ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.10.2021Справа № 910/11165/21
Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА-ГАРАНТ" (01133, місто Київ, БУЛЬВАР ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 26; ідентифікаційний код 32382598)
до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА ГРУПА "Ю.БІ.АЙ-КООП" (01014, місто Київ, ВУЛИЦЯ БАСТІОННА, будинок 5/13; ідентифікаційний код 31113488)
про стягнення коштів у розмірі 40 870,00 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),
У липні 2021 року ТОВАРИСТВО З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА-ГАРАНТ" (далі - позивач, Компанія) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА ГРУПА "Ю.БІ.АЙ-КООП" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення виплаченого страхового відшкодування в розмірі 40 870,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/11165/21 та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
03.08.2021 через загальний відділ діловодства від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ щодо страхового полісу № AО/4068573.
Відповідач в установлений строк відзив до суду не надав.
Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи суд зазначає наступне.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та розгляд справи, ухвала від 21.2021 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка також була зазначено позивачем у позовній заяві.
Отже, правом на надання відзиву відповідач не скористався.
Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2021, не подав до суду відзив, тому останній не скористався наданими йому процесуальними правами, у зв'язку із чим за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
07 вересня 2019 року між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Пряме врегулювання до автоцивілки» № 06-TR859877, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Nissan», реєстраційний № НОМЕР_1 .
05 липня 2020 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керування
ОСОБА_1 та транспортного засобу «ВАЗ», реєстраційний № НОМЕР_3 , який знаходився під керуванням ОСОБА_2 .
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 28.09.2020 у справі № 752/14034/20, ОСОБА_2 було визнано винним у порушення вимог Правил дорожнього руху України, що стало причиною виникнення вищевказаної ДТП та відповідно у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
06 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування й надав усі необхідні документи.
Згідно рахунку-фактури ФОП Мусійко О.О. № 1221385 від 27.07.2020, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Nissan», реєстраційний № НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (фактичне використання ненових запасних частин, б/у), складає: 40 870 (сорок тисяч вісімсот сімдесят) гривень 00 копійок.
06 серпня 2020 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» було складено страховий акт та розрахунок страхового відшкодування до нього. На підставі вищевказаних документів Товариство здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі: 40 870 (сорок тисяч вісімсот сімдесят) гривень 00 копійок на користь ОСОБА_1 (на рахунок ФОП Мусійко О.О.), що підтверджується платіжним дорученням № 10599 від 06.08.2020.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ», реєстраційний № І0910ІХ, на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП», згідно договору обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/4068573.
02 березня 2021 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» звернулося до ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» із заявою на виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) за вих. № 6516. Дану заяву було отримано Відповідачем 05.03.2021, що підтверджується відповідним витягом з офіційного сайту поштового оператора AT «Укрпошта».
Станом на момент звернення із позовом до суду, з боку ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» відповіді на вказану вище заяву надано не було та жодних виплат за вищезазначеним страховим випадком на користь ТДВ СК «Альфа-Гарант» не було здійснено.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, Компанія, здійснивши виплату страхового відшкодування, набула права потерпілої у ДТП особи в межах здійсненої виплати.
Суд зазначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжні доручення та рахунки на сплату послуг з ремонту пошкодженого ТЗ.
У своїй позовній заяві Компанія зазначала, що вартість відновлювального ремонту автомобіля " Nissan ", державний номерний знак: НОМЕР_2 , згідно рахунку-фактури ФОП Мусійко О.О. № НОМЕР_4 від 27.07.2020, складає 40 870,00 грн.
Отже, до позивача у зв'язку зі здійсненою страховою виплатою за вищеописаною ДТП перейшло право вимоги на суму відшкодування в розмірі 40 870,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що на час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як особи, що на законних підставах експлуатує автомобіль "ВАЗ", державний номерний знак: НОМЕР_5 , застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) № АО/4068573 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб - 100 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.).
Отже, Товариство є особою, на яку вказаним полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації вищевказаного автомобіля "ВАЗ" на момент ДТП.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування від 02.03.2021, яку було отримано останнім 05.03.2021. Проте відповіді на вказану заяву позивачем отримано не було.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічна норма міститься у статті 9 Закону України "Про страхування".
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу №АО/4068573, а також положення статей 12, 22, 29 Закону, статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в розмірі суми, право на вимогу якої перейшло до останнього.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача суми відшкодування шкоди у розмірі 40 870,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА-ГАРАНТ" до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА ГРУПА "Ю.БІ.АЙ-КООП" про стягнення коштів у розмірі 40 870,00 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА ГРУПА "Ю.БІ.АЙ-КООП" (01014, місто Київ, ВУЛИЦЯ БАСТІОННА, будинок 5/13; ідентифікаційний код 31113488) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА-ГАРАНТ" (01133, місто Київ, БУЛЬВАР ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 26; ідентифікаційний код 32382598) 40 870,00 грн (сорок тисяч вісімсот сімдесят гривень 00 копійок) відшкодування матеріальної шкоди та 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.