ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.11.2021Справа № 910/13827/21
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ"
вул. Нагорна 1-а, Зоряне, Мар'їнський район, Донецька область, 85621
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
вул. Є. Гедройця, буд.5, м. Київ 150, 03150
про стягнення 51 119,20 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі-відповідач) про стягнення 51 119,20 грн. нестачі вугілля.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/13827/21; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
17.09.2021 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в котрому проти позову заперечує.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Згідно зі статтею 52 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457 (далі - Статут), на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.
Позивач відповідно до технічних умов завантажив вугілля кам'яне та передав вказаний вантаж для перевезення відповідачу за накладними: у вагони №60030178 у кількості 70000 кг, № 53502670 у кількості 69000 кг по накладній №48709596 від 29.05.2021 року, у вагони № 56460819 у кількості 71000 кг, №53545067 у кількості 69800 кг, № 53169512 у кількості 70000 кг по накладній №48707517 від 29.05.2021 року та передало вказаний вантаж для перевезення Залізниці. Згідно з накладними навантаження вище рівня бортів, поверхня вантажу маркована п'ятьма повздовжніми борознами.
Згідно з накладними №48709596, № 48707517, досильні 45423571, 41225624 Залізниця прийняла у ТОВ «ДТЕК Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» на станції Курахівка Донецької залізниці зазначене вугілля для перевезення і зобов'язалась доставити його на станцію Ладижин Одеської залізниці вантажоодержувачу АТ «ДТЕК Західенерго» (ВП «Ладижинська ТЕС»).
На станції Ладижин Одеської залізниці було складено комерційні акти №409009/68 від 01.06.2021, № 409009/67 від 01.06.2021 року
Згідно з комерційним актом №409009/68: при контрольному переважуванні вагону №60030178 на справних 150 тн вагонних вагах виявилось нетто - 65300 кг, що менше вантажного документу на 4700 кг. На поверхні вантажу виявлена виїмка (опис зазначено в акті). Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №409009/67: при контрольному переважуванні вагону №53502670 на справних 150 тн вагонних вагах виявилось нетто - 64800 кг, що менше вантажного документу на 4150 кг. На поверхні вантажу виявлена виїмка (опис зазначено в акті). Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
На станції Чаплине Придніпровської залізниці було складено комерційні акти №454201/68/69 від 30.05.2021, №454201/69/70 від 30.05.2021 року, № 454201/67/71 від 30.05.2021 року
Згідно з комерційним актом №454201/68/69: при контрольному переважуванні вагону №53545067 на справних 150 тн вагонних вагах виявилось нетто - 64500 кг, що менше вантажного документу на 5300 кг. На поверхні вантажу виявлена виїмка (опис зазначено в акті). Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №454201/69/70: при контрольному переважуванні вагону №53169512 на справних 150 тн вагонних вагах виявилось нетто - 63900 кг, що менше вантажного документу на 6100 кг. На поверхні вантажу виявлена виїмка (опис зазначено в акті). Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №454201/67/71: при контрольному переважуванні вагону №56460819 на справних 150 тн вагонних вагах виявилось нетто - 62300 кг, що менше вантажного документу на 8700 кг. На поверхні вантажу виявлена виїмка (опис зазначено в акті). Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Відповідно до п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Так, судом встановлено, що комерційні акти №454201/67/71, №454201/69/70, №454201/68/69, №409009/67, №409009/68 складені у відповідності з Правилами складання таких актів.
Після видачі вантажу вантажоодержувачу, останні передали право на пред'явлення позовних вимог до відповідача вантажовідправнику - позивачу, що підтверджується відповідними переуступними підписами на накладних № 48709596, 48707517, 41225624, 45423571 (досильні) за підписами директора та головного бухгалтера ВП «Ладижинська ТЕС» АТ «ДТЕК Західенерго», право на пред'явлення позову передано ТОВ «ДТЕК Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська». Повноваження зазначених осіб підтверджені довіреністю.
Згідно з довідкою вантажовідправника ТОВ «ДТЕК Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» вартість 1 тони відвантаженого вугілля становить: по накладній №48709596 - 2078 грн. з ПДВ, по накладній №48707517 - 1979,62 грн. з ПДВ,
З врахуванням норми природної втрати під час перевезення, яка згідно п. 27 Правил видачі вантажів для мінерального палива складає 1%, нестача вантажу (кг/т): у вагоні №60030178, з урахуванням норми природної втрати, складає 8312 грн. із розрахунку: 4 т х 2078 грн., вартість недостачі, виявленої у вагоні №53502670, з урахуванням норми природної втрати, складає 7189,88 грн. із розрахунку: 3,46 т х 2078 грн., вартість недостачі, виявленої у вагоні №56460819, з урахуванням норми природної втрати, складає 15817,16 грн. із розрахунку: 7,99 т х 1979,62 грн., вартість недостачі, виявленої у вагоні №53545067, з урахуванням норми природної втрати, складає 9110,21 грн. із розрахунку: 4,602 т * 1979,62 грн., вартість недостачі, виявленої у вагоні № 53169512, з урахуванням норми природної втрати, складає 10689,95 грн. із розрахунку: 5,4 т х 1979,62 грн. А разом: (8312+7189,88+15817,16+9110,21+10689,95) 51 119,20 грн.
Як встановлено судом, розрахунок шкоди, спричиненої внаслідок недостачі вантажу у вказаних вагонах проведений позивачем відповідно до Правил перевезення вантажів та становить 51 119,20 грн. (фактична вага отриманого вантажу за вирахуванням допустимих природних втрат, помножена на вартість 1 тони вугілля відповідно до довідки позивача).
Спір виник внаслідок порушення відповідачем правил перевезення вантажу, що призвело до фіксування вказаного порушення із складанням відповідних комерційних актів та виникненням у відповідача перед позивачем обов'язку відшкодувати завдані збитки в розмірі 51 119,20 грн.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 ЦК України).
Статтею 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
За умовами ч. 3 ст. 917 Цивільного кодексу України перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
У ч. ч. 1-3 ст. 314 Господарського кодексу України зазначено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
Відповідно до ст.12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Згідно з ч. 1 ст. 23 вищевказаного закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.
Згідно зі ст.110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
У статті 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу.
Згідно з п. "е" ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: 1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; 2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); 3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; 4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.
Частиною 2 ст.23 Законом України "Про залізничний транспорт", а також статтею 113 Статуту залізниць України регламентуються аналогічні норми, відповідно до яких за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Вказані норми передбачають презумпцію вини перевізника у разі втрати, нестачі, псування й ушкодження вантажу, прийнятого до перевезення, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини. Обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізникові. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: усунення цих обставин не залежало від перевізника; перевізник не міг запобігти цим обставинам.
Тобто, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Статуту залізниць України завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами.
За змістом ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
Згідно з ст. 32 Статуту залізниць України вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера). Відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов. Перелік вантажів, перевезення яких допускається на відкритому рухомому складі, встановлюється Правилами.
Положеннями п.п. 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Згідно з ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов навантаження і кріплення вантажів.
Відповідно до п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством. Дрібні місця штучних вантажів відправник повинен об'єднати в більші.
Згідно з п. 12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року N 411, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.
Так, за приписами п. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів.
Відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Як підтверджується матеріалами справи, у спірних перевезеннях як вантажовідправником, так і залізницею під час завантаження та після завантаження не було зроблено жодних письмових зауважень, щодо непридатності вагонів (в комерційному та технічному відношенні) для перевезення вантажу. Не було зауважень залізниці і до якості здійсненого відправником завантаження.
За умовами п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення та параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів, після завантаження вантажу, зазначені у спірних накладних вагони мали бути перевірені працівниками залізниці.
Залізниця, оглянувши подані до перевезення завантажені вагони за спірними залізничними накладними, прийняла їх до перевезення, що не заперечується відповідачем.
Жодних актів загальної форми ГУ-23 щодо наявності несправностей у вагонах залізницею складено не було, що свідчить про відсутність зауважень до вагонів як комерційному так і технічному відношенні.
Вказане підтверджує, що вантажовідправник належним чином здійснив навантаження та підготовку вантажу до транспортування.
Судом встановлено, що вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, оскільки спірні накладні такої відмітки не містять.
Приписами ч. 3 ст. 917 Цивільного кодексу України визначено право перевізника відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.
Окрім того, норми Статуту залізниць України передбачають, що в разі завантаження вантажу у технічно несправні вагони або вагони, непридатні для перевезення даного виду вантажів, перевізник був зобов'язаний відмовитись від приймання вантажу до перевезення.
Суд зауважує, що залізниця після проставлення відповідної відмітки в спірних залізничних накладних, взяла на себе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а також підтвердила, що саме вона несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.
Вказане, зокрема, узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.03.2019 у справі № 905/748/17.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Статтею 26 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Факти нестачі за спірними перевезеннями підтверджені комерційними актами №454201/67/71, №454201/69/70, №454201/68/69, №409009/67, №409009/68.
Будь-які заперечення щодо форми, порядку складання, змісту вказаних комерційних актів та посадових осіб, які його підписали, а також факту опротестування у сторін відсутні.
Отже, втрата, нестача або пошкодження вантажу під час перевезення є наслідком його незбереження, що свідчить про неналежне виконання зобов'язань за договором перевезення та є підставою для настання господарсько-правової відповідальності для залізниці.
З урахуванням викладеного, судом приходить до висновку, що нестача вантажу виникла внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування.
Відповідно до ст. 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
За приписами ст. 133 Статуту залізниць України, передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, на спірних залізничних накладних № 48709596, 48707517, 41225624, 45423571 (досильні) міститься переуступний напис за підписами директора та головного бухгалтера ВП «Ладижинська ТЕС» АТ «ДТЕК Західенерго», право на пред'явлення позову передано ТОВ «ДТЕК Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська», скріплений печаткою товариства, який свідчить про передачу права на пред'явлення позову позивачеві, тобто від вантажоодержувача до вантажовідправника, що не суперечить статті 133 Статуту залізниць України.
Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
Відсутність хоча б одного з вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.
Відповідачем усупереч вищевказаним положенням чинного законодавства та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у незабезпеченні схоронності переданого йому для перевезення вантажу.
Таким чином, внаслідок втрати частини вантажу при перевезенні позивачу були завдані збитки у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу.
Згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку.
При цьому суд визнає помилковими доводи відповідача про необхідність доведення позивачем обставин оплати ним вартості відправленого вантажу за залізничними накладними, оскільки позивач у цій справі не був власником майна, а виступав виконавцем за договором збагачення вугілля та вантажовідправником; право на подання позову було передане йому отримувачем вугілля (згідно з переуступними написами на залізничних накладних), що не заперечувалося під час розгляду справи і не суперечить положенням статті 133 Статуту залізниць України.
Відповідна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №910/963/17 та від 13.03.2019 у справі №905/748/17, від 10.08.2018 у справі №910/22324/16 та від 16.10.2019 у справі №910/16904/18.
За приписами частини 2 статті 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються:
- від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці;
- від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Отже, з урахуванням п. 27 Правил видачі вантажів, враховуючи те, що втраченим вантажем за спірними залізничними накладними було мінеральне паливо (вугілля кам'яне), а за даними, які зазначені в графі 20 цих накладних, у вугіллі кам'яному показник вологи не перевищує гранично допустиму норму, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1% від маси вантажу при розрахунку збитків.
Таким чином, судом встановлено, що розрахунок є вірним, а сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, становить 51119,20 грн. за ґрунтовним розрахунком позивача.
Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Судом встановлено наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, який перевозився у вагонах, завданої шкоди - нестачі товару вартістю на загальну суму 110 369,16 грн. та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вищезазначених вагонах сталась не з вини відповідача.
З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку відшкодувати вартість нестачі вантажу, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 110 369,16 грн. вартості недостачі.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ" (85621, Донецька обл., Мар'їнський район, с. Вовчанка, вул. Нагорна, буд. 1-А; ідентифікаційний код 33959754) 51119,20 грн. збитків, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов