про залишення позову без розгляду
Справа № 500/1185/21
02 листопада 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чепенюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,
представника позивача Гураля Р.В.,
представника відповідача Денисюк Н.І.,
представника третьої особи Гули Т.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду та клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Міністерство юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на військовій службі, зобов'язання вчинити певні дії,
16.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України (далі - СБУ), Управління СБУ в Сумській області, в якому просив:
визнати протиправними та скасувати накази, якими його звільнено з посади начальника Управління СБУ в Сумській області з 04.11.2014 та військової служби СБУ з 03.12.2018;
поновити його на посаді начальника Управління СБУ в Сумській області з 04.11.2014 та на військовій службі СБУ із 03.12.2018;
зобов'язати СБУ надати до Міністерства юстиції України відомості про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 заборон, визначених статтею 1 Закону України «Про очищення влади».
Одночасно з позовною заявою позивачем подана до суду заява про поновлення процесуальних строків, у якій ОСОБА_1 зазначив, що лише 22.02.2021 йому стало відомо, що 10.08.2018 під час перебування у щорічній відпустці (з 27.07.2018 по 03.12.2018) було видано наказ про звільнення його зі служби. З наказами про звільнення з посади начальника Управління СБУ в Сумській області (з 04.11.2014) та переведення у розпорядження Голови СБУ (з 04.11.2014) він не ознайомлений по даний час, про це йому було повідомлено лише в усній формі 12.02.2021 в телефонній бесіді (том 1 а.с.188-189).
Також у заяві про поновлення процесуальних строків ОСОБА_1 зазначив, що перебування в розпорядженні не передбачає відвідування місця роботи, а передбачає очікування нового призначення чи доручення, то й дізнатись про існування спірних наказів він не міг.
У відповідності до листа від 22.02.2021 №69/12-9-64-234/22, наказом т.в.о. Голови Служби безпеки України від 10.08.2018 № 1021-ОС, його звільнено з військової служби за підпунктом «а» пункту 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБУ та підпунктом «з» (у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади») пункту 2 частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у запас СБУ з 03.12.2018. Проте ні листом від 22.02.2021 №69/12-9-64-234/22, ні листом від 10.03.2021 №69/12-1-64/1-234/22 йому не надано жодних копій наказів.
За таких обставин ОСОБА_1 зазначає, що до моменту отримання вказаних листів, якими повідомлено про оскаржувані накази про звільнення з посади начальника Управління СБУ в Сумській області та звільнення з військової служби, у нього не було об'єктивної змоги зробити достовірний висновок про те, що його звільнення з посади відбулося у зв'язку з люстрацією, та не було достатніх підстав для звернення до суду.
Ухвалою судді від 22.03.2021 позовна заява залишена без руху та встановлено позивачу строк для усунення зазначених у ній недоліків - десять днів з дня отримання вказаної ухвали.
Позивачу у цей строк необхідно було усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду:
доказів сплати судового збору, у встановленому законом розмірі, за реквізитами вказаними у мотивувальній частині ухвали суду, або доказів звільнення від сплати судового збору;
заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку (за їх наявності), та доказів поважності причин недотримання строку звернення до суду;
клопотання про залучення третьої особи з обґрунтуванням у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На усунення недоліків позовної заяви представником позивача адвокатом Гуралем Р.В., серед іншого, подана заява про поновлення процесуального строку (строку звернення до суду) від 07.04.2021 (том 1 а.с.32-34), у якій заявник зазначив, що наявна в адміністративній справі №500/197/21 довідка Управління СБУ в Тернопільській області №8-вк від 21.01.2019 не є належним доказом обізнаності позивача про його звільнення.
Натомість, СБУ у відповідь на заяву позивача від 15.02.2021 листом від 24.02.2021 за № 22/3/7-1042/67 надіслала йому витяг з наказу Голови СБУ від 10.08.2018 № 1021-ОС. Вказаний лист отриманий позивачем 11.03.2021. До вказаної дати будь-яка інформація, наявна у позивача про його ймовірне звільнення потребувала підтвердження у встановленому законом порядку - наказом про звільнення, що об'єктивно перешкоджало звернутися до суду з позовом в місячний строк, визначений у частині п'ятій статті 122 КАС України.
Ухвалою суду про повернення позовної заяви в частині позовних вимог від 12.04.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до СБУ, Управління СБУ в Сумській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та на військовій службі, зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу без розгляду в частині позовних вимог до Управління СБУ в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Управління СБУ в Сумській області з 04.11.2014, та в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління СБУ в Сумській області з 04.11.2014 на підставі пункту 2 частини четвертої статті 169 КАС України (позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про її відкликання). Виключено з числа відповідачів у справі Управління СБУ в Сумській області (том 1 а.с.69-71).
Ухвалою суду про повернення позовної заяви від 12.04.2021 визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду.
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Гураля Р.В. про поновлення строку звернення до суду з позовом до СБУ про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на військовій службі, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Позовну заяву ОСОБА_1 до СБУ про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на військовій службі, зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу (том 1 а.с.72-80).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 про повернення позовної заяви в частині позовних вимог скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (том 1 а.с.164-169).
У цій постанові суд апеляційної інстанції, серед іншого, зазначив, що копію оскаржуваного наказу позивач отримав на його запит згідно супровідного листа СБУ від 24.02.2021 № 22/3/7-1042/67. Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо пропуску строку звернення до суду, послався на обізнаність позивача із існуванням наказу про його звільнення від 10.08.2018 з огляду на подання позову 21.01.2021 та подання до суду довідки Управління СБУ в Тернопільській області №8-вк від 21.01.2019.
Апеляційний суд зазначив, що наявна в матеріалах справи копія довідки від 21.01.2019 №8-вк не містить адресата. Зазначено, що її видано для пред'явлення за місцем вимоги. При цьому відповідач не довів, що вказана довідка була видана позивачу безпосередньо і також відсутні відомості щодо дати отримання позивачем цього документу.
Після повернення адміністративної справи з Восьмого апеляційного адміністративного суду ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання (том 1 а.с.196-197).
27.08.2021 до суду надійшов відзив на позов (том 1 а.с.206-220), у якому відповідач вказує на недотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом щодо проходження публічної служби та просить залишити позов без розгляду через пропущення строку звернення до суду.
Одночасно з відзивом на позов до суду надійшло клопотання представника СБУ України про залишення позову без розгляду через пропущення строку звернення до суду (том 1 а.с.241-245). Мотиви клопотання аналогічні тим, що викладені у відзиві на позов, та зводяться до наступного.
ОСОБА_1 вперше звернувся до суду з ідентичним позовом 21.01.2021, відтак достовірно знав про сам факт та дату звільнення з військової служби. Натомість у заяві про поновлення строку звернення до суду стверджує, що нібито лише з листа Управління СБУ в Тернопільській області від 22.02.2021 № 69/12-9-64 234/22 йому стало відомо, що його звільнено з військової служби. Згодом у тій самій заяві про поновлення процесуальних строків позивач зазначає, що 12.02.2021 в телефонній бесіді в усній формі йому вперше було повідомлено про його звільнення з військової служби СБУ.
Разом з тим, ще 05.07.2018 Управлінням роботи з особовим складом СБУ (далі - УРОС СБУ) ОСОБА_1 був надісланий лист № 11/2-6399к про те, що з 23.06.2018 Законом України від 05.04.2018 № 2397-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення окремих питань проходження громадянами військової служби» унормовано питання звільнення в особливий період військовослужбовців, до яких застосовано заборону, передбачену частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», та які зараховані у розпорядження відповідних начальників за підпунктом «ж» пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 № 1262. У зв'язку із цим позивачу було запропоновано в термін до 19.07.2018 прибути до УРОС СБУ для оформлення відповідних документів та надання відповідних роз'яснень. З позивачем наприкінці липня 2018 року були проведені бесіди перед звільненням, в ході яких обговорено питання щодо порядку звільнення, підстав і строків подання документів до звільнення, ознайомлено з поданням до звільнення та розрахунком вислуги років для призначення пенсії, встановлено, що облікові документи для постановки на військовий облік позивача будуть надіслані до Управління СБУ в Тернопільській області за місцем постійного проживання позивача.
Наказом Голови СБУ від 10.08.2018 № 1021-ОС ОСОБА_1 звільнено з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за підпунктом «а» пункту 61 та підпункту «з» (у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами 3 або 4 статті 1 Закону України «Про очищення влади»), та запропоновано прибути і ознайомитися з наказом, від чого останній відмовився, про що було складено відповідний акт.
У вересні 2018 року в приміщенні Управління СБУ в Тернопільській області ОСОБА_1 особисто ознайомився із витягом з наказу Голови СБУ від 10.08.2018 № 1021-ос про його звільнення з 03.12.2018 з військової служби.
16.01.2019 позивач звернувся до Управління СБУ в Тернопільської області із заявою від 15.01.2019 про видачу витягу з наказу Голови СБУ щодо підстав його звільнення з органів СБУ. У відповідь на згадане звернення листом від 21.01.2019 №69/22-1-10-312/22 ОСОБА_1 було надано довідку щодо підстав звільнення у запас СБУ № 8-вк від 21.01.2019, яку він особисто отримав 23.01.2019.
28.09.2020 позивач знову звернувся до Управління СБУ в Тернопільської області із заявою від 28.09.2020 про видачу завіреної копії послужного списку щодо проходження ним військової служби в органах СБУ. Довідку від 08.10.2020 про періоди проходження військової служби з 31.08.1992 по 03.12.2018 він особисто отримав 08.10.2020.
12.02.2021 позивач у черговий раз звернувся до Управління СБУ в Тернопільській області із заявою щодо надання копій документів про обставини звільнення з військової служби, оскільки нещодавно йому стало відомо про його звільнення. 23.02.2021 він особисто отримав відповідь на звернення та копії запитуваних документів.
Представник відповідача вказує, що про ймовірне порушення свого права позивач дізнався щонайменше ще:
у 2018 році при оформленні та ознайомленні з документами про звільнення з військової служби СБУ;
у січні 2019 року під час отримання на своє звернення довідки щодо підстав звільнення з військової служби СБУ;
у жовтні 2020 року під час отримання на своє звернення довідки про періоди проходження військової служби;
у січні 2021 року, звертаючись до суду з позовною заявою до СБУ, Управління СБУ в Сумській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство юстиції України, про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії.
Представник відповідача наводить численні висновки Верховного Суду з питань дотримання строку звернення до суду у справах, пов'язаних з проходженням публічної служби, та наявності / відсутності підстав для поновлення такого. Вказує, що невірним є ототожнення моменту відліку строку звернення до суду виключно з моментом видання наказу про звільнення та ознайомлення з ним, оскільки це спростовується приписами статті 122 КАС України, яка вказує виключно на момент обізнаності особи чи її потенційної можливості бути обізнаною.
Зауважує, що невжиття позивачем активних дій у період з серпня 2018 року до моменту подання позову свідчить про пасивність його поведінки у реалізації права на пред'явлення позову. Жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду позивач ні у своїй позовній заяві, ні у заяві про поновлення процесуальних строків не зазначив та, відповідно, не підтвердив будь-якими належними доказами.
Посилання позивача на факт отримання ним 22.02.2021 листа № 69/12-9-64 234/22, як на дату, з якою слід пов'язувати початок перебігу строку звернення до суду з цим позовом, не можна брати до уваги, оскільки про звільнення і підстави до звільнення з військової служби позивач дізнався одночасно із отриманням вищенаведених довідок, листів, повідомлень ще у 2018-2020 роках.
21.09.2021 до суду надійшла від представника позивача заява про уточнення позовних вимог (том 2 а.с.3), прийнята судом до розгляду, у якій фактично викладені ті ж позовні вимоги, лише уточнено їх формулювання, а саме позивач просив:
визнати протиправним та скасувати наказ Голови СБУ від 10.08.2018 №1021-ОС про звільнення з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за підпунктом «а» пункту 61 та підпункту «з» (у зв'язку з застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади») пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас Служби безпеки полковника ОСОБА_1 , з правом носіння військової форми одягу, виключивши його зі списків особового складу з 03.12.2018;
поновити полковника ОСОБА_1 військовій службі СБУ із 03.12.2018;
зобов'язати СБУ надати до Міністерства юстиції України відомості про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 заборон, визначених статтею 1 Закону України «Про очищення влади».
21.09.2021 до суду надійшла відповідь від представника позивача (том 2 а.с.5-10), у якій стосовно позиції відповідача про недотримання строку звернення до суду з цим позовом наведені такі міркування і доводи.
Відповідачем не надано доказів надіслання листа 05.07.2018 УРОС СБУ Іванюку В.О., яким його запрошено прибути для оформлення документів та отримання роз'яснень.
Щодо проведення наприкінці липня 2018 року бесід із позивачем, під час яких обговорювалося його подальше звільнення, то жоден листок бесіди не підписаний її учасниками, на копіях листків бесід відсутні дати їх проведення, що свідчить про факт відсутності вказаних бесід та узгоджується з пунктом 7.5 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбов цями Служби безпеки України, затвердженої наказом СБУ №772 від 14.10.2008 (далі - Інструкція №722), відповідно до якого бесіди, передбачені пунктом 7.4 цієї Інструкції, не проводяться з військовослужбовцями, які звільняються з військової служби за підставою, передбаченою підпунктом «з» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за якою звільнено позивача.
Також представник позивача вважає суперечним твердження відповідача про повідомлення про звільнення ОСОБА_1 10.08.2018 в телефонному режимі начальником УРОС СБУ, про що було складено відповідний акт. Відповідно до пункту 7.15 Інструкції №722 наказ про звільнення військовослужбовця у запас або у відставку оголошується йому особисто його прямим начальником. Позивач на момент звільнення перебував в розпорядженні Голови СБУ, тому начальник УРОС СБУ не був його прямим начальником і не був повноважний повідомляти його про звільнення. Крім цього, повідомлення засобами телефонного зв'язку є протиправним, оскільки Інструкцією №722 передбачено особисте оголошення наказу. Жодного доказу наявності такого телефонного дзвінка і його змісту відповідачем не надано.
Представник позивача звертає увагу на постанови Верховного Суду, у яких викладена правова позиція про те, що місячний строк звернення до суду обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. До таких правовідносин підлягають застосуванню поряд із строками звернення до суду встановленими КАС України, також положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).
Докази особистого ознайомлення ОСОБА_1 з витягом з наказу про звільнення у вересні 2018 року в приміщенні Управління СБУ в Тернопільській області відсутні.
На заяву позивача від 15.01.2019 до Управління СБУ в Тернопільській області про видачу витягу з наказу про його звільнення, останнє такий витяг не надає, а складає довідку від 21.01.2019 за №8-вк. Докази надання відповіді позивачу відповідачем не надано.
Не може вважатися доказом ознайомлення позивачем з наказом про звільнення факт отримання ним копії послужного списку 08.10.2020, оскільки копія наказу до такого списку не долучалася, а в самому списку відсутні підстави звільнення зі служби.
Відповідач у відзиві не вказує день, коли позивач дізнався про порушення свого права. Зокрема, відповідач посилається на вказані вище обставини як на можливі дати, коли позивач дізнався про ймовірне порушення своїх прав. Однак, така дата повинна бути конкретизована та підтверджена відповідними доказами. В іншому випадку таке твердження є лише припущенням.
З листа Управління СБУ в Тернопільській області від 10.03.2021 за №69/12-1-64/1-234/22 слідує, що в матеріалах особової справи позивача відсутній наказ про його звільнення. Також з цього листа слідує, що звернення позивача про надання йому копії наказу є повторним.
Позивач отримати копію наказу про своє звільнення об'єктивно не міг, оскільки станом на 10.03.2021 такого наказу не було в його особовій справі. Матеріали, на підставі яких проводилося звільнення (подання на звільнення), та документи, сформовані в результаті звільнення (розрахунок вислуги років), відповідач відніс до службової інформації та відмовив позивачу у доступі до неї.
04.10.2021 до суду надійшли заперечення СБУ. У цій заяві по суті справи відповідач акцентує увагу на тому, що в позові, який подавався позивачем ще у січні 2021 року, викладено зміст оскаржуваного наказу, підстави звільнення, є посилання на довідку, видану Управлінням СБУ в Тернопільській області, щодо підстав звільнення у запас СБУ № 8-вк від 21.01.2019, що є беззаперечним доказом того, вже 21.01.2021 при першому зверненні до суду ОСОБА_1 достовірно знав про факт, дату та підстави звільнення з військової служби.
Позивач у відповіді на відзив наголошує, що відсутні докази надсилання йому листа УРОС СБУ № 11/2-6399к від 05.07.2018, однак не пояснює, не заперечує і не спростовує факту отримання ним цього листа. Саме про цей лист позивач зазначав у своїй першій позовній заяві до СБУ, Управління СБУ в Сумській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство юстиції України, про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії, поданій до суду 21.01.2021 (справа № 500/197/21). Саме цей лист був включений до переліку документів, доданих позивачем до позовної заяви. І саме цей лист став підставою для залишення позовної заяви без руху у зв'язку із тим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом (не додав копію документу, а саме листа № 11/2-6399к від 05.07.2018), що слідує зі змісту ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 у справі № 500/197/21. Означене в повній мірі є доказом отримання ОСОБА_1 від УРОС СБУ листа № 11/2-6399к від 05.07.2018, оскільки позивач використовував цей лист як доказ у справі № 500/197/21 та наводив цитати з його змісту.
Стосовно відсутності підписів на листках бесід, що передували звільненню позивача зі служби, що, на думку представника позивача, підтверджує факт відсутності таких бесід взагалі, то наведене спростовується комісійно складеним актом від 26.07.2018 № 14/2-7229к, підписаним начальником УРОС СБУ, начальником 2 інспекції УРОС СБУ та заступником начальника УРОС СБУ, про відмову позивача від підписання листків бесід. Даний акт є допустимим та достовірним доказом в розумінні статей 74, 75 КАС України, та відповідає вимогам пункту 7.4 Інструкції № 772. Разом з тим, на даний час встановити чому такі листки бесід не підписані колишній начальник УРОС СБУ генерал-майором ОСОБА_2 , який її проводив, з'ясувати не можливо через його звільнення з військової служби СБУ.
Відповідно до вимог Інструкції № 772 наказ про звільнення військовослужбовця у запас або у відставку оголошується йому особисто його прямим начальником. Тобто наказ про звільнення не вручається військовослужбовцю, а оголошується. Відповідно до статей 31, 32 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. За своїми військовими званнями начальниками є генерали для військовослужбовців молодшого та старшого офіцерського складу.
22.08.2018 на адресу Управління СБУ в Тернопільській області надійшов витяг з наказу т.в.о. Голови СБУ від 10.08.2018 № 1021-ОС про звільнення з 03.12.2018 полковника ОСОБА_1 з військової служби СБУ. Відповідно до наказу СБУ № 333/ДСК від 01.06.2017 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, використання і зберігання нормативно-правових актів та актів організаційно-розпорядчого характеру в Службі безпеки України» (далі - Інструкція № 333/ДСК) про ознайомлення з витягом з наказу під особистий підпис робиться відповідна відмітка про ознайомлення на зворотному боці першого аркуша примірника на вільному від тексту місці. Відповідно до довідки начальника РСВ Управління СБУ в Тернопільській області полковника ОСОБА_3 від 24.08.2021 № 69/22-8478 із даним витягом позивача було ознайомлено під особистий підпис у вересні 2018 року. Надалі, на виконання вимог Інструкції № 333/ДСК у 2019 році витяг з наказу т.в.о. Голови СБУ від 10.08.2018 № 1021-ОС був знищений у встановленому законом порядку.
Факт ознайомлення позивача у вересні 2018 року під особистий підпис з витягом з наказу т.в.о. Голови СБУ від 10.08.2018 № 1021-ОС, відповідно обґрунтовує факт звернення ОСОБА_1 у січні 2019 року із заявою про видачу копії наказу про звільнення саме до Управління СБУ в Тернопільській області, а не до Голови СБУ чи Центрального управління СБУ, де позивач перебував у розпорядженні та звідки й був звільнений з військової служби.
Позивач стверджує про відсутність підстав вважати отримані ним довідку № 8-вк від 21.01.2019 та відповіді на його звернення Управління СБУ в Тернопільській області від 21.01.2019, від 08.10.2020, від 23.02.2021 доказами його обізнаності про звільнення з військової служби, а також про відсутність доказів надання йому відповіді Управлінням СБУ в Тернопільській області від 21.01.2019 № 69/22-1-10-312/22. Між тим, ні у позовній заяві, ні у відповіді на відзив ОСОБА_1 не заперечує і не спростовує самого факту обізнаності про його звільнення з військової служби з 03.12.2018.
Особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення, чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Представник відповідача зазначає, що об'єктивно позивач дізнався про оскаржуваний наказ 23.01.2019 та мав можливість оскаржити його у строк, встановлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Також позивач, знаючи, що наказом т.в.о. Голови СБУ від 10.08.2018 № 1021-ОС його звільнено з військової служби, мав об'єктивну можливість ознайомитися з самим наказом в Центральному управлінні СБУ, однак ОСОБА_1 таким правом у період з 21.01.2019 по даний час не скористався.
Позивач не зазначає у чому саме полягала об'єктивна неможливість та які обставини непереборного та об'єктивного характеру завадили йому звернутися до Центрального управління СБУ України для отримання копії чи витягу з наказу у період з 2018 року по лютий 2021 року, і які саме «неодноразові спроби» були ним вчинені для його отримання.
Підсумовуючи представник відповідача вказує, що у даному випадку позивачем жодним чином не обґрунтовано наявності причин непереборного та об'єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду з позовом, та просить залишити позовну заяву без розгляду.
Ухвалою суду від 19.10.2021 позовну заяву залишено без руху на підставі частини тринадцятої статті 171 КАС України, позивачу встановлено п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати усі підстави для поновлення строку, надати докази поважності причин його пропуску (том 2 а.с.58-70). Така ухвала постановлена з огляду на те, що причини для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду є недостатніми для вирішення питання про поновлення строку звернення до суду та зважаючи на висновки, викладені у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 у цій справі про передчасність застосування судом першої інстанції наслідків залишення позовної заяви без розгляду.
26.10.2021 до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Гураля Р.В. про поновлення строку звернення до суду (том 2 а.с.76-77).
У цій заяві представник позивача зазначив, що відповідно до пункту 7.15 Інструкції №772, наказ про звільнення військовослужбовця у запас або у відставку оголошується йому особисто його прямим начальником. Позивач на момент звільнення перебував в розпорядженні Голови СБУ, тому начальник Управління СБУ в Тернопільській області не був його прямим начальником і не був повноважний повідомляти його про звільнення. Відтак, лист Управління СБУ в Тернопільській області від 21.01.2019 №69/22-і-10-312/22 є недопустимим доказом ознайомлення позивача із звільненням, оскільки законом для цього передбачено інший порядок - особисто прямим начальником.
Докази факту обізнаності позивача із своїм звільненням є недостатніми для висновку про обізнаність із порушенням його прав чи інтересів. Не будучи ознайомленим у встановленому порядку із наказом про звільнення, позивач міг тільки припускати, що таке звільнення відбулося взагалі і порушує його права зокрема. Позивач в такому разі позбавлений можливості подати належний та достатній доказ протиправності свого звільнення - наказ про звільнення.
Також представник позивача зауважує, що на заяву позивача від 15.01.2019 до Управління СБУ в Тернопільській області про видачу витягу з наказу про його звільнення, останнє такий витяг не надає, а складає довідку від 21.01.2019 за №8-вк. Відсутність відомостей щодо дати отримання позивачем довідки Управління СБУ в Тернопільській області від 21.01.2019 №8-вк стало однією із підстав для скасування ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 про повернення позовної заяви в частині позовних вимог та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції зробив висновки про недостатність підстав для повернення позовної заяви, однак такі висновки не є вказівкою, обов'язковою до виконання судом першої інстанції. Справа направлена саме для продовження розгляду, а не нового розгляду, що виключає можливість перегляду вже встановлених судом апеляційної інстанції обставин - відсутність підстав для повернення позовної заяви. Вказане підтверджується положеннями частини сьомої статті 169 КАС України, відповідно до якої у разі скасування ухвали про повернення позовної заяви за результатами її перегляду та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву.
З наведених підстав представник позивача просив визнати поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до СБУ про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на службі, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 28.10.2021 продовжено розгляд справи відповідно до частини чотирнадцятої статті 171 КАС України (том 2 а.с.79).
29.10.2021 до суду від представника СБУ надійшли заперечення на заяву про поновлення строку звернення до суду. Мотиви заперечення зводяться до того, що дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом не ставиться в залежність від порядку отримання наказів, а вирішується з огляду на факт, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права. ОСОБА_1 у поданих заявах не заперечує і не спростовує самого факту обізнаності ще у січні 2019 року із датою та підставами звільнення з військової служби.
У спірному випадку строк подання позовної заяви був пропущений через відсутність упродовж трьох років максимальних зусиль позивача та належної старанності щодо звернення до суду з позовом за реальної обізнаності увесь цей період з фактом його звільнення. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Неналежна реалізація наданих процесуальних прав не може визнаватись судом як поважна причина пропуску процесуального строку, а відтак вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду із вказаним позовом є неповажними. Представник відповідача просила відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду.
У судовому засіданні 02.11.2021 представник позивача заяву про поновлення строків звернення до суду підтримав з підстав, наведених у ній, просив її задовольнити.
Представник відповідача просила відмовити у задоволенні такої заяви та залишити позов без розгляду через пропущення строку звернення до суду з мотивів, викладених у письмових заявах.
Представник третьої особи підтримала клопотання відповідача про залишення позову без розгляду з підстав пропущення строку звернення до суду та просила відмовити у задоволенні заяви позивача про поновлення такого строку.
Заслухавши думку учасників справи, перевіривши доводи сторін письмовими доказами, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частини третя статті 122 КАС України).
Частиною п'ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення особи до суду з позовом про поновлення на військовій службі встановлено місячний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України. Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву про поновлення строку звернення до суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 КАС України).
Предметом оскарження у цій справі є наказ Голови СБУ від 10.08.2018 № 1021-ОС, яким ОСОБА_1 звільнено з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за підпунктом «а» пункту 61 та підпункту «з» (у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами 3 або 4 статті 1 Закону України «Про очищення влади»).
Копію оскаржуваного наказу позивач отримав на його запит згідно супровідного листа СБУ від 24.02.2021 № 22/3/7-1042/67.
Суд звертає увагу, що стаття 122 КАС України визначає відлік процесуального строку звернення до суду з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, строк для оскарження позивачем наказу про звільнення з військової служби і його відлік розпочинається з дня, коли позивач дізнався чи мав дізнатися про оскаржуваний наказ.
Вирішальним для визначення додержання особою строку звернення до суду для такої категорії спорів (щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби) є встановлення часу, коли особа фактично дізналася або повинна була дізнатися про зміст оскаржених рішень.
Про зміст наказу та підстави звільнення, дату та номер наказу позивачу було достеменно відомо раніше, про що свідчать наступні обставини: отримання позивачем 23.01.2019 особисто під розписку довідки Управління СБУ в Тернопільській області від 21.01.2019 №8-вк такого змісту: « ОСОБА_4 дійсно наказом т.в.о. Голови Служби безпеки України від 10 серпня 2018 року № 1021-ос звільнений з військової служби за підпунктом «а» пункту 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України та підпунктом «з» (у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади») пункту 2 частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (том 1 а.с.224).
Ця довідка є додатком до листа від 21.01.2019 №69/22-і-10-312/22, який адресований саме ОСОБА_1 . У листі зазначено, що вона надсилається на вимогу ОСОБА_1 , викладену у заяві від 16.01.2019, щодо підстав звільнення у запас СБУ. Копія заяви долучена відповідачем до матеріалів адміністративної справи (том 1 а.с.221).
Про отримання довідки Управління СБУ в Тернопільській області від 21.01.2019 №8-вк разом з супровідним листом від 21.01.2019 №69/22-і-10-312/22 свідчить розписка ОСОБА_1 від 23.01.2019 (том 1 а.с.223, 223 зворот, том 2 а.с.87, 87 зворот, оригінали документів оглянуто у судовому засіданні).
У постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 звернута увага на те, до відповідач не довів, що вказана довідка була видана позивачу безпосередньо і також відсутні відомості щодо дати отримання позивачем цього документу, що такий документ адресований ОСОБА_1 .
Такі обставини на даний час підтверджуються належними та допустимими доказами, що описані вище.
Отже, позивачу з 23.01.2019 (дата отримання ним довідки Управління СБУ в Тернопільській області від 21.01.2019 №8-вк про дату і підстави звільнення, номер і дату наказу про звільнення) достеменно було відомо про його звільнення з військової служби, він був обізнаний із наявністю оскаржуваного у цій справі наказу, а тому мав об'єктивну можливість реалізувати своє право на його оскарження в установлені законодавством строки.
В постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 звернута увага на те, що суд першої інстанції не визначив конкретно, коли саме позивач отримав цю довідку, коли дізнався про порушення його прав, тобто не встановив початок перебігу строку, встановленого статтею 122 КАС України.
Строк звернення, який застосовується у даних правовідносинах, визначений частиною п'ятою статті 122 КАС України та становить один місяць з дня, коли позивач дізнався чи мав дізнатися про винесений наказ.
Початок перебігу строку звернення до суду слід обчислювати з 24.01.2019 (з наступного дня після отримання довідки Управління СБУ в Тернопільській області від 21.01.2019 №8-вк про дату і підстави звільнення, номер і дату наказу про звільнення). Такий строк сплинув 24.02.2019.
Позовна заява ОСОБА_1 подана до суду 12.03.2021 (у цей день позов здано на пошту), по спливу більше як двох років, тобто позивач пропустив місячний строк звернення до суду.
У випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті на публічну службу, проходженні чи звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Норми КАС не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
У заяві про поновлення строку звернення до суду від 26.10.2021 представник позивача зазначив, що лист СБУ в Тернопільській області від 21.01.2019 №69/224-10-312/22 є недопустимим доказом ознайомлення позивача із звільненням, оскільки законом для цього передбачено інший порядок оголошення такого наказу особисто прямим начальником.
Такі доводи представника позивача суд оцінює критично, оскільки процесуальний закон пов'язує обчислення строку звернення до суду з моментом, коли особа дізналася про порушення своїх прав або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тобто була обізнаною про звільнення з посади та підстави такого звільнення, а не з моментом, коли особі оголошено наказ особисто прямим начальником, чи коли вручено під розписку копію відповідного наказу.
У заяві про поновлення процесуального строку (строку звернення до адміністративного суду), поданій до суду представником позивача 07.04.2021 заявник вказував про те, що отримання повідомлення (довідки) про підстави та дату такого звільнення не може розпочати перебіг строку звернення до суду, а такий має обчислюватися з 11.03.2021 з дати отримання листа СБУ від 24.02.2021 №22/3/7-1042/67 з витягом оскаржуваного наказу.
Представник позивача, вказуючи на такий порядок обчислення строку звернення до суду, посилався на постанову Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №826/671/16, предметом позову у якій було оскарження наказів в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ. У цій постанові Верховний Суд, аналізуючи положення статті 99 КАС України (у редакції до змін, внесених Законом № 2147-VIII від 03.10.2017), вказував, що «за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти».
Також Верховний Суд у цій постанові зазначив: «Частиною першою статті 233 КЗпП України, встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Тобто, КАС України та КЗпП України встановлено, що для звернення до суду у справах про звільнення встановлено місячний строк, який обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно до частини третьої статті 47 КЗпП України у разі звільнення працівника з ініціативи або уповноваженого ним органу, він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.
У справі, що розглядається, позивач зазначав, що наказ про звільнення та трудову книжку на час звернення до суду та розгляду справи судами попередніх інстанцій не отримав взагалі.
Однак, зазначені доводи позивача судом апеляційної інстанцій не були досліджені належним чином.
Враховуючи вищезазначені обставини, Верховний Суд висновок суду апеляційної інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду вважає передчасним, а тому рішення суду щодо залишення позовних вимог без розгляду підлягають скасування з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду».
Також представник позивача послався на висновки Верховного Суду у постановах від 14.06.2019 та 16.02.2021 у справі №826/10995/15, у якій предметом оскарження був наказ ДФС України про звільнення позивача з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади». В постанові від 14.06.2019 суд касаційної інстанції зазначив: «Отже, в даній категорії справ, застосовуючи статтю 233 КЗпП, суд повинен дослідити питання отримання позивачем витягу з наказу про його звільнення або отримання трудової книжки, оскільки саме з цього моменту повинен обчислюватись місячний строк звернення до суду».
У спірному випадку у цій справі мова йде про проходження військової служби військовослужбовцем СБУ, яка має свої особливості, які стосуються того, що трудова книжка на військовослужбовців СБУ не ведеться, а наказ про звільнення з військової служби оголошується прямим керівником. Так, відповідно до пункту 7.15. Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої наказом СБУ від 14.10.2008 № 772, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.12.2008 за № 1323/16014 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), наказ про звільнення військовослужбовця у запас або у відставку оголошується йому особисто його прямим начальником. Безпосереднього вручення копії наказу про звільнення з військової служби звільненому військовослужбовцю дана Інструкція не передбачає. Така вимога відсутня і в Положенні про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженому Указом Президента України від 27.12.2007 №1262/2007 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
З поданих учасниками справи доказів встановити чи оголошувався оскаржуваний наказ ОСОБА_1 відразу після його прийняття Головою СБУ 10.08.2018 неможливо, оголошення наказу не передбачає письмової фіксації чи розписки, а тому суд обчислює строк звернення до суду на підставі письмових доказів з моменту коли позивачу достеменно стало відомо про його звільнення, дату та номер наказу про його звільнення, підстави звільнення, дату звільнення, зміст наказу про звільнення. Факт обізнаності ОСОБА_1 з 23.01.2019 з такими обставинами підтверджують належні та допустимі письмові докази.
У постанові від 16.10.2020 у справі №640/18439/19 Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу позивача на судові рішення, якими повернуто позов з вимогами про визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора України про його звільнення з посади військового прокурора, через пропущення строку звернення до суду, зазначив: вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не ставиться в залежність від порядку отримання наказів, а вирішується з огляду на факт, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права (пункт 54). Верховний Суд не взяв до уваги посилання скаржника про те, що судом першої інстанції не здійснено належної оцінки того, що саме на відповідача покладено обов'язок оголосити та ознайомити його з наказом про звільнення та вручити трудову книжку.
Також суд звертає увагу, що відповідно до частини одинадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів (військовозобов'язані Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України) для взяття на військовий облік.
Матеріали справи містять відомості, що позивач перебуває на військовому обліку в Управління СБУ в Тернопільській області (том 1 а.с.226, том 2 а.с.88).
Взяття на військовий облік ОСОБА_1 в Управлінні СБУ в Тернопільській області свідчить про те, що позивач був обізнаний про звільнення його з військової служби.
З'ясування підстав звільнення, якщо такі не були відомі ОСОБА_1 залежало виключно від його волевиявлення.
У заяві про поновлення строку звернення до суду від 26.10.2021 представник позивача вказує, що докази факту обізнаності позивача із своїм звільненням є недостатніми для висновку про обізнаність із порушенням його прав чи інтересів. Будучи ознайомленим у встановленому порядку із наказом про звільнення, позивач міг тільки припускати, що таке звільнення відбулося взагалі і порушує його права зокрема.
З цього приводу суд зауважує, що початок перебігу строку на звернення до суду не може бути пов'язаний з обізнаністю чи необізнаністю позивача про окремі підстави позову, тобто окремі фактичні та/або юридичні обставини, на яких ґрунтуватиметься вимога позивача.
Невжиття ним активних дій протягом тривалого часу з моменту винесення спірного наказу свідчить про пасивність поведінки у здійсненні захисту прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Суд також враховує висновки Восьмого апеляційного адміністративного суду, викладені у постанові від 29.06.2021 у цій справі, в яких звернута увага на те, що суд в ухвалі про повернення позовної заяви врахував останні висновки Верховного Суду щодо тлумачення початку строку звернення до суду у відносинах публічної служби, та не звернув уваги на те, зміна правової позиції може бути визнана поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Правові висновки Верховного Суду щодо обчислення строку звернення до суду у справах, пов'язаних з проходженням публічної служби, у тому числі військової служби СБУ, свідчать на користь висновку, що і у 2018 році касаційна інстанція також дотримувалася думки про те, що стаття 233 КЗпП України не застосовується до правовідносин щодо проходження публічної служби.
Так у постанові Верховного Суду від 21.06.2018 у справі №820/1667/16, у якій оскаржувався наказ СБУ про звільнення з військової служби, зазначено: «Загальний строк звернення до адміністративного суду та загальне правило обчислення цього строку передбачені ч.1 ст.99 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017р.) та абзацом першим ч.2 ст.99 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017р.) відповідно.
Першим реченням ч.3 ст.99 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017р.) передбачена можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами інших (спеціальних) строків для звернення до адміністративного суду та спеціальних правил обчислення таких строків. При цьому, якщо спеціальні правила обчислення строку звернення до суду не передбачені, застосовуються загальні правила обчислення - з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Другим реченням ч. 3 ст.99 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017р.) передбачено спеціальний строк звернення до суду щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби - один місяць, але не передбачено спеціальних правил його обчислення або можливості встановлення цих правил іншими законами.
З наведеного висновується, що у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
На підставі викладеного, Суд вважає, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України, оскільки ці положення підлягають застосуванню у справах про звільнення, які не пов'язанні зі звільненням з публічної служби».
Така позиція залишилася і підтримується Верховним Судом, про що свідчить постанова Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 440/4686/19, у подібних правовідносинах, які стосувалися оскарження наказу СБУ щодо звільнення з посади першого заступника начальника управління Служби безпеки України в Харківській області відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади».
У цій постанові Верховний Суд зазначив таке: «Отже, строк подання позовної заяви був пропущений через відсутність максимальних зусиль позивача та належної старанності щодо реальної обізнаності з фактами порушення своїх прав, свобод та інтересів, внаслідок його звільнення.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що обґрунтування причин поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані в заяві позивача про поновлення такого строку, є неповажними.
Доводи касаційної скарги про те, що для обчислення строку звернення до суду з позовом про поновлення на роботі має застосовуватись частина перша статті 233 КЗпП України, якою визначено місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки є необґрунтованими, оскільки цей спір виник з приводу проходження та звільнення з публічної служби, а тому до спірних відносин застосовуються положення КАС України, якими встановлено спеціальні строки звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
При цьому, Верховний Суд зауважує, що частиною другою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поняття «особа повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Таким чином, доводи скаржника, що строк звернення до суду слід було обчислювати з дати вручення йому копії наказу про звільнення або видачі трудової книжки, а не з дати коли він дізнався або повинен був дізнатися про звільнення з роботи є безпідставними.
Доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій взяли до уваги дати доведення до позивача спірних наказів, а не їх отримання, колегія суддів відхиляє, оскільки вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не ставиться в залежність від порядку отримання наказів, а вирішується з огляду на факт, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 640/18439/19.
Зважаючи на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, а наведені ним причини пропуску цього строку не дають підстав для визнання їх поважними та, відповідно, поновлення строку звернення до суду, то суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов законного та обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви позивачеві.
Слід зауважити, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами».
Стосовно мотивації представника позивача в заяві про поновлення строку звернення до суду від 26.10.2021 про те, що справа після скасування ухвали суду від 12.04.2021 про повернення позовної заяви направлена для продовження розгляду, що виключає можливість перегляду вже встановлених судом апеляційної інстанції обставин, то суд зазначає таке.
У постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 зазначено: «Суд першої інстанції, вирішуючи на стадії відкриття провадження питання про поновлення строку на оскарження наказу про звільнення зі служби, не встановив початок обліку строку звернення до суду, не дав оцінки всім обставинам справи в їх сукупності, зокрема щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду і наявності підстав для його поновлення. Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованості висновків суду першої інстанції про повернення позовної заяви…».
Тернопільський окружний адміністративний суд, зважаючи на такі висновки суду апеляційної інстанції, після відкриття провадження у справі та отримання усіх заяв по суті справи, зібрання доказів, та з огляду на клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, розглядав питання дотримання позивачем строку звернення до суду з метою встановити початок обліку строку звернення до суду та надати оцінку поважності причин пропуску строку звернення до суду і наявності підстав для його поновлення. Таке питання судом апеляційної інстанції не вирішувалося.
Також у цій справі судом не вирішувалося питання про повернення позовної заяви повторно, як помилково зазначає представник позивача.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду, причини його пропущення, наведені позивачем (його представником) у заяві про поновлення процесуального строку (строку звернення до суду) є неповажними, а тому в задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду слід відмовити, а позовну заяву у цій справі необхідно залишити без розгляду на підставі частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України. Клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 122, 123, пунктом 8 частини першої статті 240, статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду задовольнити.
Позов ОСОБА_1 до Служби безпеки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Міністерство юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на військовій службі, зобов'язання вчинити певні дії залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали складено та підписано 05 листопада 2021 року.
Головуючий суддя Чепенюк О.В.