ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.11.2021Справа № 910/13863/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автофастера ЛТД»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Альянс ЛТД»
про стягнення 100 575,60 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автофастера ЛТД» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Альянс ЛТД» (далі - відповідач) про стягнення 100 575,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати за договором постачання № 7786 від 04.07.2018, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 100 575,60 грн з яких: 84 670,02 грн основної заборгованості, 12 929,80 грн пені та 2 975,78 грн 3% річних.
Також позивач просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, докази яких будуть надані до закінчення судових дебатів або протягом 5 днів після ухвалення рішення по суті заявлених вимог.
Господарський суд міста Києва ухвалою суду від 01.09.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/13863/21 та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надав учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 01.09.2021 позивачу надіслано поштовим відправленням № 0105475333850 на адресу відповідно до відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яке згідно відомостей з Укрпошти станом на 29.10.2021 не отримано адресатом із зазначенням причини «інші причини».
10.09.2021 позивач засобами поштового зв'язку (відправлено 06.09.2021) подав до суду заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу.
Таким чином, враховуючи подання позивачем вказаної заяви, учасник справи є таким, що обізнаний про судове провадження та строк для реалізації процесуальних прав.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105475333868 ухвала від 01.09.2021 була надіслана відповідачу на адресу відповідно до відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернена 23.10.2021 із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». Жодних заяв про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходило.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
04.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автофастера ЛТД» (постачальником за договором, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фенікс Альянс ЛТД» (покупцем за договором, відповідачем) був укладений договір постачання № 7786, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався протягом дії договору поставляти покупцю товари (запчастини та інші супутні товари для автомобілів), а покупець - приймати та оплачувати ці товари на умовах визначених цим договором та відповідно до додатків, специфікацій або накладних до цього договору, які є його невід'ємною частиною, та остаточно узгоджуються сторонами на кожну окрему партію товару.
Загальна сума договору складається з усіх сум поставленого товару, зазначених у видаткових накладних протягом всього терміну дії договору (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору визначено, що продукція (товар, вироби) постачається за графіком, в терміни і за цінами, узгодженими сторонами на кожну партію товару окремо.
Згідно з п. 3.1 договору встановлено, що оформлення замовлення на постачання товару здійснюється покупцем на основі діючого Реєстру цін або прайс-листа постачальника на день оформлення.
Сторонами у п.п. 3.8-3.9 договору визначено, що для цього договору умовами оплати товару є відстрочення платежу строком на 15 банківських днів з дати постачання, але товарний кредит не може перевищувати 70 000 грн., якщо не виникли умови п. 6.4. або п. 6.6. згідно цього договору. Датою постачання вважається дата виписки видаткової накладної постачальником.
У п. 6.4 договору визначено, що якщо мала місце затримка розрахунків покупцем, який має в умовах співпраці відстрочення по платежу, постачальник має право не здійснювати подальші постачання з відстроченням платежу, а застосовувати постачання з умовами передоплати. У подальшому повернення умов співпраці з відстроченням платежів можливе тільки за умовами оплати покупцем курсової різниці на залишок боргу. Розрахунок курсової різниці не робиться у разі, якщо зміна курсу гривні до євро впродовж терміну оплати не перевищуватиме одного відсотка. Інакше сума боргу розраховуватиметься за формулою: СД = БС * (КННБУ/КСНБУ), де: СД - дійсна сума боргу. БС - базова сума боргу за накладною. КСНБУ - курс стартовий НБУ гривні по відношенню до ЕІІРО на момент відвантаження. КННБУ - курс НБУ гривні по відношенню до ЕURO на день оплати покупцем. Якщо коефіцієнт(КННБУЖСНБУ) буде менше одиниці, то вказаний в цьому пункті перерахунок ціни не робиться.
Згідно з п. 9.1, цей договір набирає чинності з моменту його підписання, діє до 31 грудня поточного року (протягом якого був підписаний договір) та вважається автоматично продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення дії договору не було офіційного письмового повідомлення рекомендованим листом від однієї сторони до іншої сторони про небажання продовжувати договірні відносини.
Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов договору позивач за видатковими накладними № АФ-0029029 від 27.04.2020 на суму 28 921,78 грн, № АФ-0029182 від 28.04.2020 на суму 7 593,00 грн, № АФ-0029829 від 30.04.2020 на суму 1 054,90 грн; № АФ-0030282 від 04.05.2020 на суму 1 567,67 грн, № АФ-0030330 від 04.05.2020 на суму 803,88 грн, № АФ-0030515 від 04.05.2020 на суму 4 522,54 грн, № АФ-0031062 від 06.05.2020 на суму 2 767,58 грн, № АФ-0031257 від 07.05.2020 на суму 5 993,81 грн, № АФ-0032825 від 14.05.2020 на суму 4 432,01 грн, № АФ-0033531 від 18.05.2020 на суму 2 579,20 грн, № АФ-0033581 від 18.05.2020 на суму 2472,08 грн, № АФ-0033794 від 19.05.2020 на суму 9 148,46 грн, № АФ-0034896 від 22.05.2020 на суму 439,97 грн, №АФ-0035823 від 27.05.2020 на суму 271,39 грн, № АФ-0036662 від 29.05.2020 на суму 12 101,75 грн, які підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято по договору № 7786 товар на загальну суму 84 670,02 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого за договором товару, у т.ч. на умовах відстрочення платежу не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 84 670,02 грн. Також за прострочення оплати вартості товару позивач нарахував до стягнення з відповідача 12 929,80 грн пені та 2 975,78 грн 3% річних.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, судом встановлено наступне.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір № 7786 від 04.07.2018 є договором поставки.
Положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Поряд з цим, стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають з договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Наявними у матеріалах справи видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень, підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань за договором з поставки товару відповідачу, всього на суму 84 670,02 грн.
Враховуючи визначений у пунктах 3.8, 6.4 договору порядок розрахунків за отриманий товар, факт перевищення товарного кредиту 70 000,00 грн та відсутність оплати, у т.ч. на умовах відстрочення платежу, суд погоджується з доводами позивача про настання строку оплати відповідно до положень ч. 1 ст. 692 ЦК України після отримання товару за відповідними видатковими накладними (дата постачання).
За таких обставин, за відсутності доказів оплати вартості отриманого товару, у т.ч. станом на час розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар у сумі 84 670,02 грн є обґрунтованими та доведеними, доказів зворотного суду не надано.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 12 929,80 грн.
Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що відповідач товар, поставлений позивачем, не оплатив, відтак допустив порушення зобов'язання.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Пунктом 6.3 договору передбачено, що у разі затримки оплати товару покупець повинен сплатити не тільки борг або його залишок, а й пеню, яка нараховується на неоплачену суму за весь період затримки платежу за подвійною обліковою кредитною ставкою НБУ, яка діяла в період прострочення платежу.
Здійснивши перевірку поданого розрахунку 12 929,80 грн пені, розрахунок якої здійснено по кожній видатковій накладній, суд зазначає, що при нарахуванні позивачем не враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України про припинення нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За перерахунком суду належною до стягнення є пеня у розмірі 5 285,78 грн.
При цьому, суд зауважує, що формулювання сторонами у п. 6.3 договору такої умови як: "за весь період затримки платежу" не містить іншого строку, відмінного від ч. 6 ст.232 ГК України, тому нарахування поза межами шестимісячного строку прострочення виконання зобов'язання у спірних правовідносинах, є безпідставним.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 2 975,78 грн 3% річних є правомірними, розрахунок судом перевірено.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем письмового відзиву на позов не подано, належними та достатніми доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 84 670,02 грн, пені в розмірі 5 285,78 грн, 3% річних в розмірі 2 975,78 грн. В решті суми позовні вимоги суд відмовляє за необґрунтованістю підстав нарахування.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Альянс ЛТД» (02100, м.Київ, вул.. Попудренка, буд. 22, код 39819212) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автофастера ЛТД» (61168, м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 20/321, кв. 40, код 39658734) основний борг у розмірі 84 670,02 грн (вісімдесят чотири тисячі шістсот сімдесят гривень 02 коп), пеню у розмірі 5 285,78 грн (п'ять тисяч двісті вісімдесят п'ять) гривень 78 коп), 3% річних у розмірі 2 975,78 грн (дві тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять гривень 78 коп) та судовий збір у розмірі 2097,47 грн (дві тисячі дев'яносто сім гривень 47коп.).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 04.11.2021.
Суддя О.Г. Удалова