Справа № 188/750/21
Провадження № 2/188/398/2021
05 листопада 2021 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі судді, що головує, Бурди П.О.,
при секретарі судового засідання Гречко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Петропавлівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 (далі - третя особа) про зменшення розміру аліментів.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що з відповідачем він перебував у шлюбі з 30 квітня 2011 року.
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2013 року цей шлюб було розірвано.
Від цього шлюбу сторони мають спільну дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2012 року з нього на користь відповідача стягнені аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач стверджує, що на цей час змінився його сімейний та матеріальний стан.
З 09 вересня 2020 року він перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 .
В цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син - ОСОБА_6 .
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2021 року з позивача на користь третьої особи ОСОБА_3 стягнені аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 23 грудня 2020 року і до повноліття дитини.
Позивач стверджує, що на цей час на його утриманні знаходяться ще й дружина і син ОСОБА_7 , яким він також повинен надавати матеріальну допомогу.
Позивач, посилаючись на норми ст.ст. 141, 180, ч. 2 ст. 182, ст.ст.183, 192 Сімейного кодексу (далі - СК) України, просить суд:
зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на підставі рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2012 року на користь відповідача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття;
стягувати з нього на користь відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до повноліття дитини;
відкликати з виконання виконавчий лист, виданий Петропавлівським районним судом Дніпропетровської області, про стягнення з нього на користь відповідача аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою суду від 05 липня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та відкрито провадження у справі.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності у зв'язку зі службою в армії, позов підтримав в повному обсязі і просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, надіслала письмові пояснення на позовну заяву, в яких позов не визнала та просила в задоволенні позову відмовити, посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження №61-7397св21).
Третя особа в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позову не заперечувала.
Вивчивши заяви по суті позивача, відповідача, встановивши обставини справи і правовідносини, які їм відповідають, перевіривши обставини справи наданими позивачем доказами, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3).
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч.1).
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4).
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 30 квітня 2011 року, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.10).
Від цього шлюбу сторони мають спільну дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження серії НОМЕР_2 , яка додана до позовної заяви (а.с.13).
З доданої до позову копії рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2013 року вбачається, що цей шлюб було розірвано (а.с.11).
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2012 року, копія якого додана до позову, з позивача на користь відповідача стягнуті аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття (а.с.14).
Позивач уклав новий шлюб з третьою особою 09 вересня 2020 року, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с.15).
У цьому шлюбі у позивача ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син - ОСОБА_6 , що видно з копії свідоцтва про його народження серії НОМЕР_4 (а.с.19).
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2021 року, копія якого додана до позову, з позивача на користь ОСОБА_3 стягнуті аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 23 грудня 2020 року і до повноліття дитини (а.с.20).
За цим рішенням суду 04 червня 2021 року видано виконавчий лист (а.с.21), однак доказів звернення його до виконання позивач не надав.
З довідки про його заробітну плату вбачається, що він сплачує аліменти в розмірі не більше 1/4 частини доходу(а.с.22).
Правовідносини сторін регулюються нормами міжнародного права, Конституції України, СК України та Закону України «Про охорону дитинства».
У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
За приписами ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення для справи.
У ч. 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Як зазначено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Однак аналіз ст. 192 СК України дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
Верховний Суд у постанові від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 висловив правову позицію, що окремо факт народження ще однієї дитини не змінює сімейний стан та сам по собі не свідчить про погіршення матеріального стану.
Суд звертає увагу, що належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану - народження другої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Зменшення розміру аліментів у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні двох дітей, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам.
Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 3 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20.
Безпідставним є посилання позивача на норму статті 183 СК України, якою передбачено стягнення аліментів на утримання двох дітей в єдиній частці в розмірі 1/3 частини доходів платника аліментів, тому що ця норма стосується лише наказного провадження (ч.5 ст.183 СК України), і не застосовується до позовного, у якому частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч.1 ст.183 СК України).
Таким чином, позивач не надав належних та допустимих доказів такої зміни матеріального або сімейного стану, які б призвели до погіршення його майнового становища, як підстави для зменшення розміру аліментів, які він сплачує на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому у позові слід відмовити.
Така позиція суду відповідає змісту параграфу 1 статті 6 Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено право кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01 від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що параграф 1 статті 6 не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 року; пункт 29).
У пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04 від 10 лютого 2010 року) ЄСПЛ зазначив, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при поданні позову сплатив судовий збір в розмірі 908 грн 00 коп., що підтверджено квитанцією банку (а.с. 1).
У позові відмовлено, тому судові витрати залишаються на позивачеві.
На підставі викладеного, ст.ст. 3, 18, 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст.51 Конституції України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 141, 150, 180, 182, 183, 192 СК України, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-82, 141, 176, 263-265, 273, 352, 354, п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, суд
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суддя П. О. Бурда