Справа № 300/897/21
Провадження № 2-а/344/194/21
02 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді: Домбровської Г.В.
при секретарі с/з: Лукинів І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного Управління Національної поліції в
Івано-Франківській області
про скасування постанови у справі про
адміністративне правопорушення
ОСОБА_1 (надалі - також «Позивач») звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області (надалі - також «Відповідач») про скасування постанови серії БАБ №247180 від 04.11.2020 року у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області про визнання незаконною та скасування постанови, закриття провадження у справі передано на розгляд Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 травня 2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області про визнання незаконною та скасування постанови, закриття провадження у справі.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.09.2021 року замінено в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області про визнання незаконною та скасування постанови серії БАБ №247180 від 04.11.2020 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, закрити провадження у справі, первісного відповідача - Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області на належного відповідача - Головне Управління Національної поліції в Івано-Франківській області.
Представником Позивача подано до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій він позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постанову в справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №247180 від 04.11.2020 року прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, без врахування всіх обставин та невірного застосування норм чинного законодавства, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.
Відповідачем - Головним Управлінням Національної поліції в Івано-Франківській області, - подано до суду Відзив на позов, у якому представник Відповідача заперечив проти позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність, просив у задоволенні позову відмовити.
Зокрема, заперечуючи проти позову, представник Відповідача у відзиві на позов покликався на те, що оскільки Позивач вчинив порушення правил дорожнього руху (у водія не було при собі посвідчення водія), його було у встановленому чинним законодавством порядку притягнуто до відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП.
Крім того, на адресу суду представником Відповідача подано клопотання про виклик свідка ОСОБА_2 (інспектора поліції), яке відхилено Судом у зв'язку з недоцільністю, за висновком Суду, допитувати в якості свідка посадову особу, яка безпосередньо складала оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області, -
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначено Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (надалі - «Правила дорожнього руху»).
Відповідно до п.п. «б» п. 2.3 Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до п.п. а, б, ґ п. 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:
посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон);
чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення) (редакція від 27.03.2019).
Згідно з частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - також «КУпАП») керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини 2 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення врегульовано Главою 22 КУпАП.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1 статті 280 КУпАП).
Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у пунктах 1-4 статті 213 цього Кодексу, одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування. Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження. Постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів членів колегіального органу, присутніх на засіданні. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу. У випадках, передбачених законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис на протоколі про адміністративне правопорушення або постанова оформляється іншим установленим способом.
04 листопада 2020 року Інспектором Коломийського ВП ГУНП капітаном поліції Васкул В.А. винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАБ №247180, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч.1 ст. 126 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.
Вищевказану постанову в справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №247180 від 04.11.2020 року ОСОБА_1 вважає протиправною, та такою, що підлягає скасуванню.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Як зазначено в Постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАБ №247180 від 04.11.2020 року, ОСОБА_1 , 04 листопада 2020 року, керуючи транспортним засобом Сангйонг Муссо, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у м. Коломия по вул. Мазепи керував автомобілем без посвідчення водія відповідної категорії.
В позовній заяві Позивач, посилаючись на необґрунтованість висновку Відповідача про притягнення його до адміністративної відповідальності, покликався на те, що він не порушував правил дорожнього руху у вищеописаній частині, оскільки взагалі не здійснював керування транспортним засобом, який стояв припаркованим у відповідному місці, а також покликався на процедурні порушення, допущені Відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
При цьому, Суд звертає особливу увагу на те, що в розумінні вимог Кодексу адміністративного судочинства України постанова у справі про адміністративне правопорушення є рішенням суб'єкта владних повноважень у правовідносинах щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07.12.2020 року у справі № 346/4804/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/93410645), яка набрала законної сили 18.12.2020 року, адміністративну справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1ст.130 КУпАП провадженням закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п.1ст.247 КУпАП.
Як зазначено Судом в даній постанові, «Згідно протоколу серії ДПР 18 № 458556 від 04.11.2020 року, гр. ОСОБА_1 04 листопада 2020 року о 00 год. 40 хв. керував транспортним засобом марки Сангйонг Муссо, н.з. НОМЕР_1 із явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя, нестійка хода. На вимогу працівника поліції пройти огляд на факт вживання алкоголю в присутності свідків, приладом Драгер чи в приміщенні Коломийської ЦРЛ, відмовився.
…інспектор, як суб'єкт владних повноважень, у протоколі не навів належних і допустимих доказів, які стверджують підставність прийнятого ним рішення, тобто про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, а саме в наявному в матеріалах диску відсутні прямі та несуперечливі докази керування саме ОСОБА_1 транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп"ягніння. Згідно п.п. 1.6, 1.11 розпорядження МВС України «Про організацію роботи підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень із застосуванням засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» № 466 від 21.05.2009 року зобов'язано підрозділи ДАІ виключити випадки складання відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доведення їхньої вини чи достатніх доказів допущення ними порушень ПДР (фото-, відеоматеріалів, показів, свідків тощо). Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на його користь. Дане положення закріплено в ст. 62 Конституції України.
Дослідивши належним чином додані до протоколу матеріали, зокрема диск із відеофіксацією правопорушення, суд встановив, що на відеозапису відсутна подія, коли особа,що притягається до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 знаходився на час затримання за кермом автомобіля.
Судом було зроблено запит до Коломийського відділу поліції з вимогою надати повний відеозапис події затримання гр. ОСОБА_1 за кермом автомобіля, однак жодної відповіді на запит отримано не було. Так само в судове засідання запрошувався поліцейський, який проводив затримання, однак він також не з'явився в судове засідання».
Оскаржувану в даній справі постанову серії БАБ №247180 від 04.11.2020 року було винесено одночасно із складанням працівниками поліції стосовно ОСОБА_1 протоколу за ст. 130 КУпАП, тобто з приводу наявних у діях ОСОБА_1 правопорушень з приводу одних і тих ж обставин.
В той же час, у справі про адміністративне правопорушення № 346/4804/20 Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області було встановлено відсутність доказів керування саме ОСОБА_1 транспортним засобом станом на час складання протоколу стосовно нього, у зв'язку з чим провадження у справі про адміністративне правопорушення було закрите.
Отже, оскільки ПостановаКоломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07.12.2020 року у справі № 346/4804/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/93410645) набрала законної сили 18.12.2020 року, а тому в силу положень частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені даним судовим рішенням обставини не доказуються при розгляді даної адміністративної справи №300/897/21, у якій бере участь та сама особа ОСОБА_1 , стосовно якої встановлено ці обставини.
Відповідно ж до частини 5 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в даній адміністративній справі не спростовано таких обставин, як і не виконано обов'язку щодо доведення правомірності прийнятого рішення про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, не надано до суду належних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, та, зокрема, доказів вчинення Позивачем відповідного адміністративного правопорушення, а, зокрема, керування транспортним засобом станом на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Саме по собі розміщення транспортного засобу, який належить Позивачу, за адресою розгляду справи про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів щодо керування Позивачем таким транспортним засобом протягом певного відрізку часу (тобто перебування за кермом автомобіля, який рухається, та здійснення керування ним) не є підставою для притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за відсутності у нього посвідчення водія, оскільки чинні ПДР України передбачають обов'язок наявності посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії виключно у водія механічного транспортного засобу, а не у власника такого транспортного засобу поза межами процесу керуванням ним.
Згідно пункту 1.10 Правил дорожнього руху водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАБ №247180 від 04.11.2020 року підлягає скасуванню.
Згідно з ч.3 ст. 286 КАСУ за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги Позивача є обґрунтованими, та, відповідно, такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем в позовній заяві зазначено про те, що копію оскаржуваної постанови він отримав лиш 01.03.2021 року під час ознайомлення зі справою про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.
Докази на спростування цього в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, строк звернення до суду з даним адміністративним позовом Позивачем не пропущено.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 33, 126 ч. 1, 251, 252, 254, 256, 258 КУпАП, керуючись ст. ст. 9, 77, 134, 139, 241-246, 286 КАС України, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області, -
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія серії БАБ №247180 від 04.11.2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області.
Повний текст рішення складено та підписано 02.11.2021 року.
Суддя Домбровська Г.В.