04 листопада 2021 року справа №380/12855/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
секретаря судового засідання Новак Л.М.
розглянувши у письмовому провадженні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу ДПС України Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування вимогу, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Відокремленого підрозділу ДПС України Головного управління ДПС у Львівській області , в якому просить скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4963-57 від 08 лютого 2021 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в спірних правовідносинах виключалася можливість законного здійснення ним підприємницької діяльності, а відтак, отримання доходу від такої діяльності. Посилається на те, що станом на 08.02.2021 року, тобто на момент видачі оскаржуваної вимоги в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів не знайдено. Вказує, що станом на 20.07.2021 року державна реєстрація включення відомостей про фізичну особу-підприємця була проведена 19.07.2021 року і в цей же день була проведена реєстрація припинення підприємницької діяльності.
У своїх запереченнях відповідач вказує, що з 01.08.2002 року по 19.07.2021 року позивач перебувала на податковому обліку. Про включення відомостей щодо позивача як фізичної особи-підприємця до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не знайдено у зв'язку з тим, що нею не подано відповідну заяву до державного реєстратора про включення її як фізичної особи-підприємця в Єдиний державний реєстр. Стверджує, що на дату формування спірної вимоги позивач знаходилась на загальній системі оподаткування та не перебувала в стані припинення чи ліквідації. Вказує, що станом на 31.01.2021 року за позивачем обліковується податковий борг в сумі 29340 грн. 74 коп. При цьому в ІС «Податковий блок» в реєстрі страхувальників відсутня інформація щодо наявності у скаржника пільги по сплаті єдиного внеску. Окрім того, посилається на те, що при визначенні суми компенсаційних витрат, понесених на професійну правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів про обсяг фактично наданих адвокатом послуг, кількість витрачених годин, розмір гонорару, ціні позову та значенню справи.
Ухвалою суду від 25.08.2021 року відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 19.10.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.
Головним управлінням ДПС у Львівській області відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів прийнято вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) від 08.02.2021 року за №Ф-4963-57, відповідно до якої загальна сума боргу платника єдиного внеску, штрафів, пені станом на 31.01.2021 року становить 29340 грн. 74 коп. (недоїмка - 29340 грн. 74 коп., штрафи - 0 грн. 00 коп., пеня - 0 грн. 00 коп.).
Не погодившись з наведеною вимогою про сплату боргу (недоїмки) позивач звернувся з позовом до адміністративного суду.
Змістом спірних правовідносин є вимога Головного управління ДПС у Львівській області від 08.02.2021 року №Ф-4963-57 про сплату боргу (недоїмки).
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із абзацом третім п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Як передбачено в абзаці першому п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Абзацом другим цієї ж норми встановлено, що у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом є недоїмкою (п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI).
Відповідно до ч.5 ст.8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Аналіз вищенаведених норм права вказує, що необхідною умовою для сплати фізичною особою-підприємцем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є здійснення такою особою підприємницької діяльності, при цьому, неотримання доходу від такої діяльності, у відповідності до п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, не дає підстав для звільнення від сплати єдиного внеску.
Разом з тим, у відповідності до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика палата Верховного Суду у постанові від 01.07.2020 року у справі №260/81/19 дійшов наступних правових висновків: «відсутність офіційного підтвердження в ОСОБА_1 статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом №755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за відповідним статусом».
Суд звертає увагу, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) була прийнята 08.02.2021 року.
З наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.07.2021 року вбачається, що державна реєстрація включення відомостей про позивача як фізичну особу-підприємця відбулась 19.07.2021 року.
Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності позивача як фізичної особи-підприємця за її рішенням відбулась також 19.07.2021 року.
Наведе дозволяє суду дійти висновку, що на момент прийняття відповідачем спірної вимоги до Єдиного державного реєстру ще не було включено відомостей щодо позивача як фізичної особи-підприємця.
При цьому, у матеріалах справи відсутні докази протилежного.
Відтак, суд, беручи до уваги правовий висновок Великої палати Верховного Суду у постанові від 01.07.2020 року у справі №260/81/19 та встановлені обставини, вважає, що нарахування відповідачем недоїмки по сплаті єдиного внеску зазначеної у спірній вимозі є протиправним.
Інші доводи відповідача спростовуються викладеними обставинами.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога Головного управління ДПС у Львівській області від 08.02.2021 року за №Ф-4963-57 не відповідає критерію правомірності, передбаченому п.1 ч.2 ст.2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.
Відтак, позовні вимоги є обгрунтованими, а позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
При цьому, суд, у відповідності до вимог п.2 ч.2 ст.245 КАС України, вважає за необхідне у резолютивній частині рішення вказати про протиправність спірної вимоги.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивач вказує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі складає 4000 грн. 00 коп.
Позивачем до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги від 21.07.2021 року №23 відповідно до якого за надання правової допомоги визначеної у п.1.2 Договору у суді першої інстанції клієнт сплачує гонорар у розмірі 4000 грн. 00 коп.
Окрім того, в матеріалах справи наявна квитанція №92 від 21.07.2021 року (оплата за надання адвокатом Тунським А.Р. правової допомоги) на суму 4000 грн. 00 коп.
Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу від попередньо заявленої суми.
Беручи до уваги складність справи, час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом даної справи у розмірі 1000 грн. 00 коп.
Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу, прийняту Головним управлінням ДПС України у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 року №Ф-4963-57.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (адреса: м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. та 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Я.Мартинюк