ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.10.2021Справа № 910/10489/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Сєдової О.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" (03150, м. Київ, вул. Ділова, будинок 9 А; ідентифікаційний код: 21570492)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" (01030, м. Київ, вул. Ярославів Вал, будинок 5-В; ідентифікаційний код:)
про стягнення 1 408 535, 49 грн,
Представники сторін:
від позивача: Краснощок Д.В.
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство "Айбокс Банк" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" про стягнення заборгованості в розмірі 1 408 535, 49 грн, з яких: 1 220 962, 72 грн - основний борг, 136 984, 66 грн - інфляційні втрати, 50 588, 11 грн - 3% річних
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про порушення відповідачем вимоги законодавства, що полягає у несплаті принципалом суми гарантійного платежу на користь Банку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" залишено без руху, позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду доказів сплати (оригінал платіжного доручення) судового збору в розмірі 265, 94 грн.
13.07.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача на виконання вимог ухвали суду від 01.07.2021 надійшли докази сплати (оригінал платіжного доручення) судового збору в розмірі 265, 94 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 25.08.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 22.09.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 судове засідання відкладено на 13.10.2021.
У зв'язку із перебуванням судді Баранова Д.О. у відпустці судове засідання 13.10.2021 не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 розгляд справи призначено на 22.10.2021.
У судовому засіданні 22.10.2021 представник позивача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог, які просив суд задовольнити.
Представник відповідача у засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про місце, дату та час розгляду справи.
Крім того, суд зазначає, що відповідачем не подано до суду відзив на позовну заяву з огляду на те, що відповідач належним чином повідомлявся ухвалами суду про місце, дати та час розгляду справи за адресою офіційного місцезнаходження згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 01030, м. Київ, вул. Ярославів Вал, будинок 5-В, однак конверти повернуті на адресу суду не врученими із зазначенням причин "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про розгляд справи належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 22.10.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
25.06.2018 Приватним акціонерним товариством "Айбокс Банк" (Гарант, Банк) видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" (Принципал) банківську гарантію № 3579-0618/TNK5.1v, відповідно до якої Банк прийняв на себе безвідкличні та безумовні зобов'язання здійснити Управлінню забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (Бенефіціар) платіж в сумі 1 220 962,72 грн. (980) за Лотом № 2 у випадку невиконання умов договору про закупівлю ДК 021:2015 код 09130000-9 Нафта і дистиляти (Паливно-мастильні матеріали): Лот 2-ДК 021:2015 код 09134200-9 Дизельне паливо (Дизельне паливо (бланки дозволів (талони), старт картки (паливні картки) протягом п'яти робочих днів з дня отримання ним письмової вимоги бенефіціара відповідно до вимог чинного законодавства України з посиланням на таку гарантію за підписами уповноважених осіб, у якій має зазначатися номер і дата договору, сума належна до сплати, якщо у вимозі буде вказано, що сума, яку бенефіціар вимагає сплатити, повинна бути виплачена у зв'язку із невиконанням чи неналежним виконанням принципалом умов договору із зазначенням в чому саме полягає невиконання чи неналежне виконання умов договору.
Строк дії гарантії по 31 січня 2019 року включно.
26.06.2018 між Управлінням забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" було укладено договір № 114 про закупівлю нафти і дистилятів (Бензин та дизельне лаливо). Дизельне паливо (бланки дозволів(талони), смарт картки (паливні картки), код ДК 321:2015 код 09134200-9 Дизельне паливо (Дизельне паливо (бланки дозволів (талони), смарт картки (паливні картки))- за державні кошти (далі- Договір №114).
10.01.2019 бенефіціар звернувся до банку з вимогою № 147 про сплату гарантійного платежу за банківською гарантією № 3579-0618/TNK5.1v від 25.06.2018 у зв'язку з тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" порушило умови укладеного договору № 114 від 26.06.2018, а саме останнє виконало поставку бланків дозволів (талонів), смарт карт (паливні картки), а відпуск палива за талонами здійснюється частково, що є підставою для бенефіціару вимагати у банку виплату банківської гарантії.
У задоволенні вимоги № 147 від 10.01.2019 банком було відмовило через її неналежне представлення та відсутність доказів порушення умов договору № 114 від 26.06.2018.
Враховуючи зазначені обставини, Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій для захисту своїх порушених прав звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" про стягнення гарантійного платежу в розмірі 1 220 962, 72 грн за банківською гарантією № 3579-0618/TNK5.1v від 25.06.2018.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2019 у справі № 910/1134/19 позов задоволено, зобов'язано Приватне акціонерне товариство "Айбокс Банк" виконати вимогу про сплату коштів за гарантією № 3579-0618/TNK5.1v від 25.06.2018 на користь Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
Рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2019 у справі № 910/1134/19 залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 та постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.01.2020.
Як вбачається із позовної заяви позивачем на виконання вказаного вище рішення та умов гарантії № 3579-0618/TNK5.1v від 25.06.2018 було сплачено 30.01.2020 Міністерству оборони України гарантійний платіж у сумі 1 220 962,72 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 692191.
Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що ним неодноразова надсилалися на адресу відповідача листи-вимоги про погашення заборгованості, однак останні залишені відповідачем без задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За умовами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Суд зазначає, що правовідносини між сторонами у даній справі виникли на підставі банківської гарантії. Особливості регулювання цих правовідносин визначено параграфом 4 глави 49 Цивільного кодексу України, положеннями глави 22 Господарського кодексу України, Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, Уніфікованими правилами міжнародної торгової палати для гарантій за першою вимогою 1992 року.
Статтею 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.
Відповідно до п. 2 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою НБУ 15.12.2004 № 639 (надалі - Положення) гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант (банк, який надає гарантію на користь бенефіціара) бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (особа, на користь якої надається гарантія) сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.
Відповідно до ст. 562 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Суд зазначає, що гарант відповідає перед кредитором за порушення основного зобов'язання боржником. Проте, особливістю гарантії є те, що її чинність не залежить від дійсності або чинності основного зобов'язання, що забезпечується гарантією. Отже, гарантійне зобов'язання носить самостійний, автономний характер по відношенню до основного зобов'язання.
Водночас, оскільки гарант відповідає перед кредитором за порушення основного зобов'язання боржником, законне право вимоги кредитора до гаранта може виникнути лише у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником.
Відповідно до ч. 1 ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Таким чином, зобов'язання гаранта здійснити його виконання відповідно до умов гарантії виникає після порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. При цьому, для пред'явлення гаранту вимоги кредиторові достатньо лише факту порушення боржником виконання основного зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом у рішенні Господарського суду міста Києва від 27.05.2019 у справі № 910/1134/19 Товариство з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" не виконало взяті на себе зобов'язання за договором № 114 від 26.06.2018, у зв'язку з чим гарант, зобов'язаний був виконати взятті на себе зобов'язання за банківською гарантією, отримавши письмову вимогу позивача № 147 від 10.01.2019 про сплату банківської гарантії та Лист № 252 від 29.01.2019, які були оформлені відповідно до умов гарантії та до яких були додані документи на підтвердження невиконання зобов'язань принципала за договором.
Суд вказує, що відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Таким чином, факти, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 27.05.2019 у справі № 910/1134/19, яке набрало законної сили та залишено без змін апеляційною та касаційною інстанцією, не доказуються при розгляді даної справи та мають обов'язкову силу при її вирішенні.
Відтак, судом встановлено, що позивачем на виконання вказаного вище рішення було перераховано на користь бенефіціара 1 220 962, 72 грн згідно меморіального ордера № 692191 від 30.01.2020 із зазначенням призначення платежу: "Сплата за гар.ви. зг.гар.вид. ТОВ "Техойл НК" № 3579-0618TNK5.1v від 25.06.2018 зг.вимоги ДСНС по справі № 910/1134/19 без ПДВ".
З огляду на викладене вище, суд зазначає, що позивачем здійснено виплату гарантійного платежу на користь бенефіціара у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору № 114 від 26.06.2018.
Частиною 1 ст. 569 ЦК України передбачено, що гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Із доводів позивача вбачається, що ним 06.02.2020 після сплати бенефіціару коштів за гарантійним випадком було направлено на адресу відповідача лист № 464/041-6/6-04, яким повідомлено про сплату за принципала коштів відповідно до банківської гарантії № 3579-0618/TNK5.1v від 25.06.2018. Суд вказує, що докази направлення вказаного листа в матеріалах справи відсутні.
Разом з тим судом встановлено, що 26.02.2021 позивачем за допомогою засобів поштового зв'язку надіслано лист-вимогу про погашення заборгованості № 643/121-01 на адресу: вул. Ярославів Вал, буд 5-В, м. Київ, 01030.
Докази направлення, а саме копії опису вкладання та поштова накладна вказаного листа-вимоги поштовим повідомленням № 0315074075364 містять в матеріалах справи.
При тому суд вказує, що згідно відбитку поштового штампеля 18.03.2021 поштове повідомлення № 0315074075364 було повернуто позивачу у зв'язку із відмовою адресата (відповідача) його отримати.
Частиною1, 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснення учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене вище, враховуючи сплату позивачем гарантійних коштів за невиконання відповідачем зобов'язань та з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів відшкодуванню відповідачем позивачу коштів в розмірі 1 220 962, 72 грн суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1 220 962, 72 грн підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем на існуючу суму заборгованості здійснено нарахування 3 % річних - 50 588, 11 грн та інфляційні втрати - 136 984, 66 грн за період з 07.02.2020 по 25.06.2021.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо нарахувань позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Враховуючи те, що в матеріалах справи міститься належні та допустимі докази направлення 01.03.2021 на адресу відповідача листа вимоги від 26.02.2021 № 643/121-01 та повідомлення останнього про існуючі зобов'язання, суд вважає правомірним здійснювати розрахунки з 19.03.2021, а саме з наступного дня від дати коли відповідач відмовився отримати вказаний лист вимогу у зв'язку з чим у останнього рахується прострочення виконання зобов'язання щодо відшкодування виплаченої позивачем гарантійних коштів.
Таким чином, суд здійснивши перерахунок за період з 19.03.2021 по 25.06.2021 3 % річних та інфляційних втрати (за повні місяці протягом яких існувала заборгованість) зазначає, що за підрахунками суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 3 % річних - 9 934, 96 грн та інфляційні втрати - 27 021, 35 грн у зв'язку з чим дані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" (01030, м. Київ, вул. Ярославів Вал, будинок 5-В; ідентифікаційний код: 41486736) на користь Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" (03150, м. Київ, вул. Ділова, будинок 9 А; ідентифікаційний код: 21570492) основний борг - 1 220 962 (один мільйон двісті двадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дві) грн. 72 коп, 3 % річних - 9 934 (дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн. 96 коп, інфляційні втрати - 27 021 (двадцять сім тисяч двадцять одна) грн. 35 коп. та судовий збір - 18 868 (вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 78 коп.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 01.11.2021
Суддя Д.О. Баранов