Справа № 638/6063/21
Провадження № 2/638/4034/21
29 жовтня 2021 року м. Харків
Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Цвіри Д.М.,
за участю секретаря - Варданян К.Г.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в залі судових засідань Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Харківській області про визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення з посади, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
23 квітня 2021 року до Дзержинського районного суду м. Харкова звернувся ОСОБА_1 з позовом до Служби автомобільних доріг у Харківській області, в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ начальника Служби автомобільних доріг у Харківської області Алексеева Андрія Ігоревича від 18 грудня 2020 року за № 96-ВК про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани на начальника юридичного відділу Служби автомобільних доріг у Харківської області ОСОБА_1 ;
- визнати незаконним та скасувати наказ начальника Служби автомобільних доріг у Харківської області Алексеева Андрія Ігоревича від 19 січня 2021 року за № 4-ВК про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани на начальника юридичного відділу Служби автомобільних доріг у Харківської області ОСОБА_1 ;
- визнати незаконним та скасувати наказ начальника Служби автомобільних доріг у Харківської області Алексеева Андрія Ігоревича від 23 березня 2021 року за № 19-ВК про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника юридичного відділу Служби автомобільних доріг у Харківської області з 26 березня 2021 року за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених трудовим договором за п. 3 ст. 40 КЗпП України.
- поновити позивача на посаді начальника юридичного відділу Служби автомобільних доріг у Харківської області з 23 квітня 2021 року;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 березня 2021 року по 23 квітня 2021 року включно в розмірі - 32 766,14 грн., у повернення сплаченого судового збору - 1816,00 грн.;
- рішення в частині поновлення позивача на роботі та здійснення виплати середньомісячної заробітної плати в розмірі 32 766,14 грн. виконати негайно.
Позов обґрунтований незаконністю звільнення позивача з займаної посади з 26.03.2021 року, згідно Наказу № 19-ВК від 23.03.2021 року, на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, - за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, - з огляду на незаконність Наказів відповідача № 96-ВК від 18.12.2020 року, та № 4-ВК від 19.01.2021 року, про застосування до позивача дисциплінарних стягнень у виді оголошення доган, та невідповідність наказу про звільнення встановленим до нього вимогам чинного трудового законодавства.
Так, накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді оголошення догани на підставі Наказу № 96-ВК від 18.12.2020 року, відбулося усупереч вимогам трудового законодавства, з огляду на відсутність складу дисциплінарного правопорушення у будь-яких діях/бездіяльності позивача.
Наказ про дисциплінарне стягнення № 4-ВК від 19.01.2021 року, також не відповідає вимогам закону, оскільки не містить зазначення суті (опису) вчиненого дисциплінарного проступку, дати, обставин вчинення, та норми закону/підзаконного правового акту порушення якого відбулося, не містить зазначення жодного із порушень, які визнано дисциплінарними.
Посилаючись на те, що Накази відповідача № 96-ВК від 18.12.2020 року, та № 4-ВК від 19.01.2021 року, про застосування до позивача дисциплінарних стягнень у виді оголошення доган винесені з порушенням вимог чинного трудового законодавства, є незаконними, та такими, що підлягають скасуванню, а також на те, що звільнення позивача з посади на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, відбулося без урахування відсутності негативних наслідків правопорушення, принципу співмірності дисциплінарної відповідальності скоєному проступку, а також того, що звільнення є крайньою та найсуворішою мірою стягнення, просив скасувати спірні рішення відповідача як незаконні, поновивши його на посаді, та стягнувши на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
У поданих до суду письмових поясненнях до позовної заяви, позивач наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на обставини, аналогічні наведеним у позові, а також зазначив, що в порушення вимог Положення про Службу автомобільних доріг у Харківській області, затвердженого наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 29.07.2019 року №256, звільнення його з посади начальника юридичного відділу Служби автомобільних доріг у Харківської області, відбулося без погодження з уповноваженим органом Державного агентства автомобільних доріг України, яке у тому числі погоджує призначення та звільнення, зокрема з посади начальника юридичної служби (юрисконсульта) Служби автомобільних доріг у Харківської області.
Ухвалою суду від 12 жовтня 2021 року, відзив на позовну заяву Служби автомобільних доріг у Харківській області був залишений без розгляду.
Ухвалою суду від 12 жовтня 2021 року, відмовлено у задоволенні заяви позивача про долучення доказів до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 12 жовтня 2021 року, відмовлено у задоволенні заяви позивача про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав та наполягав на його задоволенні у повному обсязі, посилаючись на обставини аналогічні наведеним ним у позові та поясненнях.
Представник відповідача, будучи повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву в якій заперечив проти задоволення позовних вимог, розгляд справи просив провести без участі представника Служби.
Клопотань про відкладення судового засідання, чи будь-яких заяв щодо продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом № 731-IX, або заяв про поновлення або продовження процесуальних строків, встановлених нормами ЦПК України, у зв'язку із їх пропуском з поважних причин, та таких, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, або з причин неможливості вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк, що зумовлено обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, - від учасників справи до суду не надходило.
Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно із Наказом начальника Служби автомобільних доріг у Харківській області «По особовому складу» № 4-ВК від 14.01.2013 року, провідного юрисконсульта ОСОБА_1 , з 14 січня 2013 року, переведено на посаду начальника юридичного відділу (а.с. 10).
Згідно Наказу начальника Служби автомобільних доріг у Харківській області Андрія Алексєєва, погодженого провідним уповноваженим з антикорупційної діяльності, № 96-ВК від 18.12.2020 року «Про дисциплінарне стягнення», у зв'язку із неналежним виконанням своїх посадових обов'язків, невиконанням розпорядження начальника Служби автомобільних доріг у Харківській області з подання касаційної скарги до Апеляційного суду Харківської області на постанову Апеляційного суду Харківської області за позовом ОСОБА_2 до Служби автомобільних доріг у Харківській області, справа від 30.09.2020 року №638/8610/18 про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди, неповідомлення про примусове стягнення, начальнику юридичного відділу Служби автомобільних доріг у Харківській області ОСОБА_1 , - оголошено догану (а.с. 11).
Згідно Наказу начальника Служби автомобільних доріг у Харківській області Андрія Алексєєва, погодженого провідним уповноваженим з антикорупційної діяльності, № 4-ВК від 19.01.2021 року «Про дисциплінарне стягнення», у зв'язку з неналежним виконанням своїх посадових обов'язків, зайняттям в робочий час особистою приватною практикою адвоката, незаконним використанням робочого комп'ютера, оргтехніки, які належать Службі автомобільних доріг у Харківській області, начальнику юридичного відділу Служби автомобільних доріг у Харківській області ОСОБА_1 , - оголошено догану.
Як підставу зазначено - доповідна записка заступника начальника ОСОБА_3 від 13.01.2021 року (а.с. 52).
Згідно Наказу начальника Служби автомобільних доріг у Харківській області А. Алексєєва, погодженого провідним уповноваженим з антикорупційної діяльності М. Луценко, № 19-ВК від 23.03.2021 року «По особовому складу», згідно п. 3 ст. 40 Кодексу Законів про Працю України за «систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, - начальника юридичного відділу Служби автомобільних доріг у Харківській області ОСОБА_1 звільнено з 26 березня 2021 року.
Підстави:
1) наказ про дисциплінарне стягнення від 18.12.2020 року № 96-ВК;
2) наказ про дисциплінарне стягнення від 19.01.2021 року № 4-ВК;
3) погодження профспілкового комітету Служби автомобільних доріг у Харківській області від 23.03.2021 року (а.с. 12).
Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Дисциплінарна відповідальність працівників є одним із видів юридичної відповідальності, що встановлена законодавством за протиправну поведінку працівника. Вона є обов'язком працівника понести покарання, передбачене нормами законодавства про працю, за протиправне невиконання чи неналежне виконання своїх трудових обов'язків.
Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок.
Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із таких видів стягнення: догана; звільнення.
За змістом ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Згідно ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
За правилами п. 3 ст. 40 КЗпП України, яка передбачає розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу , трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Згідно із ст. 7 Конвенції МОП № 158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року», яка ратифікована Україною 04 лютого 1994 року, із набранням чинності для України 16 травня 1995 року - трудові відносини з працівником не припиняються з причин, пов'язаних з його поведінкою або роботою доти, доки йому не нададуть можливість захищатись у зв'язку з висунутими проти нього звинуваченнями, крім випадків, коли від роботодавця не можна обґрунтовано чекати надання працівникові такої можливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або дня видачі трудової книжки.
Положеннями ст. 224 КЗпП України закріплено, що комісія по трудових спорах є обов'язковим первинним органом по розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях, за винятком спорів, зазначених у статтях 222, 232 цього Кодексу. Трудовий спір підлягає розглядові в комісії по трудових спорах, якщо працівник самостійно або з участю профспілкової організації, що представляє його інтереси, не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах з власником або уповноваженим ним органом.
Згідно ст. 225 КЗпП України, працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати - без обмеження будь-яким строком. У разі пропуску з поважних причин установленого строку комісія по трудових спорах може його поновити. Заява працівника, що надійшла до комісії, підлягає обов'язковій реєстрації.
Згідно ст. 228 КЗпП Україн и, у разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії. Пропуск вказаного строку не є підставою відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. В разі коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається, і залишається в силі рішення комісії по трудових спорах.
Отже, нормами чинного трудового законодавства закріплено, що працівник може звернутися до комісії по трудових спорах, яка є обов'язковим первинним органом по розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях, - у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, після чого такий трудовий спір підлягає розгляду в комісії по трудових спорах.
При цьому, у разі пропуску з поважних причин установленого строку, комісія по трудових спорах може його поновити.
У разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії.
Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 233 КЗпП України).
Незаконність свого звільнення з займаної посади згідно Наказу № 19-ВК від 23.03.2021 року, на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, як працівника, до якого раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, позивачем обґрунтована протиправністю Наказів відповідача № 96-ВК від 18.12.2020 року, та № 4-ВК від 19.01.2021 року, про застосування до нього дисциплінарних стягнень у виді оголошення догани.
Як вбачається з матеріалів справи, Накази відповідача № 96-ВК від 18.12.2020 року та № 4-ВК від 19.01.2021 року «Про дисциплінарне стягнення», були винесені 18 грудня 2020 року, та 19 січня 2021 року відповідно.
Не є спірним у цій справі, що із спірними наказами позивач був своєчасно ознайомлений під особистий підпис, та отримав їх копії.
Разом з тим, з вимогами про визнання означених рішень роботодавця незаконними, та їх скасування, безпосередньо до суду позивач звернувся лише - 23 квітня 2021 року, тобто з пропуском встановленого КЗпП України, тримісячного строку з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому жодних доказів звернення позивача до комісії по трудових спорах, як до обов'язкового первинного органу по розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях, та наслідків такого звернення, - суду не представлено.
Відповідно до правової позиції викладеної у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду трудових спорів» (і змінами і доповненнями) встановлені статтями 228, 233 КЗпП України, строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк. Якщо місячний чи тримісячний строк пропушено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
Жодних причин пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом своїх трудових прав ним не зазначено, та серед досліджених судом наявних в матеріалах справи письмових доказів, такі відсутні.
Відтак, з огляду на викладені обставини, у суду у даному випадку відсутні правові підстави надання будь-якої правової оцінки спірним рішенням відповідача, і, відповідно, правомірності застосування до позивача вищевказаних дисциплінарних стягнень, які у свою чергу слугували передумовою для його звільнення з займаної посади згідно Наказу № 19-ВК від 23.03.2021 року, на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, - як працівника, до якого раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.
За загальними правилами, в трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості працівника, за яким обов'язок доказування покладений на роботодавця, та передбачає обов'язок роботодавця доводити наявність певних умов, серед яких вина працівника.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, яка кореспондує з положеннями ст. 81 ЦПК України, якою встановлений обов'язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 80 ЦП К України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторонами вказаних процесуальних норм не дотримано, та з огляду на ненадання ними суду у встановленому чинним процесуальним законодавством порядку, належних та допустимих доказів, які були б прийняті судом, на підтвердження/доведення обставин, на які вони посилаються, суд позбавлений можливості надати об'єктивну правову оцінку спірному рішенню, і, відповідно, зробити висновок щодо законності чи незаконності звільнення позивача з займаної посади на підставі вищевказаного Наказу № 19-ВК від 23.03.2021 року, з огляду на що, відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
При цьому суд виходить з того, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У контексті оцінки решти доводів учасників, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58) згідно із якою: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 265, 268 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Харківській області про визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення з посади, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повне рішення складено 03 листопада 2021 року.
Суддя Д.М. Цвіра