справа №380/18848/21
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
05 листопада 2021 року м. Львів
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Карп'як Оксана Орестівна розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов"язання вчинити дії,-
02 листопада 2021 до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
в якій позивач просить:
« 1. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із даним позовом.
2. Відкрити спрощене позовне провадження без виклику сторін у адміністративній справі.
3. Залучити третьою особою на стороні відповідача - Самбірську квартирно -експлуатаційну частину (району).
4. Визнати незаконними та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 17.09.2021 року №705ад та рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , викладене в протоколі від 17.09.2021 року №22 в частині щодо зняття ОСОБА_2 з квартирного обліку.
5. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_2 в списку квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, зі збереженням черговості та часу перебування на обліку з моменту первинної реєстрації.
6. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 усі документально підтверджені судові витрати.».
Перевіряючи позов та додані до нього матеріали вважаю за необхідне вказати наступне.
Пунктом 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у адміністративній справі, суд виходить з наступного.
За змістом п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Водночас, за приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість, однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника.
Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Разом з тим, участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.
Відповідно до частини 2 статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Як видно з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, направленим на поновлення ймовірно порушеного відповідачем права на отримання житла. Отже, цей позов поданий на поновлення прав позивача у сфері житлових відносин.
Зокрема, позивач оскаржує рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом № 22 від 17.09.2021 та наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 17.09.2021 № 705ад в частині щодо зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку.
У спірних правовідносинах житлова комісія відповідача виконує ті самі функції та наділена тим самим обсягом повноважень, що і адміністрації підприємств, установ, організацій приватного права, які здійснюють облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян.
Право, за захистом якого звернувся до суду позивач, виникає із житлових правовідносин.
Житлові спори - особливий різновид спорів, що стосується житлових прав та інтересів громадян і організацій.
У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.
Враховуючи зазначені норми законодавства, спори про взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки в такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права, отже, цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а пов'язаний з вирішенням питання щодо права на житло.
Аналогічні за змістом висновки щодо застосування зазначених норм права містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 (справа №826/7399/18), від 18.04.2018 (справа № 806/104/16), від 29.08.2018 (справа № 488/1176/14-а), від 20.09.2018 (справа № 815/2551/15), від 12.12.2018 (справа № 685/1346/15-а), від 23.01.2019 (справа № 806/5217/15), від 21.03.2018 (справа 826/6244/15), від 04 вересня 2019 року (справа № 826/17556/16), від 03.07.2019 у справі №1306/9031/2012, від 23.10.2019 у справі №569/2101/16-а та в постановах Верховного Суду України від 16.12.2015 (справа № 6-2139цс15), від 02.03.2016 (справа № 6-14цс16), від 06.02.2020 у справі №826/10392/16, від 06.05.2020 у справі №826/12435/15, та враховуються при вирішенні цієї справи в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України, згідно з якою при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, правові висновки, викладені у вказаних постановах Великої Палати Верховного Суду, підлягають обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах.
Що стосується покликання позивача на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19, то зазначена справа стосується інших правовідносин, а саме - відмови у призначенні позивачу грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення як особі з інвалідністю ІІ групи з числа учасників бойових дій на території інших держав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Таким чином, даний спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами ЦПК України.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Розгляд справи в порядку адміністративного судочинства суперечить ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначені межі компетенції адміністративних судів.
Зазначене є підставою для відмови у відкритті провадження у адміністративній справі.
Роз'яснити позивачу, що дана справа належить до розгляду в порядку цивільного судочинства.
Окрім цього, суддя звертає увагу на те, що у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI (далі - Закон №3674-VI) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Згідно частини 2 статті 7 Закону № 3674-VI у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Відповідно до частин 1-2 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.
За таких обставин, враховуючи те, що у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, відмовлено, суддя вважає, що сплачений згідно квитанції про сплату № 42724 від 02.11.2021 року судовий збір за подання вказаної заяви у розмірі 726, 40грн., необхідно повернути.
Керуючись ст.ст. 19, 170, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Відмовити у відкриті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ) з Державного бюджету України сплачений згідно квитанції про сплату № 42724 від 02.11.2021 року судовий збір в сумі 726 (сімсот двадцять шість) грн. 40 коп.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що дана справа належить до розгляду в порядку цивільного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна