21 червня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1630/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,
при секретарі - Кусайло Я.Г.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Крицький Р.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення, -
21 квітня 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення№0000101706/0 від 18 січня 2010 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що перевірку, за наслідками якої винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення було проведено із порушенням порядку, встановленого законодавством, висновки про порушення ФОП ОСОБА_1 норм Закону України «Про податок на додану вартість»не підтверджені належними доказами та спростовуються документами, що надавалися позивачем в ході проведення перевірки та не взяті до уваги ДПІ в м. Полтаві.
В ході судового розгляду справи позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити -скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2010 року №0000101706/0.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив, що за наслідками проведення документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності формування податкового кредиту по декларації та уточнюючого розрахунку з ПДВ за січень 2009 року встановлено, неправильне відображення податкового кредиту по фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП "Лубни-торг". З зазначених підстав представник ДПІ в м Полтаві просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази та всі обставини справи в їх сукупності, встановив такі обставини.
Позивач фізична особа -підприємець ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа підприємець Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 29 січня 1998 року, (ІПН НОМЕР_1) про що видане відповідне свідоцтво. Позивач взятий на облік в Державній податковій інспекції м. Полтави з 12 лютого 1998 року та є платником податку на додану вартість з 30 липня 1998 року (свідоцтво платника ПДВ від 30 липня 1998 року №76845199).
Головним державним податковим інспектором відділу адміністрування ПДВ Прядун Л.І. проведена невиїзна документальна перевірка з питань достовірності формування податкового кредиту по декларації та уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за січень 2009 року ФОП ОСОБА_1
За наслідками проведеної перевірки відповідачем складений акт №01293/1706/НОМЕР_1 від 24 грудня 2009 року, за висновками якого встановлені порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого винесене податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2010 року №0000101706/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 120155,70 грн., з яких за основним платежем 114 434 грн. та за штрафними санкціями 5 721,7 грн.
Позивач не згоден із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню -рішенню № №0000101706/0 від 18 січня 2010 року, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Згідно абз. 3 п. 1.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.
Відповідно до пп. б. пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Судом встановлено, що в ході проведення перевірки позивачем були надані документи, а саме: прибуткові касові ордери отримані від ПП «Лубни Торг», податкові та видаткові накладні даного підприємства.
Позивачем в ході розгляду справи пояснено і надано квитанції до прибуткових касових ордерів від імені ПП «Лубни Торг», відповідно до яких розрахунок із вказаним підприємством здійснювався позивачем готівковими коштами. Також у матеріалах справи наявні копії податкових накладних ПП «Лубни Торг», підписаних від імені підприємства директором Ткаченко В.О. та копії видаткових накладних, виписаних від імені ПП «Лубни Торг».
Лубенською об'єднаною державною податковою інспекцією надані відомості стосовно того, що на підприємстві «Лубни Торг»працювала лише одна особа -директор Семперович Я.В. Податкові накладні, надані ФОП ОСОБА_1 на перевірку підписані від імені ПП «Лубни Торг»директором Ткаченко В.О. До матеріалів справи надані копії письмових пояснень директора ПП «Лубни Торг», зі змісту яких вбачається, що із даним підприємством особа за прізвищем Ткаченко В.О. у трудових відносинах не перебувала.
Відповідно до положень підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Наказом Державної податкової адміністрації від 30 травня 1997 року №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»всі примірники податкових накладних підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів.
У письмових поясненнях директора ПП «Лубни Торг»Семперович Я.В. від 6 липня 2009 року вказано, що Ткаченко В.О., який виписував податкові накладні підприємства в жовтні, листопаді, грудні 2008 року, січні 2009 року, не виконував функцій керівника підприємства і не перебував в юридичних відносинах із підприємством, відповідно не мав права виписувати податкові накладні. У цьому ж поясненні директор ПП «Лубни Торг»звертається до Лубенської ОДПІ, де підприємство знаходиться на податковому обліку, із проханням податкові накладні, виписані від імені ПП «Лубни Торг»Ткаченко О.В. вважати недійсними.
Крім того, ДПІ в м. Полтаві суду надані копії пояснень керівника ПП «Лубни Торг»Семперович Я.В. на ім'я старшого державного податкового інспектора Лубенської ОДПІ, відповідно до яких із ФОП ОСОБА_1 в усній формі було обговорено питання щодо поставки паливно-мастильних матеріалів, але фактично даних поставок, через відсутність на підприємстві не відбулося, видаткові накладні на ім'я ОСОБА_1 виписані помилково.
За тими ж письмовими поясненнями керівника ПП «Лубни Торг», кошти готівкою від ФОП ОСОБА_1 ПП «Лубни Торг»не отримувалися і Лубенську ОДПІ повідомлено про подання ПП «Лубни Торг»уточнюючих декларації. В матеріалах справи наявна копія листа Лубенської ОДПІ на алдресу відповідача, де повідомлено про подання 26 червня 2009 року СЕмперович Я.В. уточненого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2009 року, в якому підприємство задекларувало відсутність діяльності у даному періоді.
Відповідно до вимог пункту 3.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою Правління національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.
До матеріалів справи позивачем надано копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, які не мають визначення прізвища, посади особи, яка їх видала -обов'язкових для такого роду документів реквізитів.
Крім того, відповідно до положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Документи, копії яких надано позивачем до матеріалів справи на підтвердження провомірності віднесення сум податку на додану вартість сплачених на користь ПП "Лубни-Торг" до складу податкового кредиту, не відповідають вимогам вищенаведених норм законодавства.
Згідно із положеннями підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно із положеннями підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З огляду на наведені норми Закону України "Про податок на додану вартість", належних документів, які б підтверджували наявність поставок товарів на адресу позивача з боку ПП «Лубни Торг»ФОП ОСОБА_1 ні в ході проведення перевірки, ні в ході судового розгляду справи не надано. Документи, якими на думку позивача підтверджено наявність господарських відносин ФОП ОСОБА_1 із ПП «Лубни Торг»такими не є, адже не підписані з боку контрагента позивача належними особами, не містять у собі обов'язкових реквізитів та спростовуються поясненнями керівника ПП «Лубни Торг».
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про правомірність визначення ДПІ в м. Полтаві податкового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість в 120 155,70 грн., з яких за основним платежем 114 434 грн. та за штрафними санкціями 5 721,7 грн.
Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В позові ФОП ОСОБА_1 зазначалося про недотримання ДПІ в м. Полтаві вимог проведення невиїзної документальної перевірки Примірного порядку взаємодії органів ДПС при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого Наказом ДПА України №266 від 18.04.2008 року.
З даного приводу суд зазначає, що порушення вимог проведення перевірки не призвело до додаткових нарахувань податкових зобов'язань та не вплинуло на висновки, викладені в акті перевірки від 24 грудня 2009 року.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 24 червня 2010 року.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва