Копія
< (ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА) >
15 червня 2010 р. Справа № 2а-4549/10/1870.
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.
за участю секретаря судового засідання - Дикач О.О.
представника відповідача - Кубракова К.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області до підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області про визнання протиправною постанови про накладення штрафу ,-
Позивач, управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області, звернувся до суду з позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Сумській області, відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області з вимогою про визнання поважними причини невиконання рішення та скасувати постанову державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області Кубракова К.П. про накладення штрафу від 16.03.2010 за виконавчим листом № 2а-1241/09 від 22.01.2010.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що постанова про накладення на управління ПСЗН Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області штрафу за невиконання рішення суду є безпідставною, оскільки постанову суду, якою зобов'язано позивача призначити ОСОБА_3 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленому ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в редакції станом на 09.07.2007 не було ним виконано у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом, з поважних причин, а тому у відповідача не було правових підстав до застосування санкцій, передбачених ст. 87 Закону України “Про виконавче провадження”.
Відповідач у судовому засіданні з позовними вимогами не погодився, вважав, що постанова про накладення штрафу від 16 березня 2010 року, зважаючи на не виконання управлінням ПСЗН великописарівської районної державної адміністрації Сумської області в добровільному порядку виконавчого документа, була винесена у відповідності до вимог ст.ст. 5, 76, 87 Закону України “Про виконавче провадження”, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
До участі у справі було залучено відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції України у Сумській області в якості другого відповідача.
Представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечував.
Суд, заслухавши представника відповідачів, дослідивши матеріали справи оцінивши докази в їх сукупності, вважає за необхідне в задоволені позовних вимог відмовити, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 25.02.2010 державним виконавцем підрозділу ДВС було відкрито виконавче провадження ВП № 17641751 (а.с. 6) з приводу примусового виконання виконавчого листа за № 2а-1241, виданого 22.01.2010 року Великописарівським районним судом Сумської області про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області призначити ОСОБА_3 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленому ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". Державним виконавцем було встановлено термін для добровільного виконання виконавчого документа до 03.03.2010, проте управлінням ПСЗН Роменської РДА у даний строк рішення суду не було виконане.
У зв'язку з невиконанням рішення суду державним виконавцем відділу ДВС Головного управління юстиції в Сумській області, з посиланням на ст.ст. 5, 76, 87 Закону України “Про виконавче провадження” 16.03.2010 було винесено постанову про накладення на управління ПСЗН Великописарівської РДА Сумської області штрафу в розмірі 340,00 грн. (а.с. 7).
Стаття 5 Закону України “Про виконавче провадження” визначає обов'язок державного виконавця вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Частинами 1 та 2 статті 76 Закону України “Про виконавче провадження”, на яку також посилається відповідач, передбачено, що у разі добровільного невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення суду державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону України “Про виконавче провадження”, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника -фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб -від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника -юридичну особу -від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Тобто з аналізу даних норм, вбачається, що штраф державним виконавцем може бути накладено у випадку невиконання рішення суду без поважних причин.
Як вбачається з матеріалів справи позивач не здійснив перерахунок призначеної ОСОБА_3 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленому ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та не вчинив дії щодо виплати грошової допомоги.
Відповідно до ст. 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
В свою чергу, статтею 30 Бюджетного кодексу України передбачено, що видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 зазначеного Кодексу, відповідно до якої до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать також видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, встановленому цим Кодексом.
Статтею 21 Бюджетного кодексу України визначено, що для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Відповідно до ст. 22 вказаного Кодексу, головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про Державний бюджет України можуть бути виключно: органи, уповноважені відповідно Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди; установи та організації, які визначені Конституцією України або входять до складу Кабінету Міністрів України, а також спеціально уповноважені законом органи на здійснення розвідувальної діяльності, Національна академія наук України, Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук України, Академія педагогічних наук України, Академія правових наук України, Академія мистецтв України, в особі їх керівників.
З встановлених судом обставин, вбачається, що управління ПСЗН Великописарівської РДА Сумської області не мало можливості виплатити належну ОСОБА_3 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленому ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та не виконало рішення суду в цій частині з поважних причин.
Але, рішенням суду, на підставі якого був виданий виконавчий лист № 2-а-1241 від 22.01.2010 та відкрито виконавче провадження ВП № 17641751, було зобов'язано позивача призначити грошову допомогу. В цій частині позивач не надав суду ніяких доказів на підтвердження того, що ним було здійснено призначення, або він якимось чином намагався виконати рішення в цій частині, або вживав заходи направлені на виконання рішення суду. Також, позивач не надав доказів існування поважних причин невиконання рішення суду в частині призначення ОСОБА_3 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленому ст. 15 Закону України "Про деражвну допомогу сім'ям з дітьми".
За таких обставин, суд приходить до переконання, що державний виконавець правомірно виніс постанову про накладення штрафу ВП № 17641751 від 16.03.2010, якою застосував до ПСЗН Великописарівської РДА Сумської області штраф. В зв'зку з цим, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, < додаткові норми > суд, -
У задоволенні адміністративного позову управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області до підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області про визнання протиправною постанови про накладення штрафу - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено 21 червня 2010 року.
Суддя (підпис) В.О. Павлічек
< Список > < Дата >
З оригіналом згідно
Суддя В.О. Павлічек