Справа № 420/9915/21
05 листопада 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними матеріалами, у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди,-
До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про:
визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №272 від 06.04.2021 року, згідно з пунктом 2 частини 2 якого, за скоєне правопорушення ОСОБА_1 , командира господарчого відділення взводу забезпечення гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи Військової частини НОМЕР_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено дисциплінарне стягнення - «догана»;
стягнення з Військової частини НОМЕР_1 моральної шкоди у розмірі 200000,00 гривень.
Адміністративний позов мотивовано наступним.
ОСОБА_1 вказував, що ним не вчинялось жодного дисциплінарного проступку, а притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення «догани» є протиправним, необ'єктивним та безпідставним.
ОСОБА_1 зазначав, що у порушення порядку накладення дисциплінарних стягнень, визначеного статтями 83 - 95 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та порядку виконання дисциплінарних стягнень, визначеного статтями 96 - 98 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Військовою частиною НОМЕР_1 службове розслідування - не проводилося, висновки службового розслідування - відсутні.
Крім того, на думку позивача, притягнення його Військовою частиною НОМЕР_1 до дисциплінарної відповідальності, за відсутності скоєного дисциплінарного проступку, завдало йому моральної шкоди, яка належить до стягнення.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
У встановлений судом строк, відповідач надав відзив (вх.№55591/21 від 08.10.2021р.) на позовну заяву (а.с.130-137).
Відзив обґрунтований наступним.
Військовою частиною НОМЕР_1 вказувалося, що у нетаємному діловодстві військової частини було зареєстровано наказ командира про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за низьку виконавчу дисципліну.
Відповідачем зауважувалося, що не зважаючи на заходи, які вживаються командуванням військової частини для підняття рівня виконавчої дисципліни серед особового складу, продовжують мати місце випадки неналежного виконання заходів повсякденної діяльності.
Військовою частиною НОМЕР_1 наголошувалося, що відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, кожен військовослужбовець зобов'язаний, зокрема, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватись правил військового вітання, ввічливості і поведінки військовослужбовця, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Проте, всупереч вищевказаних вимог, ОСОБА_1 порушив порядок носіння форми одягу, мав неохайний зовнішній вигляд, за що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №272 від 06.04.2021 року, був притягнений до дисциплінарної відповідальності.
При цьому, відповідач зазначає, що діями командування Військової частини НОМЕР_1 не було порушено звичний режим, честь, гідність та ділову репутацію позивача, яка могла призвести до завданню йому моральної шкоди.
Станом на 05 листопада 2021 року, інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходило.
25.06.2020 року, між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України, в особі командира Військової частини НОМЕР_1 , укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського складу (а.с.13-14).
Згідно витягу з Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №94-РС від 25.06.2020 року, ОСОБА_1 призначено на посаду командира господарчого відділення взводу забезпечення реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи Військової частини НОМЕР_1 (а.с.15).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №416 від 28.07.2020 року, ОСОБА_1 призначено на посаду старшини зведеної роти морської піхоти (а.с.16).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №272 від 06.04.2021 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності за низьку виконавчу дисципліну», командиру господарчого відділення взводу забезпечення гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи ОСОБА_1 , за порушення вимог статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України щодо порядку носіння форми одягу та неохайного зовнішнього вигляду, оголошено «Догану» (а.с.142-143).
Не погоджуючись з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25 березня 1992 року (далі - Закон №2232-ХІІ), Закон України «Про оборону України» №1932-XII від 06.12.1991 року, «Про Збройні Сили України» №1934-ХІІ від 06.12.1991 року, «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» №35-43-ХІІ від 21.10.1993 року, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України, у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону №2232-ХІІ.
Згідно частини 1 статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до статті 4 Закону №2232-XII, Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року (далі - Статут).
Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Згідно статті 26 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» №551-XIV від 24.03.1999 року, затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно статті 7 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Згідно статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтею 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення (порушення військової дисципліни та громадського порядку) визначено Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Збройних силах України, яка затверджена Наказом Міністра оборони України №82 від 15.03.2004 року та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.03.2004 року за №385/8984 (далі - Інструкція №82).
Пунктом 1.2. Інструкції №82 визначено, що службове розслідування проводиться у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, що загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення або заподіяло матеріальну чи моральну шкоду; невиконання або недбалого ставлення до виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичної сили, зброї або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільного населення; порушення правил несення вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити тяжкі наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових осіб.
У свою чергу, пунктами 84, 85 та 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене після шести місяців з дня вчинення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці, а також час відсутності на службі без поважних причин.
З аналізу вищевикладених норм законодавства вбачається, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення за видами, встановленими статтею 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
При цьому, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником) і дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення.
Відповідно до статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани за порушення статті 11 Статуту щодо порушення порядку носіння форми одягу та неохайного зовнішнього вигляду.
Водночас, судом встановлено, що оскаржуваний наказ прийнято без дотримання статей 84-87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, оскільки останній не містить причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, ступеня вини, характеру та обставин вчинення правопорушення, його наслідків, попередньої поведінки військовослужбовця, а також тривалості військової служби та рівня знань про порядок служби.
Суд зауважує, що посилання на заходи, які вживаються командуванням військової частини щодо підняття рівня виконавчої дисципліни серед особового складу, однак продовжують мати місце випадки неналежного виконання заходів повсякденної діяльності - не може бути підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, за відсутності зазначення характеру та обставин вчинення правопорушення, його наслідків, тощо.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №272 від 06.04.2021 року, згідно з пунктом 2 частини 2 якого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Стосовно тверджень позивача про порушення Військовою частиною НОМЕР_1 під час прийняття оскаржуваного наказу статей 83 - 95 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та не проведення службового розслідування, суд зауважує, що випадок притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не відноситься до випадків, визначених пунктом 1.2. Інструкції №82, коли проведення службового розслідування є обов'язковим.
У свою чергу, пунктами 84, 85 та 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачена можливість проведення службового розслідування перед прийняттям рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення.
Суд зазначає, що слово «може» означає, що на командира не покладається обов'язок з проведення службового розслідування перед накладенням дисциплінарного стягнення. Вирішення питання проводити службове розслідування чи ні, окрім випадків їх обов'язковості, законодавець залишив на розсуд керівника.
Однак, суд зауважує, що у даному випадку, проведенням службового розслідування можливо було б встановити всі істотні факти (причини, умови, вину, характер правопорушення, наслідки, тощо) вчинення позивачем правопорушення щодо порядку носіння форми одягу та неохайного зовнішнього вигляду.
У свою чергу, оскаржуваний позивачем наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності вищевказаних фактів та обставин - не містить.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, під час судового розгляду справи не доведено правомірності накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь 200000,00 гривень у якості компенсації моральної шкоди, суд зазначає наступне.
На підставі частини 1 статті 23 Цивільного Кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (пункт 2 частини 2 статті 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (пункт 4 частини 2 статті 23 ЦК України).
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За приписами частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 року по справі №464/3789/17.
Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема і моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
У даному випадку, ОСОБА_1 вимогу про відшкодування моральної шкоди позивач пов'язує з тим, що він є публічною особою, членом Всеукраїнської громадської організації Спілки Офіцерів України та займається громадською діяльністю. Однак, безпідставне накладення на нього дисциплінарного стягнення - принизило його честь, гідність, престиж та ділову репутацію.
Однак, суд зазначає, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
У свою чергу, позивачем не надано суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між наказом відповідача та завданням йому моральної шкоди, а також не зазначено, на яких критеріях розрахунку базується заявлена позивачем до відшкодування сума у розмірі 200000,00 гривень.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, з підстав недоведеності її спричинення наказом відповідача, відсутності належних доказів, якими підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Посилання позивача на душевні страждання, стреси, які позивач зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього, як на підставу відшкодування моральної шкоди, суд не приймає, оскільки позивачем не надано доказів причинного зв'язку між оскаржуваним позивачем наказом відповідача та його душевними і фізичними стражданнями.
Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, у пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року (справа «РуїзТоріха проти Іспанії») Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, на підставі статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні витрати на виклик свідків та призначення експертизи, жодні витрати не належать до компенсації за рахунок коштів Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №272 від 06.04.2021 року, згідно з п.2 ч.2 якого, за скоєне правопорушення, ОСОБА_1 , командира господарчого відділення взводу забезпечення гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи Військової частини НОМЕР_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено дисциплінарне стягнення - «догана»; стягнення з Військової частини НОМЕР_1 моральної шкоди у розмірі 200000,00 гривень - задовольнити частково.
Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №272 від 06.04.2021 року, у частині притягнення командира господарчого відділення взводу забезпечення гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення «догани» - визнати протиправним та скасувати.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Ярослава БАЛАН