Справа № 2а-6412/10/1570
18 червня 2010 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Колесниченко О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову позов ОСОБА_1 до головного лікаря обласного центру МСЕ Управління охорони здоров'я Обласної державної адміністрації Станіславова О.М. та головного лікаря комунальної установи «Міської поліклініки №20»Юрченка В.В. про визнання дій протиправними, -
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до головного лікаря обласного центру МСЕ Управління охорони здоров'я Обласної державної адміністрації Станіславова О.М. та головного лікаря комунальної установи «Міської поліклініки №20» Юрченка В.В. про визнання дій головного лікаря обласного центру МСЕ Управління охорони здоров'я Обласної державної адміністрації Станіславова О.М. та головного лікаря комунальної установи «Міської поліклініки №20»Юрченка В.В. протиправними.
Розглянувши зазначений адміністративний позов та додані до нього документи, суд доходить висновку, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з наступних підстав.
За правилами п. 4 ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до визначення, наведеного в п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Отже, з наведених визначень випливає, що обов'язковою ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним у спірних правовідносинах владних управлінських функцій, а ознакою адміністративної справи є публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є дії головного лікаря обласного центру МСЕ Управління охорони здоров'я Обласної державної адміністрації Станіславова О.М. та головного лікаря комунальної установи «Міської поліклініки №20»Юрченка В.В. стосовно огляду ними позивача та надання висновку щодо підтвердження втрати працездатності позивачем та її відсоток.
Головний лікар комунальної установи «Міської поліклініки №20»Юрченко В.В. -є посадовою особою закладу охорони здоров'я.
У відповідності до ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я, заклад охорони здоров'я - підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.
Таким чином, посадова особа закладу охорони здоров'я не виступає у статусі суб'єкта владних повноважень, оскільки не виконують владних управлінських функцій і не наділений можливістю владно керувати поведінкою особи.
В свою чергу, відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. N 1317, медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя.
Медико-соціальній експертизі підлягають особи, які втратили здоров'я внаслідок захворювання, травм та уроджених дефектів, що обмежує їх життєдіяльність, а також особи, які за чинним законодавством мають право на соціальну допомогу, компенсацію втраченого заробітку або звільнення від виконання відповідних обов'язків тощо. Медико-соціальна експертиза виявляє компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприятиме функціональній, психологічній, соціальній, професійній реабілітації та адаптації інваліда.
Органом, який здійснює медико-соціальну експертизу, є медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Згідно із вказаним Положенням, медико-соціальна експертиза повинна здійснюватись після повного та всебічного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, визначення клініко-функціонального діагнозу, соціально-психологічного стану, професійно-трудового прогнозу, отримання результатів відновного лікування, соціально-трудової реабілітації та інших даних, що підтверджують стійкий або необоротний характер захворювання.
Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність і обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу.
Медико-соціальні експертні комісії проводять засідання тільки у повному складі і колегіально приймають рішення. Дані експертного огляду і рішення заносяться до акта огляду та протоколу засідання медико-соціальної експертної комісії, які підписуються головою, членами комісії і засвідчуються печаткою.
Отже, інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров'я України. Медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя.
Слід зазначити, що за своєю сутністю оскаржувані дії відповідача є експертним висновком, який здійснюється на підставі застосування спеціальних знань з метою встановлення певних обставин або фактів.
Таким чином, порушуючи питання визнання неправомірними дій посадової особи обласного центру МСЕ Управління охорони здоров'я Обласної державної адміністрації, позивач має основною метою вирішення спору приватного характеру щодо встановлення певного юридичного факту, який не пов'язаний із вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Слід також зазначити, що у даному випадку посадові особи обласного центру МСЕ Управління охорони здоров'я Обласної державної адміністрації Станіславова О.М. та комунальної установи «Міської поліклініки №20»не виступають у статусі суб'єктів владних повноважень, оскільки не виконують владних управлінських функцій і не наділені можливістю владно керувати поведінкою особи, з якою вони перебувають у спірних правовідносинах.
Тобто між сторонами існує спір про право, який має приватноправовий характер, що в свою чергу виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
Даний спір не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), як зазначено у п. 1 ч. 1 ст.3 КАС України, а тому встановлена ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів на цей спір не поширюється.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином суддя дійшов висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити.
Керуючись статтями 3, 17, 109, 158-160, 165 КАС України, суддя, -
У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до головного лікаря обласного центру МСЕ Управління охорони здоров'я Обласної державної адміністрації Станіславова О.М. та головного лікаря комунальної установи «Міської поліклініки №20»Юрченка В.В. про визнання дій головного лікаря обласного центру МСЕ Управління охорони здоров'я Обласної державної адміністрації Станіславова О.М. та головного лікаря комунальної установи «Міської поліклініки №20»Юрченка В.В. протиправними -відмовити.
Роз'яснити, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускаються.
Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Ухвалу може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом п'яти днів з дня отримання позивачами ухвали, а також подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.В. Колесниченко