04 листопада 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/11936/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
30 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за №1600-020/8/35436 від 18 травня 2021 року про відмову у нарахуванні та призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV із змінами й доповненнями; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 17 травня 1989 року по 04 липня 1989 року, з 05 липня 1989 року по 31 серпня 1989 року, з 28 грудня 1989 року по 20 квітня 1990 року, з 08 червня 1992 року по 19 грудня 1993 року, з 05 березня 1996 року по 31 липня 1997 року, з 01 серпня 1997 року по 06 вересня 1998 року, з 28 вересня 1998 року по 06 грудня 1998 року, з 07 грудня 1998 року по 05 липня 2000 року, з 06 липня 2000 року по 03 червня 2002 року, з 19 червня 2002 року по 18 липня 2002 року, з 27 грудня 2002 року по 05 лютого 2003 року, з 06 лютого 2003 року по 25 лютого 2003 року, з 26 лютого 2003 року по 16 червня 2003 року, з 17 червня 2003 року по 04 квітня 2004 року, з 05 квітня 2004 року по 03 травня 2004 року, з 04 травня 2004 року по 31 липня 2004 року, з 01 серпня 2004 року по 16 вересня 2004 року, з 17 вересня 2004 року по 01 січня 2005 року, з 02 січня 2005 року по 19 січня 2005 року, з 20 січня 2005 року по 07 листопада 2005 року, з 23 травня 2011 року по 03 липень 2011 року, з 04 липня 2011 року по 27 липня 2011 року, з 28 липня 2011 року по 23 січня 2012 року, з 24 січня 2012 року по 31 січня 2013 року, з 01 лютого 2013 року по 20 лютого 2013 року, з 21 лютого 2013 року по 22 вересня 2013 року, з 23 вересня 2013 року по 11 грудня 2013 року, з 12 грудня 2013 року по 10 січня 2014 року, з 11 січня 2014 року по 15 червня 2014 року, з 16 червня 2014 року по 25 квітня 2016 року, з 26 квітня 2016 року по 19 вересня 2019 року до пільгового стажу за Списком № 1, який дає право на о 10 січня 2014 року, з 11 січня 2014 року по 15 червня 2014 року, з 16 червня 2014 року по 25 квітня 2016 року, з 26 квітня 2016 року по 19 вересня 2019 року до пільгового стажу за Списком № 1, який дає право на 10 січня 2014 року, з 11 січня 2014 року по 15 червня 2014 року, з 16 червня 2014 року по 25 квітня 2016 року, з 26 квітня 2016 року по 19 вересня 2019 року до пільгового стажу за Списком № 1, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 квітня 2021 року за вхідним номером 13221/8 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частин другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 03 березня 2021 року з урахуванням нарахованої заробітної плати за пільговий період роботи.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно відмовив у призначенні та виплаті пенсії, оскільки ОСОБА_1 , з урахуванням загального стажу роботи 28 років та загального пільгового стажу роботи 15 років 09 місяців 15 днів має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
2. Стислий зміст заперечень відповідача
У наданому до суду відзиві на позовну заяву /а.с. 142-145/ представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1,затверджено чіткий зразок заяви про призначення/перерахунку пенсії, однак, позивач звернувся із зверненням консультаційного характеру щодо права виходу на пенсію за віком на пільгових умовах. Оскільки подана ОСОБА_1 заява не відповідала встановленим вимогам управлінням надано відповідь в порядку визначеному Законом України "Про звернення громадян".
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
29.10.2021 до суду від позивача надійшло заперечення на відзив /а.с. 178-179/.
Однак, суд зазначає, що дана справа розглядається у порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, у яких заявами по суті справи є позов та відзив.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області з заявою від 30.04.2021 /а.с. 149/, в якій просив надати письмову відповідь із зазначенням часу, з якого має право виходу на пенсію по списку № 1. До вказаної заяви позивачем додані наступні документи: копію паспорту, копію картки платника податків, довідку про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру, довідку про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи, трудову книжку, довідки видані Шахтою ім. В.В. Вахрушева п/о "Ровенькиантрацит", Антрацитівським шахтово-будівельним управлінням № 3 тресту "Антрацитвуглебкд", Шахтою ім. В.В. Вахрушева ГКХ "Ровенькиантрацит", Відокремленим підрозділом "Шахта ім. М.В. Фрунзе ДП "Ровенькиантрацит" та Відокремленим підрозділом "Шахта Комсомольська" ДП "Антрацит" Міністерства вугільної промисловості України /а.с. 150-177/.
ГУ ПФУ в Полтавській області листом від 18.05.2021 № 1600-0201-8/35436 /а.с. 147-148/ роз'яснено позивачу, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах тривалість пільгового стажу роботи визначається з урахуванням Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (зі змінами). Документом, підтверджуючим спеціальний стаж роботи, що дає право на пільгову пенсію, є уточнююча довідка підприємства або організації встановленої форми, видана згідно із Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 637. У довідці зазначаються: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на тимчасово окупованій території. Відповідно до зазначеного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами передбаченими частиною третьою статті 9 зазначеного Закону, є недійсними і не створює правових наслідків. Також зазначено, що будь-які запити, звернення, довідки чи інші: документи, підготовлені або видані органами фонду з територій, які непідконтрольні українській владі, не підлягають реєстрації та виконанню. Крім того, вказано, що довідки про пільговий характер роботи видані установою, розташованою на тимчасово окупованій території України, тому взяти їх до уваги при вирішенні питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах не вбачається за можливе.
Розцінюючи зазначений лист як відмову відповідача у призначенні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з частиною першою статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV, у редакції, чинній на час спірних правовідносин) заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно з пунктом 1.1 розділу 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Пунктом 1.9. Порядку № 22-1 передбачено, що 1.9. днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Додаток 1 до Порядку № 22-1 містить форму заяви про призначення/перерахунок пенсії.
Відповідно до пункту 4.1 розділу 4 Порядку № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів..
Згідно з пунктом 4.3. розділу 4 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Пунктом 4.7. Порядку № 22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що з метою призначення пенсії особа має звернутися до пенсійного органу із заявою про призначення/перерахунок пенсії із доданими необхідними документами відповідно до вимог Порядку № 22-1.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області з заявою від 30.04.2021 /а.с. 149/, в якій просив надати письмову відповідь із зазначенням часу, з якого має право виходу на пенсію по списку № 1.
Оскільки, у поданій ОСОБА_1 заяві не містилося прохання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та зарахування стажу роботи, ГУ ПФУ в Полтавській області розглянуло дану заяву відповідно до положень Закону України "Про звернення громадян". Розгляд питання про призначення позивачеві пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 ГУ ПФУ в Полтавській області за відсутності заяви про призначення пенсії не здійснювалося, відповідно рішення про відмову, передбачене пунктом 4.7 розділу 4 Порядку № 22-1, не приймалося.
Лист ГУ ПФУ в Полтавській області від 18.05.2021 № 1600-0201-8/35436 на звернення позивача не є рішенням суб'єкта владних повноважень, має інформативний характер, і не тягне для позивача жодних правових наслідків. Незгода позивача із змістом відповіді ГУ ПФУ в Полтавській області на його заяву про отримання інформації не є підставою для визнання такої відповіді протиправною.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Для розкриття цих категорій необхідно звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (справа N 1-10/2004). Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
З урахуванням наведених вище міркувань Конституційний Суд України вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або охоронюваний законом інтерес якої порушені такою діяльністю.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту <...>.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Таким чином судовому захисту підлягає лише порушене право особи. До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 жовтня 2019 року у справі №813/38/16, від 27 лютого 2020 року у справі №440/569/19.
Зважаючи на те, що судом встановлено, що позивач не звертався до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно вказаний орган Пенсійного фонду не розглядав вказане питання та не приймав рішення про відмову у призначенні пенсії, натомість між позивачем і відповідачем мало місце листування з приводу надання інформації, суд приходить до висновку, що права позивача на дату звернення до суду не порушені, відтак підстави для їх захисту відсутні.
Отже, у позові належить відмовити у повному обсязі.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Згідно з частиною першою 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.В. Довгопол