Справа № 537/3252/19
провадження № 1-в/610/300/2021
02 листопада 2021 року Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника ЛКК ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Державної установи «Покровська виправна колонія (№ 17)» про звільнення від відбування покарання за хворобою ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Полтава Полтавської області, громадянина України, до засудження проживав у АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, засудженого 04.02.2020 вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області за ч. 2 ст. 121 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі, відбуваючого покарання у державній установі «Покровська виправна колонія (№ 17)», -
Початок строку: 04.02.2020. Кінець строку: 14.12.2027.
21.10.2021 адміністрація Державної установи «Покровська виправна колонія (№17)» звернулась до суду з поданням про звільнення від відбування покарання за хворобою засудженого ОСОБА_5 . Подання обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 хворіє на тяжку хворобу, яка передбачена Переліком хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання (в редакції наказу Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України № 2256/5/1491 від 01.07.2020). Захворювання є прогресуючим, тому подальше утримання засудженого ОСОБА_5 в установі виконання покарань загрожує його здоров'ю та життю.
У судове засідання засуджений ОСОБА_5 доставлений не був, надав заяву про проведення судового засідання без його участі.
Адміністрація Державної установи «Покровська виправна колонія (№17)» надала суду заяву про розгляд справи за відсутності представника виправної колонії. Надано суду особову справу на засудженого, характеристику та медичний висновок.
Представник лікарсько-консультативної комісії в судовому засіданні подання підтримав та зазначив, що стан здоров'я засудженого погіршується.
Прокурор у судовому засіданні вважала за необхідне задовольнити подання та звільнити засудженого від відбування покарання за хворобою.
Вислухавши представника лікарської комісії, який підтримав подання, думку прокурора, дослідивши матеріали особової справи засудженого, його характеристику, висновок лікарсько-консультативної комісії, суд дійшов висновку про відмову в задоволення подання з таких підстав.
Судом встановлено, що за вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.02.2020 ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, призначено йому покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 17.09.2020 вказаний вирок залишено без змін.
Початок строку: 04.02.2020, кінець строку: 14.12.2027.
У зв'язку із захворюванням на туберкульоз легень 06.07.2021 ОСОБА_5 прибув до Державної установи «Покровська виправна колонія (№17)». Як убачається із характеристики, засуджений ОСОБА_5 за час лікування та відбування покарання в установі характеризується посередньо, режим тримання не порушував, стягнень та заохочень не мав. Має середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення. Підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими, адекватно реагує на критику у свою адресу. Намагається дотримуватись правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом. Намагається утримувати у чистоті та порядку спальне місце та приліжкову тумбочку, не завжди охайний зовнішній вигляд. Не приділяє уваги до необхідності дбайливого ставлення до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснення за ними належного догляду, використання їх тільки за призначенням. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість. Намагається самостійно виконувати роботи із самообслуговування, достатніх навичок для самостійного їх виконання не має. Безвідповідально відноситься до виконання робіт по благоустрою установи виконання покарань, не вбачає суспільної необхідності у їх виконанні. Намагається не допускати порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці. Підтримує зв'язки з матір'ю шляхом телефонних розмов, отримує від неї посилки, передачі. Взаємовідносини добрі. За рішенням суду не має позову, виконавчі листи до установи не надходили.
З наданих суду матеріалів, у т.ч. особової справи засудженого, убачається, що останній вину у вчиненому кримінального правопорушення не визнав, хоча виконавчі листи щодо відшкодування процесуальних витрат в сумі 1570,01грн., які було стягнуто з нього за вироком суду, до установи виконання покарань не надходили, однак засуджений не вжив жодних дій і навіть не приступив до відшкодування цих витрат та завданої шкоди.
Згідно ч. 3 ст. 6 КВК України, основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Програми диференційованого виховного впливу є складовою соціально-виховної роботи.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КВК України, участь засуджених у виховних заходах, які проводяться в колоніях, враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення, а також при застосуванні заходів заохочення і стягнення.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 127 КВК України, участь у самодіяльних організаціях є добровільною справою кожного засудженого, його соціально корисна активність заохочується адміністрацією колонії і враховується при визначенні ступеня його виправлення.
У колоніях із числа засуджених, які зарекомендували себе позитивно, створюються ради колективів колоній і відділень соціально-психологічної служби. У колоніях можуть створюватися й інші самодіяльні організації засуджених, якщо їхня діяльність не суперечить порядку і умовам відбування покарання.
Тому суд приходить до висновку, що засуджений за час відбування покарання не став на шлях виправлення.
Частина друга статті 84 КК України передбачає можливість звільнення засудженого від покарання або від подальшого його відбування за сукупності таких умов:
1) особа захворіла на іншу тяжку хворобу, крім психічної;
2) така тяжка хвороба об'єктивно перешкоджає подальшому відбуванню покарання;
3) це сталося після вчинення злочину або постановлення вироку.
При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.
Такими обставинами можуть бути: поведінка засудженого під час відбуття покарання, ставлення до праці, ступінь його виправлення, чи не ухилявся він від призначеного лікування, тривалість відбутого покарання, обставини, які при можливому звільненні від покарання або від його подальшого відбування можуть поставити засудженого у безвихідне становище (наприклад, відсутність постійного місця проживання, рідних чи близьких тощо), а також інші обставини.
Згідно ст. 84 КК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу» факт захворювання засудженого на тяжку хворобу сам по собі не тягне обов'язкового звільнення від відбування покарання. При вирішенні судом питання про звільнення від подальшого відбуття покарання осіб, які захворіли на тяжку хворобу, суд має виходити не тільки з висновку лікарської комісії, а й враховувати тяжкість вчиненого злочину, поведінку засудженого під час відбуття покарання, ставлення до праці, ступінь його виправлення, чи не ухиляється він від призначеного лікування, а також інші обставини.
Тобто, сам по собі факт захворювання засудженого на тяжку хворобу не тягне обов'язкового звільнення від відбування покарання.
За висновком лікарсько-консультативної комісії про медичний огляд засудженого щодо наявності захворювання, визначеного Переліком захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання від 21.10.2021, засудженому ОСОБА_5 встановлено діагноз: прогресуючий інфільтративний туберкульоз легенів (казеозна пневмонія) з проявами легенево-серцевої недостатності ІІІ ступеню. Діагноз ОСОБА_5 передбачений п.п.1.3 Переліку хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України № 1348/5/572 від 15.08.2014 (в редакції наказу Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України № 2256/5/1491 від 01.07.2020).
Водночас, ОСОБА_5 засуджений вже вчетверте, втретє реально відбуває покарання у виді позбавлення волі, другий раз був засуджений до 8 років позбавлення волі за тяжкий злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого), після чого був засуджений за злісну непокору вимогам адміністрації установи виконання покарань. Після відбуття покарання пізніш знову вчинив тяжкий злочин (умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого), що свідчить про його виняткові зухвалість, стійку злочинну, антисоціальну спрямованість, вперте не бажання безповоротно відмовитися від злочинного способу життя і стати на шлях виправлення і перевиховання, і необхідність утримання його в умовах ізоляції від суспільства. Враховуючи, що вчинені засудженим злочини є тяжкими, він вважається соціально-небезпечним.
Поведінка засудженого враховується за весь період відбування ним цього покарання.
Засудженому 02.08.2021 та 08.09.2021 вже відмовлялося у звільненні від відбування покарання за хворобою.
На переконання суду ці обставини дійсно свідчать про небажання засудженого стати на шлях виправлення і перевиховання і правильність висновку характеристики.
Суду не надано доказів про те, що в особистості засудженого відбуваються позитивні зміни, які створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
До того ж, у межах проведення соціально-виховної роботи із засудженими в установі виконання покарання було проведено оцінку ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення засудженим ОСОБА_6 . За підсумками оцінки виявлено, що у засудженого середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та середній рівень втручання; високий рівень ризику шкоди життю і здоров'ю; середній рівень ризику ймовірної небезпеки для суспільства.
З наданих до суду матеріалів не убачається про наявність у засудженого близьких чи рідних, які б мали можливість здійснювати за ним догляд у разі звільнення і дали на це згоду, або він буде поміщений до лікувальної установи, спроможної надати йому лікування якісно кращого рівня, має фінансову можливість самостійно лікуватися, що має істотне значення для вирішення подання, у разі звільнення від подальшого відбування покарання може бути поставлений у безвихідне становище.
Натомість зараз він відбуває покарання у виправній колонії, при якій функціонує профільна лікарня, де проходять лікування засуджені з аналогічним діагнозом. Засуджений забезпечений медичними препаратами, лікуванням, доглядом тощо.
Доказів на спростовання цього суду не надано.
Засудженому необхідно лікуватися, а не розраховувати на безумовне звільнення від відбування покарання за наявною хворобою і акту милосердя. Права та інтереси потерпілих, суспільства та держави також повинні бути враховані.
Крім того, невідбута частина покарання є дуже значною, 6 років 1 місяць 12 днів.
Дані про особу засудженого, наявність у нього злочинного досвіду, тяжкість злочинів і їх наслідки, поведінка за весь час відбування покарання, ступінь виправлення, фактичне не розкаяння, яке повинно бути дієвим і відображатися у його поведінці при відбуванні покарання, відсутність згоди рідних та близьких на догляд за ним та відсутність переконливих даних про бажання та можливість продовжити ефективне лікування та безповоротно відмовитися від продовження злочинної діяльності, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні подання про його звільнення від покарання за хворобою.
Керуючись ст. 84 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд
У задоволенні подання Державної установи «Покровська виправна колонія (№ 17)» про звільнення від відбування покарання за хворобою ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Повний текст ухвали складено 05.11.2021.
Суддя ОСОБА_1