Копія
02 червня 2010 р. Справа № 2а-3972/10/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.
за участю секретаря судового засідання-Дикач О.О.,
представника позивача - Леонова В.С.
представника відповідача - Кулика В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом управління праці та соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації до відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області про скасування постанови про накладення штрафу ,-
Позивач, управління праці та соціального захисту населення Краснопілльської районної державної адміністрації, звернувся до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Сумській області з вимогою про скасування постанови від 08 квітня 2010 про накладення штрафу в розмірі 340,00 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що постанова про накладення на управління ПСЗН Краснопільської районної державної адміністрації штрафу за невиконання рішення суду є безпідставною, оскільки постанову суду, якою зобов'язано позивача вчинити дії щодо перерахунку ОСОБА_3 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік та виплати недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 1510,00 грн. відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не було ним виконано у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом, з поважних причин, а тому у відповідача не було правових підстав до застосування санкцій, передбачених ст. 87 Закону України “Про виконавче провадження”.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні з позовними вимогами не погодився, вважав, що постанова про накладення штрафу від 08 квітня 2010 року, зважаючи на не виконання управлінням ПСЗН Краснопільської районної державної адміністрації в добровільному порядку виконавчого документа, була винесена у відповідності до вимог ст.ст. 5, 76, 87 Закону України “Про виконавче провадження”, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи оцінивши докази в їх сукупності, вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 19.03.2010 державним виконавцем підрозділу ДВС було відкрито виконавче провадження ВП № 18099272 з приводу примусового виконання виконавчого листа за № 2а-17, виданого 09.02.2009 Краснопільським районним судом Сумської області про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації вчинити дії щодо перерахунку та виплати належної ОСОБА_3 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 1510,00 грн. відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». (а.с. 16) Державним виконавцем було встановлено термін для добровільного виконання виконавчого документа до 25.03.2010, проте управлінням ПСЗН Краснопільської РДА у даний строк рішення суду не було виконане.
У зв'язку з невиконанням рішення суду державним виконавцем відділу ДВС Головного управління юстиції в Сумській області, з посиланням на ст.ст. 5, 76, 87 Закону України “Про виконавче провадження” 08.04.2010 було винесено постанову про накладення на управління ПСЗН Краснопільської РДА штрафу в розмірі 340,00 грн. (а.с. 19).
Однак, суд не погоджується з даним висновком відповідача.
Стаття 5 Закону України “Про виконавче провадження” визначає обов'язок державного виконавця вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Частинами 1 та 2 статті 76 Закону України “Про виконавче провадження”, на яку також посилається відповідач, передбачено, що у разі добровільного невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення суду державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону України “Про виконавче провадження”, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника -фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Тобто з аналізу даних норм, вбачається, що штраф державним виконавцем може бути накладено лише у випадку невиконання рішення суду без поважних причин.
Однак, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що факт неналежного виконання управлінням ПСЗН Краснопільської РДА рішення суду без поважних причин не знайшов свого підтвердження.
Так, відповідно до ст. 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
В свою чергу, статтею 30 Бюджетного кодексу України передбачено, що видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 зазначеного Кодексу, відповідно до якої до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать також видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, встановленому цим Кодексом.
Статтею 21 Бюджетного кодексу України визначено, що для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Відповідно до ст. 22 вказаного Кодексу, головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про Державний бюджет України можуть бути виключно: органи, уповноважені відповідно Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди; установи та організації, які визначені Конституцією України або входять до складу Кабінету Міністрів України, а також спеціально уповноважені законом органи на здійснення розвідувальної діяльності, Національна академія наук України, Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук України, Академія педагогічних наук України, Академія правових наук України, Академія мистецтв України, в особі їх керівників.
Згідно з додатком № 5 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік», затверджено розподіл видатків на централізовані заходи і програми на 2009 рік між адміністративно - територіальними одиницями, в тому числі і видатки на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Крім того, відповідно до ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право встановлювати у 2009 році розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах бюджетних асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Відповідно до ч. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. При відсутності таких асигнувань позивач позбавлений можливості навіть здійснити нарахування коштів на виплату грошової допомоги, оскільки, зважаючи на норми Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008, № 609, до обсягів кредиторської заборгованості розпорядників бюджетних коштів невиконані зобов'язання за судовими рішеннями не включаються.
Як вбачається з матеріалів справи, управління ПСЗН Краснопільської РДА зверталось до Головного управління праці та соціального захисту населення Сумської облдержадміністрації щодо додаткової потреби в коштах за бюджетною програмою КПКВ 2501250 соціального захисту громадян для виплати компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю та допомоги на оздоровлення, у разі звільнення з роботи громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить лист за № 2259 від 24.09.2009 (а.с. 9-10), однак, таких коштів не було виділено позивачу, крім того, надавалась інформація щодо стану позовної роботи в судах по виплаті даної допомоги: від 13.01.2010 № 34 (а.с. 13).
З встановлених судом обставин, вбачається, що управління ПСЗН Краснопільської РДА не мало можливості виплатити належну ОСОБА_3 недоплачену суму одноразової грошову допомогу на оздоровлення за 2007 рік відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», так як розмір таких коштів не був передбачений у державному бюджеті та не виділений управлінню праці та соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації, - відсутність таких асигнувань позбавило можливості позивача виплатити кошти зазначеної допомоги. Однак управління Краснопільської РДА зробила перерахунок ОСОБА_3, що підтверджується розпорядженням від 30.09.2009 (а.с. 15), тобто в цій частині, рішення суду було виконано.
Таким чином, суд приходить до висновку, що управлінням ПСЗН Краснопільської районної державної адміністрації з поважних причин не було виконано рішення Краснопільського Районного суду Сумської області, в частині виплати ОСОБА_3 недоплаченої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік відповідно до положень ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому постанова старшого державного виконавця підрозділу ДВС не відповідає вимогам Закону України “Про виконавче провадження” та не може вважатися такою, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, та винесеною з дотриманням ст. 19 Конституції України та Закону України “Про виконавче провадження”, у зв'язку з чим є протиправною та підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов управління праці та соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації до відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області про скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити.
Скасувати постанову ВП № 18099272 від 08.04.2010 про накладення штрафу у розмірі 340,00 грн. винесену старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено 07 червня 2010 року.
Суддя (підпис) В.О. Павлічек
< Список > < Дата >
З оригіналом згідно
Суддя В.О. Павлічек