ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.10.2021Справа № 910/5156/21
За позовомАкціонерного товариства «Сбербанк»
до1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ен Енд Ді» 2. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лугіна Андрія Івановича 3. Міністерства юстиції України в особі Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
відповідачівОСОБА_1
провизнання протиправним та скасування запису
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача:Харитончук О.Г.
від відповідача 1:не з'явився
від відповідача 2:не з'явився
від відповідача 3:не з'явився
від третьої особи:Терещенко Р.А.
Акціонерне товариство «Сбербанк» (надалі - «Банк») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Ен Енд Ді» (надалі - «Товариство»), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лугіна Андрія Івановича та Міністерства юстиції України в особі Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування запису.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправним внесенням Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лугіним Андрієм Івановичем до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису від 28.01.2021 за №100074111000906541429 про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Ен Енд Ді» як такого, що внесений на підставі недостовірних відомостей та в порушення норм чинного законодавства України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Міністерством юстиції України до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач 3 проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на те, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється ним та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом, а також вказує на те, що позивачем не було заявлено до Міністерства жодних вимог у даній справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 залучено до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет справи на стороні відповідачів.
У письмових поясненнях ОСОБА_1 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю з огляду на те, що позивач не скористався своїм правом на заявлення до Товариства кредиторських вимог у встановлений законом строк, а приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лугін Андрій Іванович під час внесення реєстраційного запису про припинення юридичної особи діяв у межах наданих повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.
Підготовчі засідання неодноразово відкладалися з метою надання сторонам можливості скористатися правами, передбаченими приписами Господарського процесуального кодексу України.
Протокольною ухвалою суду від 30.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні 27.10.2021 представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позов повністю.
Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
Представники відповідачів, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
В судовому засіданні 27.10.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
24.03.2017 між Банком (замовник) та Товариством (виконавець) був укладений договір про надання юридичних послуг (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого (в редакції додаткової угоди №2 від 30.10.2017) виконавець зобов'язується надати юридичні послуги по забезпеченню захисту інтересів замовника по справі №910/24550/13 про банкрутство ПАТ «Київський ювелірний завод» (кредитний договір №235-Н/07 від 28.12.2007 та кредитний договір №234-Н/07 від 28.12.2007), що буде включати:
- супровід в апеляційному господарському суді питання заміни ліквідатора в рамках процедури банкрутства ПАТ «Київський ювелірний завод» - в строк до 01.02.2018;
- юридичний супровід при розгляді заяви замовника про визнання недійсними та скасування результатів торгів, які відбулися 13.01.2017 - в строк до 30.03.2018;
- супровід процедури оскарження банком в Комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації незаконного відчуження та перереєстрації майна боржника - в строк до 20.04.2018;
- юридичний супровід процедури реалізації майна боржника - в строк до 30.06.2018.
На виконання умов Договору позивачем було перераховано на рахунок Товариства грошові кошти у розмірі 1 427 310,43 грн., що підтверджується платіжним дорученням №55971335 від 03.08.2017.
У зв'язку з неналежним виконанням Товариством зобов'язання з надання послуг за Договором, Банк звернувся до Господарського суду міста Києва з відповідним позовом про стягнення заборгованості.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі №910/7954/20 позов Банку було задоволено повністю, стягнуто з Товариства на користь Банку заборгованість у розмірі 1 427 310,43 грн. та судовий збір у розмірі 21 409,00 грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство подало апеляційну скаргу, за наслідками розгляду якої Північним апеляційним господарським судом було постановлено ухвалу від 04.02.2021 про закриття апеляційного провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
В той же час, 03.11.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено інформацію про прийняття рішення засновків (учасників) Товариства про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.
28.01.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лугіним Андрієм Івановичем проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи Товариства, про що внесено запис від 28.01.2021 №1000741110009065414 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, підстав для визнання протиправним та скасування даного запису як такого, що внесений на підставі недостовірних відомостей та в порушення норм чинного законодавства.
Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань» визначено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстратор) - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації, нотаріус (стаття 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань»).
Змістом статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань» передбачено повноваження державного реєстратора згідно з якими він, зокрема, проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; веде Єдиний державний реєстр; веде реєстраційні справи.
Подання документів для державної реєстрації за змістом статті 14 наведеного вище Закону здійснюється заявником (засновник (засновники) або уповноважена ними особа - у разі подання документів для державної реєстрації створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, в розумінні абзацу 1 пункту 8 частини першої статті 1 Закону).
Водночас, статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено спростовувану презумпцію відомостей, оголошених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР).
Особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до ЄДР недостовірних відомостей може вимагати їх захисту через корегування відомостей ЄДР та відображенні в ЄДР відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування запису в ЄДР (пункт 2 частини першої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
У такому випадку, якщо суд встановить, що суб'єкт державної реєстрації вчинив запис в ЄДР за зверненням належного заявника, на підставі всіх необхідних для реєстрації документів відповідно до закону та відсутності встановлених законом підстав для відмови в державній реєстрації, це не є перешкодою для скасування в судовому порядку недостовірного запису в ЄДР, наявність якого порушує права чи законні інтереси позивача. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №904/5857/17.
Враховуючи вищенаведене, питання наявності правових підстав для скасування певного реєстраційного запису не ставиться у виключну залежність від дотримання державним реєстратором визначеного Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» порядку та способу його дій і у випадку встановлення судом в межах відповідного спору незаконності підстави для вчинення такого запису, яким порушуються права та інтереси позивача, існують правові підстави для його скасування.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 18.08.2020 у справі №910/13125/19.
Судом встановлено, що 03.11.2020 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сальваровської Н.І. звернувся голова ліквідаційної комісії Товариства ОСОБА_1 щодо проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Товариства шляхом його ліквідації у добровільному порядку на підставі рішення №03/11/2020 єдиного учасника Товариства від 03.11.2020.
28.01.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лугіним Андрієм Івановичем проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи Товариства, про що внесено запис від 28.01.2021 №1000741110009065414 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Частиною 13 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації на підставі рішення про припинення юридичної особи, прийнятого учасниками юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідних державних органів, або судового рішення про припинення юридичної особи, не пов'язаного з її банкрутством, після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами, подаються такі документи:
1) заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;
2) довідка архівної установи про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.
Частиною 5 статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України припинення юридичної особи може відбуватися шляхом ліквідації.
Ліквідація юридичної особи можлива на підставі рішення її учасника (п.1 ч.1 ст. 110 Цивільного кодексу України).
За змістом ч. 3 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.
Згідно з ч. 4 ст. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.
У випадках, установлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється.
Відповідно до ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Частиною 11 вказаної статті передбачено, що після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання податковим органам.
Таким чином, складанню проміжного ліквідаційного балансу згідно приписів Цивільного кодексу України передує проведення інвентаризації активів і пасивів юридичної особи, за наслідками якої складається проміжний ліквідаційний баланс.
При цьому, вже після завершення розрахунків з кредиторами, комісія з припинення юридичної особи або ліквідатор зобов'язані скласти ще й остаточний ліквідаційний баланс, який повинен бути затверджений учасниками юридичної особи, які прийняли рішення про її припинення та переданий податковим органам.
Частиною 3 статті 110 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.
За змістом ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.
У випадку якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, звернення такого боржника до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі щодо свого банкрутства є обов'язком керівника боржника, а також можливістю уникнення особистої солідарної відповідальності керівника за боргами боржника. (Судова практика застосування солідарної відповідальності до керівника боржника постанова Верховного Суду у справі №910/3191/20 від 23.03.2021)
Особливості звернення з заявою про порушення справи про банкрутство з підстав, передбачених частиною 6 статті 34 Кодексу - у разі загрози неплатоспроможності, полягають у тому, що боржник, встановивши обставини того, що у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів він не зможе виконати свої зобов'язання перед іншими кредиторами, у боржника виникає обов'язок звернутись до суду про відкриття справи про банкрутство. При цьому необхідно звернути увагу на те, що ініціювання боржником відкриття справи про банкрутство на підставі частини 6 статті 34 Кодексу, свідчить про відсутність між боржником та його кредиторами спору про наявність і неоплатність боргу оскільки сам боржник визнає ці обставини, тобто відсутній спір про право (постанова Верховного Суду від 21.10.2020 у справі №915/36/20).
Судом встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням Товариством зобов'язання з надання послуг за Договором, Банк звернувся до Господарського суду міста Києва з відповідним позовом про стягнення заборгованості, і рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі №910/7954/20 позов Банку було задоволено повністю, стягнуто з Товариства на користь Банку заборгованість у розмірі 1 427 310,43 грн. та судовий збір у розмірі 21 409,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство звернулося із апеляційною скаргою від 15.10.2020, яку ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору.
В той же час, 03.11.2020, тобто на наступний день після постановлення судом апеляційної інстанції вказаної ухвали, ОСОБА_1 як єдиний учасник та керівник Товариства звертається до приватного нотаріуса із заявою про проведення державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи Товариства від 03.11.2020.
Відтак, станом на момент прийняття єдиним учасником та керівником Товариства рішення про припинення юридичної особи шляхом її ліквідації у добровільному порядку, ОСОБА_1 було достеменно відомо про існування рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020, яким встановлено факт наявності у Товариства боргу перед Банком.
Подальші дії ОСОБА_1 з усунення недоліків апеляційної скарги та подання клопотань під час здійснення апеляційного провадження також беззаперечно свідчать про його поінформованість про існування боргу перед Банком навіть на момент прийняття рішення від 28.01.2021 про завершення ліквідаційної процедури та припинення діяльності Товариства.
Більш того, суд звертає увагу на те, що рішенням №03/11/2020 єдиного учасника Товариства від 03.11.2020 був затверджений порядок проведення ліквідаційної процедури Товариства, до переліку заходів якого, зокрема, включено виявлення кредиторів боржника та направлення їх відповідних листів з пропозицією заявити свої вимоги до Товариства протягом двох місяців з моменту опублікування державним реєстратором оголошення про припинення Товариства.
В той же час, жодних доказів на підтвердження факту виконання ліквідатором (ОСОБА_1) затвердженої процедури та направлення на адресу Банку відповідних пропозицій матеріали справи не містять, хоча судом встановлено факт обізнаності такої особи із наявністю заборгованості, встановленої рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі №910/7954/20.
Натомість, ліквідатор Товариства склав фінансову звітність (баланс) станом 19.11.2020, тобто менше ніж за три тижні після прийняття рішення про припинення діяльності Товариства, та без достатніх правових підстав позначив таку фінансову звітність (баланс) як ліквідаційну.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.
Згідно з ст. 13 Цивільного кодексу України визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов'язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.
З огляду на вказане, очевидно, що дії ліквідатора відповідача 1 є недобросовісними, оскільки ОСОБА_1 було відомо про фінансовий стан Товариства, зокрема про те, що вартості майна товариства було недостатньо для проведення розрахунків з кредитором - Банком, і вказана заборгованість мала бути відображена ОСОБА_1 як ліквідатором Товариства як у проміжному, так і у ліквідаційному балансі.
Останнє виключає можливість для подачі Товариством до державного реєстратора заяви про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації згідно вимог пункту 13 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».
Враховуючи, що станом на 28.01.2021 вартості майна Товариства було недостатньо для задоволення вимог Банку, як кредитора, ліквідатор ОСОБА_1 в порушення ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства не звернувся до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, а державний реєстратор (в даному випадку - відповідач 2) не мав права вносити до державного реєстру запис №1000741110009065414 про державну реєстрацію припинення Товариства.
Відповідно статті 13 Конвенції «Про захист прав і основоположних свобод людини», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 ст. 13 Цивільного кодексу України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.
За таких обставин суд приходить до висновку, про необхідність задоволення позовних вимог Банку про визнання протиправним та скасування запису від 28.01.2021 №1000741110009065414 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ен Енд Ді» (ідентифікаційний код 41166012).
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання даного позову покладається на відповідача 1 повністю, оскільки спір у даній справі виник внаслідок його неправильних дій.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сбербанк» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати запис від 28.01.2021 №1000741110009065414 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ен Енд Ді» (ідентифікаційний код 41166012).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ен Енд Ді» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 52; ідентифікаційний код 41166012) на користь Акціонерного товариства «Сбербанк» (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46; ідентифікаційний код 25959784) судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 04.11.2021.
Суддя В.П. Босий