Рішення від 04.11.2021 по справі 420/11051/20

Справа № 420/11051/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Цховребової М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відділу з питань перерахунків пенсій Суворовського району, щодо не проведення позивачу перерахунку пенсії на підставі підпункту В пункту 7 «Порядку призначення і виплати пенсії працівникам льотно-випробного складу та цивільної авіації», затвердженого Постановою КМУ від 21.07.1992 року № 418 (в редакції Постанови КМУ від 09.08.2005 року № 713) з березня 2017 року по даний час;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відділу з питань перерахунків пенсій Суворовського району, здійснювати перерахунки пенсії позивачу згідно підпункту В пункту 7 «Порядку призначення і виплати пенсії працівникам льотно-випробного складу та цивільної авіації», затвердженого Постановою КМУ від 21.07.1992 року № 418 (в редакції Постанови КМУ від 09.08.2005 року № 713) з березня 2017 року з урахуванням раніше виплачених сум без обмеження її максимальним розміром та проводити виплати.

Ухвалою суду від 27.10.2020 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі змістом адміністративного позову, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, з таких підстав:

- позивач, ОСОБА_1 , одержує пенсію за вислугу років з 1991 року, як працівник льотно-випробного складу та цивільної авіації. Його пенсію обчислено на підставі ст. 53 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»;

- відповідно до підпункту В пункту 7 «Порядку призначення і виплати пенсії працівникам льотно-випробувального складу та цивільної авіації», затвердженого Постановою КМУ від 21.07.1992 року № 418 (в редакції Постанови КМУ від 09.08.2005 року № 713) у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 01 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. У відповідності до вищезгаданого Порядку призначення та виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу розмір пенсії, яку позивач повинен отримувати з 01 березня 2017 року має бути 12956,53, але відповідачем розмір пенсії позивача було обмежено сумою в 10740,00 грн. (з урахуванням відрахувань як працюючому мало бути 11013,05 та 9129,00 грн. відповідно), розмір пенсії позивача з 01 березня 2018 року має бути 17759,48 грн., але відповідачем розмір його пенсії неправомірно було обмежено сумою у 13730,00 грн., з 01 березня 2019 року розмір пенсії позивача був обмежений у 14970,00 грн., замість 22161,52. З 01 березня 2020 року розмір пенсії позивача був обмежений 16380,00 грн., замість 226242,05 грн. З 1 липня 2020 року розмір пенсії позивача був обмежений 17120,00 грн., замість 26242,05 грн.;

- відповідач допустив заборгованість перед позивачем за 2017-2020 роки внаслідок противоправної неповної виплати пенсії на загальну суму 205952,81 грн. Позивач вважає, що з 01.03.2017 року по теперішній час відповідач систематично не доплачує позивачу пенсію;

- з причин неповної виплати пенсії позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. 11.09.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області позивачу було надіслано листа за № 8170-8098/Т-02/8-1500/20 щодо причин неповної виплати пенсії, в якому позивача повідомили про те, що відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 01.07.2020 прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить 1712,00 грн.;

- позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, як суб'єкта владних повноважень, противоправними щодо не проведення позивачу перерахунку пенсії на підставі підпункту В пункту 7 «Порядку призначення і виплати пенсії працівникам льотно-випробувального складу та цивільної авіації», затвердженого Постановою КМУ від 21.07.1992 року № 418 (в редакції Постанови КМУ від 09.08.2005 року № 713) з 01 березня 2017 по 01 жовтня 2020, загальна сума заборгованості становить 205952 грн. 81 коп.;

- також беручи до уваги те, що пенсія позивачу була призначена 01.04.1991 року на підставі ЗУ «Про пенсійне забезпечення» позивач вважає, що застосування відповідачем обмеження граничного розміру пенсії на підставі ч. 3 ст. 85 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», в редакції ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011 року є неправомірним.

Згідно з відзивом на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав, зокрема:

- позивачем пропущені строки звернення до адміністративного суду, визначені у ст. 122 КАС України;

- з посиланням на постанови Верховного Суду від 19 квітня 2018 року по справі № 601/198/16, від 21.11.2019 року по справі № 161/14321/16-а, тощо відповідач вважає, що Головне управління діяло виключно в межах своїх повноважень, керуючись законами України, як того вимагає ст. 19 Конституції України, а отже відсутні законні підстави для перерахунку пенсії з 01.03.2017 з урахуванням раніше виплачених сум без обмеження її максимальним розміром.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками справи, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Листом від 11.09.2020 року № 8170-8098/Т-02/8-1500/20 (а.с.12) відповідач на звернення позивача, розміщене на Веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України, повідомив позивача про таке:

- позивач отримує пенсію за вислугу років призначену згідно із ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», розраховану на підставі наданих документів, розмір якої з 1 березня кожного року перераховувся відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 713 «Про внесення змін до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації», та з 01.03.2020 становить 26242,05 грн.;

- відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;

- згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 01.07.2020 збільшено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1638,00 грн до 1712,00 грн. Таким чином, з 01.07.2020 розмір пенсії не може перевищувати 17120,00 грн.;

- у зв'язку з вищезазначеним, пенсійну виплату позивача з 01.07.2020 встановлено в розмірі 17120,00 грн.;

- одночасно проінформовано, що запитувана позивачем довідка направлена Суворовським відділом обслуговування громадян (сервісним центром) на поштову адресу позивача.

Згідно зі змістом довідки № 1500-0221-8/72014 від 29.09.2020 (а.с.13-15), наданої позивачу Суворовським відділом обслуговування громадян (сервісним центром) Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про розмір призначеної пенсії без урахування обмежень, додаткової пенсії та пенсії за особливі заслуги та фактично виплаченої пенсії за період з 01.03.2017 по 30.09.2020, зокрема:

- з березня 2017 року по лютий 2018 року позивачу призначено: 12956,53 грн.; з березня по грудень 2017 року до виплати з урахуванням обмеження: 10740,00 грн.; з січня по лютий 2018 року до виплати з урахуванням обмеження: 13432,27 грн.;

- з березня 2018 року по лютий 2019 року позивачу призначено: 17759,48 грн.; з березня по червень 2018 року до виплати з урахуванням обмеження: 13730,00 грн.; з липня по листопад 2018 року до виплати з урахуванням обмеження: 14350,00 грн.; з грудня 2018 року по лютий 2019 року до виплати з урахуванням обмеження: 14970,00 грн.;

- з березня 2019 року по лютий 2020 року позивачу призначено: 22161,52 грн.; з березня по червень 2019 року до виплати з урахуванням обмеження: 14970,00 грн.; з липня по листопад 2019 року до виплати з урахуванням обмеження: 15640,00 грн.; з грудня 2019 року по лютий 2020 року до виплати з урахуванням обмеження: 16380,00 грн.;

- з березня по вересень 2020 року позивачу призначено: 26242,05 грн.; з березня по червень 2020 року до виплати з урахуванням обмеження: 16380,00 грн.; з липня по вересень 2020 року до виплати з урахуванням обмеження: 17120,00 грн.

Не погоджуючись з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відділу з питань перерахунків пенсій Суворовського району, щодо не проведення позивачу перерахунку пенсії на підставі підпункту В пункту 7 «Порядку призначення і виплати пенсії працівникам льотно-випробного складу та цивільної авіації», затвердженого Постановою КМУ від 21.07.1992 року № 418 (в редакції Постанови КМУ від 09.08.2005 року № 713) з березня 2017 року по даний час, позивач звернувся до суду із вищенаведеними позовними вимогами.

На виконання ухвали суду відповідачем надано копії матеріалів пенсійної справи позивача. (а.с.42-122)

Згідно зі змістом заяв сторін по суті справи, сторонами визнаються фактичні обставини справи, зокрема, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за вислугу років, призначену згідно зі ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ.

З урахуванням наданих сторонами документів, у суду не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Тому, згідно з ч. 1 ст. 78 КАС України, зазначені обставини, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Щодо позовних вимог в частині: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відділу з питань перерахунків пенсій Суворовського району, щодо не проведення позивачу перерахунку пенсії на підставі підпункту В пункту 7 «Порядку призначення і виплати пенсії працівникам льотно-випробного складу та цивільної авіації», затвердженого Постановою КМУ від 21.07.1992 року № 418 (в редакції Постанови КМУ від 09.08.2005 року № 713) з березня 2017 року по даний час, - слід зазначити таке.

З наведеного змісту позовних вимог вбачається, що, фактично, позивачем оскаржується бездіяльність відповідача (непроведення перерахунку пенсії позивача), тобто пасивна поведінка відповідача у спірних правовідносинах.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Так, згідно з пунктом "в" пункту 7 Порядку у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Отже, законодавством, передбачено право позивача на перерахунок його пенсії в разі збільшення, середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня.

Судом встановлено, що згідно зі змістом довідки, доданої позивачем до позову, № 1500-0221-8/72014 від 29.09.2020, наданої позивачу Суворовським відділом обслуговування громадян (сервісним центром) Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про розмір призначеної пенсії без урахування обмежень, додаткової пенсії та пенсії за особливі заслуги та фактично виплаченої пенсії за період з 01.03.2017 по 30.09.2020, зокрема:

- з березня 2017 року по лютий 2018 року позивачу призначено: 12956,53 грн.;

- з березня 2018 року по лютий 2019 року позивачу призначено: 17759,48 грн.;

- з березня 2019 року по лютий 2020 року позивачу призначено: 22161,52 грн.;

- з березня по вересень 2020 року позивачу призначено: 26242,05 грн.

З встановленого вбачається, що щороку з березня 2017 року, 2018 року, 2019 року та 2020 року пенсія позивача була фактично перерахована відповідачем.

Отже, в даному випадку відсутні оскаржувані позивачем дії відповідача щодо не проведення (по суті, бездіяльність) позивачу перерахунку пенсії на підставі підпункту В пункту 7 «Порядку призначення і виплати пенсії працівникам льотно-випробного складу та цивільної авіації», затвердженого Постановою КМУ від 21.07.1992 року № 418 (в редакції Постанови КМУ від 09.08.2005 року № 713) з березня 2017 року по даний час.

Відповідно, заявлені позивачем вимоги не відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо позовних вимог в частині: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відділу з питань перерахунків пенсій Суворовського району, здійснювати перерахунки пенсії позивачу згідно підпункту В пункту 7 «Порядку призначення і виплати пенсії працівникам льотно-випробного складу та цивільної авіації», затвердженого Постановою КМУ від 21.07.1992 року № 418 (в редакції Постанови КМУ від 09.08.2005 року № 713) з березня 2017 року з урахуванням раніше виплачених сум без обмеження її максимальним розміром та проводити виплати, - слід зазначити таке.

По-перше, як встановлено судом вище, щороку з березня 2017 року, 2018 року, 2019 року та 2020 року пенсія позивача була фактично перерахована відповідачем. Отже, немає підстав для зобов'язання відповідача фактично повторно вчинити з перерахунку пенсії позивача з тих самих підстав за той самий період.

По-друге, як вбачається зі змісту вищенаведених позовних вимог дії відповідача з обмеження пенсії позивача її максимальним розміром не є предметом оскарження (спору/дослідження/встановлення/тощо) за даним позовом.

По-третє, дійсно, згідно зі змістом довідки, доданої позивачем до позову, № 1500-0221-8/72014 від 29.09.2020, наданої позивачу Суворовським відділом обслуговування громадян (сервісним центром) Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про розмір призначеної пенсії без урахування обмежень, додаткової пенсії та пенсії за особливі заслуги та фактично виплаченої пенсії за період з 01.03.2017 по 30.09.2020, зокрема:

- з березня 2017 року по лютий 2018 року позивачу призначено: 12956,53 грн.; з березня по грудень 2017 року до виплати з урахуванням обмеження: 10740,00 грн.; з січня по лютий 2018 року до виплати з урахуванням обмеження: 13432,27 грн.;

- з березня 2018 року по лютий 2019 року позивачу призначено: 17759,48 грн.; з березня по червень 2018 року до виплати з урахуванням обмеження: 13730,00 грн.; з липня по листопад 2018 року до виплати з урахуванням обмеження: 14350,00 грн.; з грудня 2018 року по лютий 2019 року до виплати з урахуванням обмеження: 14970,00 грн.;

- з березня 2019 року по лютий 2020 року позивачу призначено: 22161,52 грн.; з березня по червень 2019 року до виплати з урахуванням обмеження: 14970,00 грн.; з липня по листопад 2019 року до виплати з урахуванням обмеження: 15640,00 грн.; з грудня 2019 року по лютий 2020 року до виплати з урахуванням обмеження: 16380,00 грн.;

- з березня по вересень 2020 року позивачу призначено: 26242,05 грн.; з березня по червень 2020 року до виплати з урахуванням обмеження: 16380,00 грн.; з липня по вересень 2020 року до виплати з урахуванням обмеження: 17120,00 грн.

Разом з тим, умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються Законами України від 09.07.2003 № 1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-VI), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ).

Відповідно до cтатті 51 Закону № 1058-IV, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Частиною 3 ст. 53 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.

Згідно зі ст. 54 Закону № 1788-XII працівники льотного і льотно-випробного складу після досягнення 50 років і за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок мають право на пенсію за вислугу років незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті.

Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років та Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року № 418.

У відповідності до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років пункту працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2015 № 529) пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом "а" статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.

За правилами ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), що набрав чинності 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Податкового кодексу України, Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 85 Закону № 1788-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно абзацом 1 п. 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" Закону № 3668-VI пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Зазначені положення Закону № 3668-VI та частини третьої статті 85 Закону № 1788-XII неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 580/234/19, від 03 квітня 2018 року у справі № 361/4922/17 та від 29 серпня 2018 року у справі № 359/6255/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, оцінюючи твердження позивача щодо обмеження його прав, суд враховує, що на залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників вказав Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".

У цьому Рішенні вказано, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 р. у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення).

Як відзначив Конституційний Суд України, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

В рішенні Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

З системного аналізу наведених рішень слідує, що при їх прийнятті Конституційний Суд України виходив із додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування у межах фінансових можливостей держави права кожного на достатній життєвий рівень.

При цьому суд не бере до уваги посилання відповідача, як на підставу для відмови у задоволенні позову, на те, що позивачем пропущені строки звернення до адміністративного суду, визначені у ст. 122 КАС України, з тих підстав, що наведене обґрунтування не відповідає: фактичним обставинам справи щодо дати, коли позивач дознався про порушені, на його думку, права (11.09.2020 року - лист-відповідь відповідача, 29.09.2020 року - довідка з даними щодо спірних правовідносин); наведеним вище врахованим судом постановам Верховного Суду щодо заявлених у відповідних справах спірних періодів тощо.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

Щодо решти доводів слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновків, що:

- позиція позивача зі спірних питань - є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, та/або фактичним обставинам справи;

- на виконання вимог ч. 1 ст. 77 КАС України відповідачем доведені обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, та доказано: фактична відсутність оскаржуваних позивачем дій (допущення бездіяльності); відсутність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відділу з питань перерахунків пенсій Суворовського району, здійснювати перерахунки пенсії позивачу згідно підпункту В пункту 7 «Порядку призначення і виплати пенсії працівникам льотно-випробного складу та цивільної авіації», затвердженого Постановою КМУ від 21.07.1992 року № 418 (в редакції Постанови КМУ від 09.08.2005 року № 713) з березня 2017 року з урахуванням раніше виплачених сум без обмеження її максимальним розміром та проводити виплати, отже немає підстав для задоволення позову повністю.

У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

В повному обсязі рішення складено з урахуванням тимчасової непрацездатності головуючого судді, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», та часу перебування головуючого судді у відпустці.

Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 981 від 22.09.2021 року) до 31 грудня 2021 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 78, 139, 241-246, 250, 255, 258, 262, 291, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107; ідентифікаційний код юридичної особи: 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова