Справа № 569/10352/21
27 жовтня 2021 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі головуючого судді Бучко Т.М.
секретар судового засідання Дем'янчук Н.В.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення,
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 вересня 2021 року задоволено позов ОСОБА_1 до АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, визнано протиправним та скасовано наказ голови правління Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» № 05 К-ТМ від 19 травня 2021 року «Про накладення дисциплінарного стягнення», стягнуто з АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» на користь ОСОБА_1 908 грн. у відшкодування витрат по оплаті судового збору.
Під час ухвалення рішення суд не вирішив питання щодо розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.
18 жовтня 2021 року позивач подав суду заяву про розподіл судових витрат, в якій просить стягнути з відповідача витрати на правовоу допомогу у розмірі 4000 грн., витрати на отримання технічних та інформаційних послуг при посвідченні довіреності №1026 у розмірі 550 грн., судовий збір за заяву про забезпечення позову у розмірі 454 грн.
Представник відповідача подав заперечення на заяву про стягнення витрат на правову допомогу, в яких зазначає, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. З наданих представником позивача документів не вбачається, що представник Половко В.А. має статус адвоката, а тому підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відсутні. Витрати, сплачені на надання послуг адвокатами, включаючи і діяльність помічників адвокатів, які були понесені у відповідності до укладеного договору про надання правової допомоги, мають бути підтверджені належними доказами.
В судовому засіданні позивач та його представник просять заяву про розподіл судових витрат задовольнити. Всі послуги, пов'язані з правовою допомогою, надавалися особисто представником позивача.
Представник відповідача просить відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на надання правової допомоги.
Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (ч.2 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ч.2 ст.15 ЦПК України представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За прложеннями ч.2 ст.60 ЦПК Украхни під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього кодексу.
Таким чином, під час розгялду спорів, що виникають з трудових відносин, правову допомогу стороні може надавати не лише адвокат.
Відповідно до ч.9 ст.10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
За приписами ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат визначається: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.137 ЦПК України).
Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження факту отримання правової допомоги позивач надав суду договір про надання правової допомоги від 22 травня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та представником ОСОБА_2 , квитанцію від 23 вересня 2021 року про сплату на рахунок представника 4000 грн за правничу допомогу та довіреність від 24 травня 2021 року.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Покликання представника позивача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, суд до уваги не приймає.
За змістом вказаної постанови розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Детального опису виконаних представником позивача робіт та здійснених ним витрат суду не надано. За таких обставин відсутні підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 4000 грн.
Вимоги позивача про стягнення витрат на отримання технічних та інформаційних послуг при посвідченні довіреності задоволенню не підлягають, оскільки такі витрати не належить до передбачених ч.3 ст.133 ЦПК України витрат, пов'язаних з розглядом справи.
24 травня 2021 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, яка оплачена судовим збором в розмірі 454 грн.
Ухвалою від 27 травня 2021 року суд відмовив в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, а тому підстав для відшкодування судового збору за заяву про забезпечення позову немає.
На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 270, 273, 353, 354 ЦПК України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у відшкодуванні витрат на правову допомогу, витрат на отримання технічних та інформаційних послуг та витрат на оплату судового збору за заяву про забезпечення позову.
Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз», місцезнаходження: 33027, м.Рівне, вул.Івана Вишенського, 4; код ЄДРПОУ 03366701.
Повне додаткове рішення складене 2 листопада 2021 року.
Суддя