснив з позивачем розрахунок за усіма видами забезпечення, зокрема з фінансового забезпечення. Починаючи з 01.03.2018 по 20.09.2018 включно ХНУПС виплачував позивачу надбавку за науковий ступінь в неналежному розмірі, всупереч ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вищу освіту". Зазначену бездіяльність позивач оскаржив до суду. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021 по справі №520/14951/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено, зокрема, зобов'язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба перерахувати, нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 з 01.03.2018 по 20.09.2018 доплату за науковий ступінь кандидат наук з урахуванням положення ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вишу освіту"; зобов'язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба перерахувати, нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 частину недоплачених видів грошового забезпечення та грошової допомоги при звільнення з урахуванням доплати за науковий ступінь кандидата наук - 15% від посадового окладу відповідно до положення ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вишу освіту". На виконання зазначеного рішення суду ХНУПС здійснено нарахування та виплату позивачу доплату за науковий ступінь кандидат наук з урахуванням положення ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вишу освіту" та частину недоплачених видів грошового забезпечення та грошової допомоги при звільнення з урахуванням доплати за науковий ступінь кандидата наук - 15% від посадового окладу відповідно до положення ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вишу освіту" лише 20.07.2021. Таким чином, повний розрахунок при звільненні ХНУПС із позивачем провів лише 20.07.2021. Водночас ХНУПС, як безпосередній роботодавець позивача, не нарахував та не виплатив позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в період з 20.09.2018 по 20.07.2021 (по час повного розрахунку). Зазначену бездіяльність ХНУПС позивач вважає протиправною, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі та запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву вказав, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до фонду оплати праці та не є складовою заробітної плати. Виплата середнього заробітку носить компенсаторний характер. Відповідно до п.п. 3.9 п. 3 «Інші виплати, що не входять до фонду оплати праці» Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 №5, нараховані працівникам суми за час затримки розрахунку при звільненні не входять до фонду оплати праці. Університет переконаний, що приписи ст. 116, 117 КЗпП не поширюються на правовідносини у військовій сфері, оскільки всі без виключення питання проходження військової служби та звільнення з неї врегульовано нормами спеціального законодавством у військовій сфері. З огляду на викладене, позовні вимоги є необґрунтованими, та в їх задоволенні належить відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені І. Кожедуба (далі - ХНУПС) на посаді заступника начальника кафедри. В період проходження військової служби в ХНУПС позивач перебував на фінансовому забезпеченні в ХНУПС та отримував грошове забезпечення. Вказані факти не заперечувались сторонами у справі.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021 по справі №520/14951/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил Імені Івана Кожедуба, яка полягає у не застосуванні при встановленні та обчисленні ОСОБА_1 надбавки за науковий ступінь кандидат наук починаючи з 01.03.2018 по 20.09.2018 включно, положення ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вишу освіту", протиправною.
Зобов'язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба перерахувати, нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 з 01.03.2018 по 20.09.2018 доплату за науковий ступінь кандидат наук з урахуванням положення ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вишу освіту".
Зобов'язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба перерахувати, нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 частину недоплачених видів грошового забезпечення та грошової допомога при звільнення з урахуванням доплати за науковий ступінь кандидата наук - 15% від посадового окладу відповідно до положення ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вишу освіту".
Вказана постанова набрала законної сили 16.06.2021.
При цьому, вказаною постановою встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на посаді заступника начальника кафедри та був звільнений у запас та виключений зі списку особового складу з 20.09.2018.
На виконання зазначеної постанови суду ХНУПС позивачу здійснено новий розрахунок доплати за науковий ступінь кандидат наук з урахуванням положення ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вишу освіту" з 01.03.2018 по 20.09.2018, частини недоплачених видів грошового забезпечення та грошової допомога при звільнення з урахуванням доплати за науковий ступінь кандидата наук - 15% від посадового окладу відповідно до положення ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вишу освіту".
Судом встановлено, що 20.07.2021 на користь позивача було виплачено 19721,67 грн., що підтверджується копією банківської виписки по рахунку позивача.
Таким чином, повний розрахунок при звільненні ХНУПС із позивачем провів лише 20.07.2021.
Відтак остаточний розрахунок з позивачем відповідач провів не в день його звільнення 20.09.2018, а лише 20.07.2021.
Вважаючи протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.09.2018 по 20.07.2021, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАСУ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-ХІІ ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті другої Закону №2011-ХІІ ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з приписами ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Судом встановлено, що позивача виключено зі списків особового складу 20.09.2018, а фактичний розрахунок при звільненні проведено 20.07.2021.
Статтею 47 КЗпП України встановлено правило, за яким власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Згідно з положеннями статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Отже, всі суми належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 1 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; відсутність спору щодо їх розміру; невиплата нарахованих сум в день звільнення.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Таким чином, за загальним правилом норми спеціального законодавства є пріоритетними. Тобто, норми КЗпП України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.
Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми, спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат у день звільнення та водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку з працівником.
Ураховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 28.01.2021 по справі №240/11214/19 прийшла до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення військовослужбовців.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців викладений у постановах Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі № 823/1023/16, від 30 січня 2019 року у справі № 807/3664/14, від 26 червня 2019 року у справі №826/15235/16.
Також, відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Таким чином, усі виплати при звільненні належать до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України та застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі нездійснення фактичного розрахунку на день виключення особи зі списків особового складу військової частини.
Указані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, згідно з якою під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Аналогічна правова позиція міститься також в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19.
В межах даної справи судом встановлено, що в день звільнення позивачу не було в повному обсязі виплачено доплату за науковий ступінь кандидат наук з урахуванням положення ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вишу освіту", частину недоплачених видів грошового забезпечення та грошової допомога при звільнення з урахуванням доплати за науковий ступінь кандидата наук - 15% від посадового окладу відповідно до положення ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вишу освіту". У подальшому позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності та стягнення вказаних виплат. Судовим рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача доплату за науковий ступінь кандидат наук з урахуванням положення ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вишу освіту", частину недоплачених видів грошового забезпечення та грошової допомога при звільнення з урахуванням доплати за науковий ступінь кандидата наук - 15% від посадового окладу відповідно до положення ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вишу освіту". Суму грошового забезпечення за постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021 по справі №520/14951/2020 виплачено позивачеві 20.07.2021, тобто поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України.
За таких обставин суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 117 КЗпП України, оскільки на момент звільнення позивачу не було виплачено всіх належних йому сум і розмір таких сум був спірним.
Таким чином, обираючи належний спосіб захисту прав позивача, суд приходить до висновку про протиправну бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.09.2018 по 20.07.2021 та наявність підстав для зобов'язання Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.09.2018 по 20.07.2021.
При цьому суд зазначає, що розрахунок суми покладається на відповідача, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.12.2020 по справі 521/21718/16-а, від 30.09.2020 по справі №280/676/19, від 20.02.2018 по справі №522/5664/17.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба (вул. Сумська, буд. 77/79, м. Харків, 61023, код ЄДРПОУ 24980799) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.09.2018 по 20.07.2021.
Зобов'язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені І. Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.09.2018 по 20.07.2021.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Шляхова О.М.