Справа №: 343/1349/21
Провадження №: 2/0343/550/21
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2021 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
судді - Монташевич С. М.,
з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 343/1349/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Долинський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Стислий виклад позицій сторін та третіх осіб:
ОСОБА_1 просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 5550, вчинений 29 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення з нього на користь ТзОВ "Фінпром маркет" заборгованості за період з 16.11.2017 по 29.07.2020 у розмірі 7501,21 гривня, та стягнути з відповідача на його користь витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 гривень та 2500,00 гривень витрат за надання правової допомоги.
Свої вимоги мотивує тим, що 14.07.2021 від АТ КБ "Приватбанк" йому прийшло повідомлення про те, що його рахунок заблоковано на підставі виконавчого напису нотаріуса. У той же день він звернувся до Долинського РВ ДВС, щоб отримати інформацію щодо блокування його рахунка, де отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.07.2021 ВП № 66018222, а також копію виконавчого напису № 5550 від 29.07.2020. Зі змісту останнього йому стало відомо, що 29.07.2020 приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №5550, про стягнення з нього на користь ТОВ "Фінпром маркет" 6319,37 грн заборгованості за тілом кредиту, 1131,84 грн заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами і комісією, а також 50,00 грн плати за вчинення виконавчого напису, всього на загальну суму 7501,21 гривня.
Зі змісту виконавчого напису вбачається, що відповідач отримав право вимоги до нього на підставі договору факторингу № 20/ФК від 09.07.2020, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступлено право вимоги відповідачу, якому в свою чергу відступлено право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі договору факторингу № 20/01/20/2 від 02.01.2020 року, якому відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 96 від 16.11.2017 року, а АТ «Укрсиббанк» відступлено право вимоги за кредитним договором № 26251005655059 від 21.10.2016 року, укладеним між АТ «Укрсиббанк» та ним, ОСОБА_1 .
Вважає, що виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом незаконно, виходячи з такого. Так, між ним та АТ «Укрсиббанк» було укладено кредитний договір № 26251005655059 від 21.10.2016, за умовами якого банк повинен був надати йому кредит для придбання побутової техніки на суму 6319,37 грн шляхом перерахування коштів у магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що у АДРЕСА_1 . Однак, коли він прийшов у магазин, необхідної моделі ноутбука не знайшов. Тоді працівники магазину вказали, що потрібну модель ноутбука замовлять та повідомлять про його отримання. Наступного дня він прийшов у відділення банку та зазначив, що відмовляється від отриманого кредиту, так як товару, який він хотів купити, немає, про що залишив у банку відповідну заяву. Згодом йому зателефонували з відділення банку та повідомили, що його заяву вони не можуть розглянути і порадили написати таку у головний офіс, що він і зробив. Тобто жодних грошових коштів від банку він не отримував, як і не отримував товару, на який хотів оформити кредит.
Крім того, про наявну заборгованість банк його не повідомляв. Жоден з кредиторів не надсилав йому повідомлень про відступлення права вимоги. Приватний нотаріус теж не повідомляв його про те, що до нього звернувся кредитор в особі відповідача із заявою про вчинення виконавчого напису відносно нього, як боржника. Це створило ситуацію, за якої він ніяким чином не зміг заперечити безпідставно нараховану суму боргу. Оскільки він не був вчасно поінформованим про наявність заборгованості за договором, тому не мав можливості оспорити вимоги як банку, так і нових кредиторів. Докази безспірності суми, пред'явленої до стягнення, відсутні, тому у нотаріуса не було правових підстав для вчинення оспорюваного виконавчого напису.
В судове засідання позивач та його представник - адвокат Васютин Я.В. не з'явилися. Однак у підготовчому судовому засіданні позивач позов підтримав, зазначивши, що кредитні кошти він фактично не отримував. Бажаний ноутбук придбав за власну готівку. Це сталося через те, що після оформлення кредиту виявилося, що потрібної моделі у магазині у наявності не було. Іншого ноутбука за кредитні кошти обрати не міг, а чекати на замовлення не хотів. Тому він звернувся у банк з вимогою кредит не надавати. Після цього він придбав у магазині за власні кошти той ноутбук, який був у наявності. Тобто кредитними коштами він фактично не скористався, тому з боку банку до нього не може бути будь-яких претензій.
Від представника позивача на електронну адресу суду поступило клопотання про розгляд справи у їх відсутності, в якому зазначено, що вони позов підтримують, просять його задовольнити. Щодо заявленого клопотання про врегулювання спору за участю судді та наміру врегулювати спір мирним шляхом, вважають таке недоцільним, безпідставним та необгрунтованим. Жодних заходів для мирного врегулювання спору відповідачем не вживались, натомість направлено виконавчий напис для виконання у відділ ДВС. Відповідач просить суд зменшити розмір витрат за надання правничої допомоги, однак не надає доказів щодо її надмірності. Хоча понесені його довірителем витрати документально підтверджені письмовими доказами, які містяться у матеріалах справи. При цьому, у постанові ВС КГС по справі № 910/13071/19 від 20.11.2019 Верховний Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару та зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обгрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому у положеннях ст. 627 ЦК України, та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
Представник відповідача ТОВ "Фінпром маркет" у судове засідання не з'явився, направив на адресу суду клопотання про врегулювання спору за участю судді, заяву про визнання позовних вимог, в якій визнає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., зареєстрованого за № 5550 від 29.07.2020, таким, що не підлягає виконанню, та стягнення з ТОВ "Фінпром маркет" судового збору за подання позовної заяви в розмірі 454 грн. Разом з заявою про визнання позову подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, у якій зазначено, що витрати, які поніс/понесе позивач під час розгляду справи не є співмірним із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Справа про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не є складною. Доводи, наведені в позовній заяві, грунтуються на загальновідомих висновках, які зазначені в постановах Великої Палати Верховного Суду. Практику у таких категоріях справ слід вважати усталеною, тому гонорар адвоката в розмірі 2500 грн не відповідає критеріям співмірності. Крім того, вартість адвокатських послуг є значно завищеною порівняно з іншими витратами на адвокатські послуги в аналогічних справах. Таким чином, просить відмовити позивачу у компенсації витрат на правничу допомогу або зменшити розмір її витрат з 2500 грн на 1025 грн. Просив проводити розгляд справи за його відсутності.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, представник Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) старший державний виконавець Кузів Р.О. подав письмові пояснення, до яких долучив документи, які були надані йому стягувачем для примусового виконання виконавчого написа про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ТОВ "Фінпром маркет".
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про розгляд даної справи за місцем реєстрації здійснення його діяльності. Жодних письмових пояснень від нього до суду не надходило.
Спір між сторонами не вирішений.
Заяви та клопотання сторін, третіх осіб, процесуальні дії у справі:
суд своєю ухвалою від 26.07.2021 відкрив провадження у даній справі та призначив підготовче судове засідання за участю сторін.
Ухвалою від 03.08.2021 суд забезпечив позов: зупинив стягнення на підставі виконавчого напису № 5550, виданого 29.07.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінпром маркет" 7501,21 гривню заборгованості, який перебуває на виконанні у старшого державного виконавця Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Кузіва Р.О., до набрання законної сили рішення суду у вказаній справі.
28 серпня 2021 року від третьої особи - Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) надійшли пояснення з доданими до них доказами, які протокольною ухвалою суду від 30.08.2021 долучені до матеріалів справи.
30 серпня 2021 року протокольною ухвалою суду за клопотанням позивача долучено до матеріалів справи докази понесення ним витрат на правничу допомогу.
02 вересня 2021 від відповідача ТОВ "Фінпром маркет" надійшли письмові заяви про врегулювання спору за участю судді, визнання позовних вимог та про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
29 вересня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
26 жовтня 2021 року від представника позивача - адвоката Васютина Я.В. надійшла заява про розгляд справи без його участі та без участі його довірителя, в якій він позов підтримав, просив його задовольнити. Заперечив щодо задоволення клопотання про врегулювання спору за участю судді і наміру врегулювання спору мирним шляхом, а також щодо зменшення витрат на правничу допомогу.
Ухвалою суду від 26.10.2021 у задоволенні клопотання представника відповідача про врегулювання спору за участю судді відмовлено.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
як вбачається з договору-анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 93542125000 від 20.10.2016, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "УкрСиббанк", сторони погодили, що банк на підставі наданих клієнтом відповідно до вимог законодавства України документів відкриває клієнту та обслуговує на умовах тарифного плану Револьверн кредитна картка "Шопінг картка" картковий рахунок, який використовується згідно з режимом поточного рахунку, встановленим законодавством, та обслуговується відповідно до Договору-анкети та Правил споживчого кредитування та відкриття і розрахунково-касового обслуговуваня карткових рахунків клієнтів АТ "УкрСиббанк". Картковий рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті України. Сторони домовились, що цей договір-анкета містить заяву клієнта на відкриття карткового рахунку і подання окремої заяви не вимагається.
Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 вказаного договору-анкети, ліміт кредиту встановлюється у розмірі 6500,00 грн. Строк користування кредитом з 20.10.2016 по 05.11.2018. Процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки 39,00% річних, за безготівковими операціями - 35,00 % річних (а.с. 40).
Згідно з додатковою угодою до Договору-анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківськгого рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 93542125000 від 20.10.2016, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "УкрСиббанк", сторони домовились про придбання клієнтом товару, а саме: ноутбуку Lenovo ІdeaPad 100-15, за рахунок кредитних коштів, що надаються Банком клієнту згідно з умовами договору. З метою оплати вартості товару Клієнт доручає Банку в дату укладання цієї Додаткової угоди здійснити договірне списання коштів з карткового рахунку клієнта № НОМЕР_1 на рахунок ФОП ОСОБА_2 в сумі 6099,00 грн. При цьому, загальна вартість товару 6799,00 грн, розмір платежу за товар, що сплачується клієнтом за рахунок власних коштів, 700 грн, розмір платежу за товар за рахунок кредитних коштів 6099 грн, комісія за надання послуг з управління кредитом при отриманні та використанні кредиту 121,37 грн, розмір страхового платежу за рахунок кредитних коштів 99 грн. Сторони домовились про окремі умови використання та погашення клієнтом частини ліміту кредитування, зазначеної у п. 1.3, 1.4, 1.5, що дорівнює 6319,37 грн, а саме процентна ставка за користування кредитними коштами становить 0,00001% річних, комісія за управління кредитом становитиме 1,99 %. Клієнт зобов'язується повертати суму кредитних коштів шляхом внесення платежів щомісячно, відповідно до графіку платежів, але не пізніше 05.08.2017 (а.с. 41).
Згідно з виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Киїського міського нотарільного округу Остапенком Є.М. 29.07.2020 та зареєстрованим у реєстрі за № 5550, приватний нотаріус пропонує стягнути з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ "Фінпром маркет", якому ТОВ "Фінансова компанія управління активами" відступило право вимоги на підставі договору факторингу № 20/ФК від 09.07.2020, якому в свою чергу ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 20/01/20-2 від 20.01.2020, якому в свою чергу АТ "Укрсиббанк" на підставі договору факторингу № 96 від 16.11.2017 відступлено право вимоги за кредитним договором № 26251005655059 від 21.10.2016, укладеного між АТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_1 . Нотаріус пропонує стягнути з останнього за період з 16 листопада 2017 року по 29 липня 2020 року включно на суму в розмірі 6319,37 грн - заборгованості за тілом кредиту, 1131,84 грн - забогргованості за нарахованими та несплаченими процентами та комісією, 50 грн - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 7501,21 грн (а.с. 8).
Постановою від 08.07.2021 старший державний виконавець Долинського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Кузів Р.О. відкрив виконавче провадження № 66018222 з примусового виконання виконавчого напису № 5550, виданого 29.07.2020 приватним нотаріусом Київськогго міського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінпром маркет" заборгованість у розмірі 7501,21 гривня, а також вирішив стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 750,12 гривень (а.с. 7, 31).
Постановою про арешт коштів боржника від 13.07.2021 у ВП № 66018222 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з врахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 8481,33 грн (а.с. 32).
Постановою про зупинення вчинення виконавчих дій від 10.08.2021 у ВП № 66018222 зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого напису № 5550, виданого 29.07.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінпром маркет" заборгованості у розмірі 7501,21 гривня (а.с. 33).
Як вбачається з пояснень (повідомлення) Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), постанову про відкриття виконавчого провадження боржник отримав 20.07.2021. 08.07.2021 направлено запити щодо перевірки майнового стану боржника. 13.07.2021 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів, якою арештовано всі рахунки боржника. 10.08.2021 державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчих дій. Станом на 27.08.2021 виконачі дії не проводяться у зв'язку з винесенням ухвали Долинського районного суду від 03.08.2021 (а.с. 30).
Позивач заперечує щодо наявної у нього перед відповідачем заборгованості. У зв'язку з цим останній просить визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Відповідач позов в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення з ТОВ "Фінпром маркет" судового збору за подання позовної заяви в розмірі 454 грн визнав, інші вимоги позивача, такі як стягнення судових витрат в розмірі 2500 грн не визнав.
Оцінка суду:
вивчивши зміст письмових заяв сторін, повно та всебічно з'ясувавши обставини, на які сторона позивача посилається як на підставу своїх вимог, взявши до уваги визнання позову відповідачем щодо основної позовної вимоги, дослідивши та оцінивши всі здобуті й перевірені в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з такого.
З матеріалів справи вбачається, що у липні 2020 року відповідач звернувся до приватного нотаріуса за вчиненням виконавчого напису про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 26251003655059 від 21.10.2016, укладеним між АТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_1 , право вимоги за яким переуступлено ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", якому відступлено право вимоги ТОВ "Фінансова компанія управління активами", якому відступлено право вимоги ТОВ "Фінпром маркет", за період з 16 листопада 2017 року по 29 липня 2020 року на загальну суму 7501,21 гривня.
Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (надалі Порядок вчинення нотаріальних дій).
Так, відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п.п.1.1. п. 1 гл.16 р. II Порядку вчинення нотаріальних дій, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Як визначено ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п.п.1.2 п. 1 гл.16 р. II Порядку вчинення нотаріальних дій, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
В п.п.3.2. п. 3 гл.16 р. II Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Відповідно до п. 1 вказаного Переліку, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Підпунктом 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у даному Переліку.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV. Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 06.06.2019 по справі № 750/1627/18.
За змістом ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Вказана норма кореспондує 3.1 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до п.п.2.1 п.2 гл.16 р. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (п.п.2.2 п.2 гл.16 р. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» від 31.01.1992 № 2, при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами, і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності - не минув цей строк.
Пунктом 8 зазначеної Постанови від 31.01.1992 № 2 передбачено, зокрема, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
Таким чином, за результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Про те, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, а перевіряє доводи сторін у повному обсязі й установлює, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц з подібних правовідносин, у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі за № № 754/9711/14-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17.
Наявність спору щодо заборгованості встановлюється судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що однією з об'єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу.
Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених для нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18) зроблено висновок, що «у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».
Всупереч викладеному, приватний нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до недотримання процедури вчинення напису, передбаченої п.п.2.3 п.2 гл.16 р. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Жодних доказів про належне повідомлення позивача про заборгованість та про наявність вимог (претензій) до нього у відповідача за кредитним договором не долучено і до матеріалів справи.
Таким чином, вчиняючи виконавчий напис, приватний нотаріус Остапенко Є.М. не врахував та не перевірив факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості.
Також з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису приватний нотаріус отримував від ТОВ "Фінпром маркет" первинні бухгалтерські документи щодо видачі (перерахування) кредиту (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо).
У матеріалах справи відсутні копії заяви та додатків до неї, з якими відповідач звертався до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису. Також суду не представлено і детального розрахунку заборгованості, яка стягується з позивача по виконавчому написі, як і не надано жодних доказів (наприклад, платіжних доручень, квитанцій, чеків тощо) отримання ним кредиту чи перерахування кредитних коштів від його імені.
До матеріалів справи старшим державним виконавцем долучені документи, з якими до нього звернувся відповідач з метою виконання виконавчого напису. Серед них договір-анкета про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умов кредитування (з Правилами) № 93542125000 від 20.10.2016 (а.с. 40) та додаткова угода до неї від 20.20.2016 (а.с. 41), а також уривки з договору страхування без початку його змісту (а.с. 42-43). У вказаному договорі-анкеті та додатку до нього зазначено, що АТ "Укрсиббанк" відкрито ОСОБА_1 картковий рахунок № НОМЕР_1 . При цьому, у виконавчому написі згадується кредитний договір № 26251005655059 від 21.10.2016, який укладений між АТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_1 , однак самого договору суду не надано, як і не відомо чи надавався такий нотаріусу. Наявні ж у матеріалах справи договір-анкета та його додаток не є нотаріально посвідченими, тому вони не входять до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Вказане відповідає позиції ВП ВС, висловленій у постанові № 910/10374/17 (12-5гс21).
Тобто, з установлених судом обставин справи не вбачається, що, звертаючись до нотаріуса з вимогою вчинення виконавчого напису, відповідач, з метою підтвердження наявності заборгованості позивача надав, з урахуванням положень Переліку документів, належні докази на підтвердження безспірності заборгованості боржника.
Також у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач був повідомлений про зміну кредиторів у зобов'язанні (від АТ "Укрсиббанк" до ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", від ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ТОВ "Фінансова компанія управління активами", від ТОВ "Фінансова компанія управління активами" до ТОВ "Фінпром маркет"), та не відомо чи були вказані документи представлені і нотаріусу, який вчиняв виконавчий напис.
Тобто, приватний нотаріус, хоча і посилається на існування таких договорів, однак не представляється можливим встановити чи перевірив він наявність правових підстав у ТОВ "Фінпром маркет" стягувати зі ОСОБА_1 суму кредиту, в тому числі звертатися із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, оскільки не підтверджено, що такі договори про відступлення права вимоги надавалися нотаріусу, такі не надано і суду.
Не відомо і який саме розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором був переданий від АТ "Укрсиббанк" до ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", від ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ТОВ "Фінансова компанія управління активами", від ТОВ "Фінансова компанія управління активами" до ТОВ "Фінпром маркет" відповідно за договорами факторингу.
Тобто, ні нотаріально посвідченого кредитного договору, ні розрахунку заборгованості, ні договорів факторингу, ні заяви про вчинення виконавчого напису з вказівкою на документи, які були представлені нотаріусу на його вчинення, суду не надано. Натомість відповідач позов у частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнав.
Аналізуючи викладене, суд дійшов до висновку про те, що виконавчий напис було вчинено приватним нотаріусом Остапенком Є.М. з порушенням вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та гл. 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки відсутні докази того, що позивач отримав письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором № 26251003655059 від 21.10.2016, а також відсутні підстави для визнання суми заборгованості за вказаним кредитним договором безспірною. Викладене свідчить про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , які слід задовольнити, визнавши виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, а таким чином, і прийняти в цій частині визнання позову відповідачем, як таке, що не суперечить правам та інтересам сторін та інших осіб.
Пунктом 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Як визначено ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Таким чином, позивачем вірно обрано спосіб захисту права, оскільки виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, а визнання його таким, що не підлягає виконанню в судовому порядку, надасть йому можливість поновити його порушені права у спосіб встановлений законом.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "Фінпром маркет", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., Долинський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підлягають до задоволення.
Враховуючи положення ч. 7 ст. 158, п. 8 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03.08.2021 у виді зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - виконавчого напису № 5550, виданого 29.07.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінпром маркет" 7501,21 гривні заборгованості, який перебуває на виконанні у старшого державного виконавця Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Кузіва Р.О., продовжують діяти протягом дев'яносто днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Розподіл судових витрат:
Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
На підтвердження понесення судових витрат в частині сплати судового збору позивач подає квитанцію № N1BAG4175M від 21.07.2021 (а.с. 9) про сплачений судовий збір в розмірі 908 грн за подання позовної заяви та квитанцію № ПН2142847 від 02.08.2021 (а.с. 17) на суму 454 грн за подання заяви про забезпечення позову.
Тому, враховуючи те, що відповідач як в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, так і щодо розміру сплаченого судового збору, на стадії підготовчого провадження позов визнав, тому з нього на користь ОСОБА_1 слід стягнути 454 грн витрат по оплаті судового збору за подання позову та 227 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову, всього 681 грн. За вказаних обставин позивачу з державного бюджету слід повернути 454 грн судового збору за подання позову та 227 грн за подання заяви про забезпечення позову, всього 681 грн.
Щодо розподілу витрат, понесених за надання професійної правничої допомоги, суд виходить з такого.
Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 139 ЦПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 згаданого Закону).
У ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено види адвокатської діяльності, які відповідають вказаному вище.
За змістом частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Положеннями ч. 1 ст. 1 цього Закону передбачено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який, в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, статтею 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 ЦК України визначає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.
Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:
1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України;
3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна з умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано такі документи:
- договір № 30/2021 про надання правової допомоги від 13 липня 2021 року, укладений між адвокатом Васютином Я.В. та Процівим М.В., в якому визначено, що клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надати йому професійну правничу допомогу у цивільній справі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, що включає: ознайомлення, вивчення та аналіз матеріалів справи клієнта, складення позовної заяви, запитів, клопотань та інших документів правового характеру, представництво інтересів клієнта у судах першої та/або апеляційної інстанції, органах ДВС. За надання послуг адвокатом, клієнт сплачує гонорар, який складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджуються сторонами. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результата, якого бажає клієнт. До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Розмір понесених адвокатом фактичних витрат, пов'язаних з виконанням вказаного договору, визначається по домовленості сторін і оплачується по її виконанню або переплаті (а.с. 36);
- рахунок № 01/30/21 від 13.07.2021, у якому визначена вартість однієї години за ознайомлення, вивчення та аналізу матеріалів справи клієнта у розмірі 500 грн, вартість чотирьох годин (одна година - 500 грн) за складання позовної заяви про визнання виконавчого напису № 5550 від 29.07.2020 таким, що не підлягає виконанню, - 2000 грн, разом 2500 гривень (а.с. 37);
- акт № 01/30/2021 від 14.07.2021, відповідно до якого загальна сума гонорару за надані послуги згідно акту складає 2500 грн. Складові наданих послуг та їх вартість такі ж як у вищеописаному рахунку. Підписанням цього акта клієнт підтведжує факт належного надання адвокатом послуг професійної правничої допомоги відповідно до положень договору № 30/2021 про надання професійної правничої допомоги від 13.07.2021, а також не має претензій до адвоката стосовно отриманих від нього послуг, вказаних у акті (а.с. 38);
- квитанцію до прибуткового касового ордера № 01/30/21 від 14.07.2021, відповідно до якої адвокат Васютин Я.В. прийнятв від ОСОБА_1 на підставі договору № 30/2021 від 13.07.2021, акта № 01/30/2021 від 14.07.2021, 2500,00 гривень (а.с. 35).
У позовній заяві ОСОБА_1 також зазначає про понесення ним 2500 гривень витрат на правову допомогу.
На підставі вказаного, позивач просить відшкодувати йому у рамках даної цивільної справи 2500 гривень понесених ним витрат за надання професійної правничої допомоги.
Відповідач подав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, яке мотивує тим, що справа про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не є складною та відноситься до категорії малозначних, повинна розглядатися у спрощеному провадженні без присутнсті адвоката, доводи, наведені в позовній заяві, грунтуються на загальновідомих висновках, які зазначені у постановах Верховного Суду, практика за категорією таких справ є усталеною, тому гонорар адвоката у розмірі 2500 грн не відповідає критеріям співмірності. Крім того вартість адвокатських послуг є значно завищеною, порівняно з іншими витратами на адвокатські послуги у аналогічних справах.
До тверджень відповідача про те, що витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 2500 гривень є завищеними у порівнянні з витратами по аналогічних справах суд ставиться критично, оскільки по цій же категорії справ заявляються адвокатами і значно більші суми гонорарів.
Щодо посилань сторони позивача на неможливість втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом з прив'язкою до постанови Верховного Суду КГС по справі № 910/13071/19 від 20.11.2019, то суд зазначає, що у самому договорі № 30/2021 про надання правової допомоги від 13 липня 2021 року, на який посилається позивач, не визначено чітко ні розміру гонорара адвоката, ні порядку його нарахування (погодинна оплата чи фіксований розмір), тому в даному випадку суд не втручається у договірні відносини між позивачем та його адвокатом, а враховує подане на підставі ч. 5 ст. 137 ЦПК України клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, в якому останній обгрунтовано довів неспівмірність заявлених до сплати витрат фактично наданим послугам. При цьому, суд звертає увагу на те, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.07.2020 року у справі № 362/3912/18.
Таким чином, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зважаючи на категорію справи, яка є малозначною за сумою, виходячи з незначної складності юридичної кваліфікації правовідносин, які склалися у ній, оскільки практика розгляду даної категорії справ є усталеною, зважаючи на те, що розгляд справи проведено без участі адвоката, виходячи з принципів пропорційності, співмірності та розумності судових витрат, а також беручи до уваги визнання позову відповідачем ще на стадії підготовчого провадження та наявність клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, стягненню з останнього на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1800 грн, який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.
На підставі вищевикладеного, ст. 5, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 142, 158, 206, 432 ЦПК України, ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 1, 14, 39, 50, 87-91 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII, ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV, гл.16 р. II "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, п. 2 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 289 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Долинський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати виконавчий напис № 5550, вчинений 29 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет" заборгованості в розмірі 7501,21 гривню таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет" на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору за подання позову в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні, судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 227 (двісті двадцять сім) гривень, всього 681 (шістсот вісімдесят одну) гривню, а також 1800 (одну тисячу вісімсот) гривень витрат за надання професійної правничої допомоги.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні судового збору за подання позову та 227 (двісті двадцять сім) гривень за подання заяви про забезпечення позову, всього 681 (шістсот вісімдесят одну) гривню.
Заходи забезпечення позову у виді зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - виконавчого напису нотаріуса № 5550, вчиненого 29 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, щодо стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет" заборгованості в розмірі 7501,21 гривня, який перебуває на виконанні у старшого державного виконавця Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Кузіва Руслана Омеляновича у виконавчому провадженні № ВП № 66018222, продовжують діяти протягом дев'яносто днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет", місцезнаходження м. Ірпінь, вул. М.Стельмаха, буд. 9А, офіс 204 Київської області, код ЄДРПОУ 43311346.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, місцезнахолження м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5,
Долинський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), місцезнаходження м. Долина, вул. Незалежності, 3 Івано-Франківської області.
Повний зміст рішення буде складено до 05 листопада 2021 року.
Суддя Долинського районного суду С.М. Монташевич
Повний зміст рішення складено 05 листопада 2021 року.