Справа № 567/1064/21
26 жовтня 2021 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя Василевич О.В.
секретар Клімович О.О.
з участю представника позивачки - адвоката Кордиша А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Острозі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Острозької міської ради Рівненської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, -
В Острозький районний суд Рівненської області з позовом до Острозької міської ради Рівненської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту звернулася ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 73 роки померла ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з її права власності на квартиру АДРЕСА_1 , яке посвідчене договором укладеним 26.12.1991 року, зареєстрованим у КП «РОБТІ» за № 4-60-60.
21.01.2000 року ОСОБА_3 було складено заповіт, посвідчений Оженинською сільською радою Острозького району Рівненської області та зареєстрований в реєстрі за №6, відповідно до якого вищевказану квартиру, а також все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, заповіла в рівних частинах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Вказаний заповіт на день її смерті змінений чи скасований не був.
Зазначає, що ОСОБА_3 на день своєї смерті проживала та була зареєстрована у належній їй квартирі в АДРЕСА_2 , разом з внучкою ОСОБА_4 , та правнучкою ОСОБА_5 .
Після смерті ОСОБА_3 26.10.2010 р. позивачка та відповідач ОСОБА_2 подали до Острозької районної державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , на підставі яких було заведено спадкову справу №397/2010.
Вказує, що після її звернення до приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Сержанта Б.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку квартири, що знаходиться в АДРЕСА_2 , вона отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, мотивовану невідповідністю заповіту, складеного ОСОБА_3 , вимогам закону, що й спонукало її звернутися до суду з вищевказаним позовом з вимогою про визнання такого заповіту недійсним, оскільки посвідчуючи заповіт 21.01.2000р. Оженинський сільський голова ОСОБА_6 порушила форму посвідчувального напису.
Посилаючись на п.п 1, 2, 4 «Прикінцевих положень» ЦК України вказує, що ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року; водночас визнано таким, що втратив чинність з 1 січня 2004 року Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року, із змінами, внесеними до нього; Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності; щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відтак оцінка відповідності заповіту, складеного 21.01.2000 року ОСОБА_3 , посвідченого Оженинською сільською радою Острозького району Рівненської області та зареєстрованого в реєстрі за №6, вимогам законодавства повинна здійснюватись відповідно до законодавства діючого станом на 21.01.2000 року, тобто Цивільного кодексу УРСР, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 р. № 22/5.
Вважає, що вищевказаний заповіт, складений 21.01.2000 року ОСОБА_3 підлягає визнанню недійсним у зв'язку з недодержанням вимог щодо його нотаріального посвідчення, передбачених ст. 541 ЦК УРСР.
Вказує, що за наслідками визнання недійсним заповіту право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 буде мати вона та ОСОБА_2 , оскільки вона є донькою ОСОБА_3 , а відповідач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 .
Зазначає, що 23.01.2021р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Оженинської сільської ради внаслідок реорганізації, тому відповідачем за даним позовом, окрім ОСОБА_2 , нею було визначено також Острозьку міську раду Рівненської області, як правонаступника Оженинської сільської ради Острозького району Рівненської області, якою було здійснено оформлення та порушення нотаріального посвідчення оспорюваного заповіту.
Просила позовні вимоги задовольнити, визнати недійсним заповіт, складений 21 січня 2000р. ОСОБА_3 , який посвідчений Оженинською сільською радою Острозького району Рівненської області та зареєстрований в реєстрі за № 6, судові витрати по справі залишити за нею.
Ухвалою суду від 16.08.2021 відкрито загальне позовне провадження у даній справі, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 02.09.2021р. відкладено підготовче засідання, задоволено заяву позивачки ОСОБА_1 про витребування доказів. Інші процесуальні дії не вчинялись.
Ухвалою від 15.09.2021р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилась, в поданому до суду клопотанні просила розгляд справи здійснювати у її відсутності та за участі її представника - адвоката Кордиша А.А., заявлені позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.
Представник відповідачаОстрозької міської ради Рівненської області в поданій до суду заяві просив розгляд справи здійснювати у його відсутності, заперечень проти позову не надав, при вирішенні спору покладається на розсуд суду.
Відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву в якій просив розглядати справу у його відсутності, заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 до нього визнав в повному обсязі, не заперечував проти задоволення позову.
Відзиву на позовну заяву від відповідачів до суду не надходило.
Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Представник позивачки - адвокат Кордиш А.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Суд, заслухавши пояснення представника позивачки, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, визначивши юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши письмові докази в їх сукупності та взаємозв'язку, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено наступне.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 23.10.2010 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 73 років померла ОСОБА_3 (актовий запис № 73 від 23.10.2010 року (а.с.18).
Згідно договору купівлі-продажу від 26.12.1991 року та зареєстрованого у КП «РОБТІ» за № 4-60-60 ОСОБА_3 за життя на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 (а.с.26-28).
Згідно заповіту від 21.01.2000 р., посвідченого Оженинською сільською радою Острозького району Рівненської області та зареєстрованого в реєстрі за № 6 року ОСОБА_3 залишила особисте розпорядження на випадок своєї смерті, згідно якого квартиру АДРЕСА_1 та все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, заповіла в рівних частинах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.24).
Згідно з витягу з Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 25157499 від 28.10.2010 р., заповіт ОСОБА_3 , посвідчений 21.01.2000 р. Оженинською сільською радою Острозького району Рівненської області, на день її смерті змінений чи скасований не був (а.с.25).
Згідно довідки № 2130/0714-12 від 28.07.2021 р. виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області, ОСОБА_3 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_2 разом з внучкою ОСОБА_4 та правнучкою ОСОБА_5 (а.с.19).
27.10.2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали заяви до Острозької районної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 (а.с.20-21).
Згідно довідки № 90/01?16, виданої 06.08.2021 року приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Сержантом Б.М., після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведено спадкову справу № 397/2010. Від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано заяви про прийняття спадщини. Відомості про інших спадкоємців відсутні. Згідно даних Спадкового реєстру, від імені спадкодавця посвідчено заповіт Оженинською сільською радою Острозького району Рівненської області від 21 січня 2000р. за № 6 (а.с.22).
Згідно повторно виданого свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 07.06.2012 року, витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00013719448, сформованого 08.04.2014р., повторно виданого свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 08.10.2013р., ОСОБА_7 є донькою ОСОБА_3 (а.с.14-17).
Згідно постанови приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Сержанта Б.М. № 91/02-31 від 06.08.2021 р. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого Оженинською сільською радою Острозького району Рівненської області за №6 від 21.01.2000 року, на 1/2 частку квартири, що знаходиться в АДРЕСА_2 (а.с.29).
Згідно рішення Острозької міської ради Рівненського району Рівненської області №16 від 09 грудня 2020 «Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Острозької міської ради Рівненського району Рівненської області» розпочато процедуру реорганізації, в тому числі Оженинської сільської ради, шляхом приєднання до Острозької міської ради Рівненської області. Встановлено, що Острозька міська рада Рівненської області є правонаступником всього майна, прав та обов'язків, в тому числі, і Оженинської сільської ради (а.с.33-35).
Відповідно до рішення Острозької міської ради Рівненського району Рівненської області № 147 від 26 лютого 2021 «Про затвердження Передавального акта Оженинської сільської ради Острозького району Рівненської області», затверджено Передавальний акт Оженинської сільської ради. Міському голові доручено забезпечити виготовлення копії Передавального акту за правилами, передбаченими законодавством про державну реєстрацію юридичних осіб, для цілей здійснення державної реєстрації припинення Оженинської сільської ради як юридичної особи в результаті її реорганізації шляхом приєднання до Острозької міської ради (а.с.36).
23 березня 2021 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Оженинської сільської ради внаслідок реорганізації (а.с.37).
Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч.1 ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до п.п 1, 2, 4 «Прикінцевих положень» ЦК України, цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року; визнано таким, що втратив чинність з 1 січня 2004 року Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року, із змінами, внесеними до нього; Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності; щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до ч.1-3 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до п.п.1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р. при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Таким чином, відповідність чи невідповідність заповіту, складеного 21.01.2000 року ОСОБА_3 , посвідченого Оженинською сільською радою Острозького району Рівненської області та зареєстрованого в реєстрі за № 6 (номер у Спадковому реєстрі 37722764) вимогам законодавства повинно оцінюватися відповідно до законодавства діючого станом на 21 січня 2000 року, тобто Цивільного кодексу УРСР, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 р. № 22/5.
Відповідно до ст.534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
Відповідно до ст.541 ЦК УРСР заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.
Відповідно до п.1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 р. № 22/5, передбачено, що у населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів окрім дій, передбачених у частині першій цієї статті, вчиняють також такі нотаріальні дії - посвідчують заповіти.
Відповідно до п.3 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 р. № 22/5, передбачено, що у відповідності із статтею 7 Закону «Про нотаріат» посадові особи виконавчих комітетів, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Відповідно до п.18 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 р. № 22/5, передбачено, що нотаріальне посвідчення заповітів та довіреностей, засвідчення вірності копій документів і виписок з них, справжності підпису на документах здійснюються шляхом вчинення посвідчувальних написів на відповідних документах, які підписуються посадовою особою виконавчого комітету з прикладенням гербової печатки виконавчого комітету Ради народних депутатів (додатки №№ 6-27). Текст посвідчувального напису може бути надрукований на друкарській машинці або написаний чорнилом від руки ясно, чітко, без підчисток, вільні місця повинні бути прокреслені, дописки та інші виправлення - застережені. Для вчинення посвідчувальних написів можуть застосовуватися штампи з текстом відповідного напису. Посвідчувальний напис на довіреності, заповіті вміщується після підпису громадянина на тій же сторінці чи на звороті документа. Якщо посвідчувальний напис не вміщується на відповідному документі, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа аркуші паперу. У цьому випадку аркуші, на яких викладено текст документа, і аркуш з посвідчувальним написом прошнуровуються і пронумеровуються, кількість аркушів завіряється підписом посадової особи виконавчого комітету з прикладенням гербової печатки виконавчого комітету Ради народних депутатів. Для викладення посвідчувального напису чи його продовження допускається також підклейка аркуша паперу з прикладенням гербової печатки виконавчого комітету Ради народних депутатів, частина відбитку якої повинна знаходитися на підклеєному аркуші. Прикріплення і підклейка аркушів паперу для посвідчувального напису при засвідченні вірності копії документа, а також для напису на дублікаті документа не допускається.
Відповідно до п.33 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 р. № 22/5, передбачено, що посадова особа виконавчого комітету посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 541, 543 Цивільного кодексу і особисто подані ними посадовій особі виконавчого комітету. Заповіт повинен бути складений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його складення, підписаний особисто заповідачем (стаття 541 Цивільного кодексу) та має відповідну форму, відповідно до додатку № 6 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.
Відповідно до ст.45 ЦК УРСР недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.
Відповідно до ст.47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 73 роки померла ОСОБА_3 , матір позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 , яка була зареєстрована в АДРЕСА_2 , та після смерті якої відкрилася спадщина, яка складається, зокрема, з квартири за адресою АДРЕСА_2 . За життя, а саме 21.01.2000р. ОСОБА_3 було складено заповіт, посвідчений Оженинською сільською радою Острозького району Рівненської області та зареєстрований в реєстрі за № 6, який на день смерті ОСОБА_3 , змінени чи скасований не був. 27.10.2010 року позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , як спадкоємці за заповітом, подали заяви про прийняття спадщини, на підставі яких Острозькою районною державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 397/2010.
При оформленні спадщини за заповітом приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Сержантом Б.М. була надана правова оцінка заповіту, та встановлено, що заповіт не відповідає вимогам законодавства, у зв'язку з чим позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, на 1/2 частку квартири, що знаходиться в АДРЕСА_2 , зокрема посвідчуючи заповіт 21.01.2000 року Оженинським сільським головою ОСОБА_6 було порушено форму посвідчувального напису.
Відтак суд приходить до висновку, що відповідність чи невідповідність заповіту складеного 21.01.2000 року ОСОБА_3 , посвідченого Оженинською сільською радою Острозького району Рівненської області та зареєстрованого в реєстрі за № 6 (номер у Спадковому реєстрі 37722764) повинно оцінюватися відповідно до законодавства діючого станом на 21.01.2000 року, тобто Цивільного кодексу УРСР, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 р. № 22/5.
Досліджуючи посвідчувальний напис виконаний на оспорюваному заповіті судом встановлено, що сільський голова Оженинської сільської ради Коваленко Л.В. фактично використала форму посвідчувального напису №21 про засвідчення справжності підпису, натомість для посвідчення заповіту підлягала використанню форма посвідчувального напису № 6, що на переконання суду є порушення вимог вищевказаної Інструкції, відтак суд приходить до переконання про наявність підстав вважати, що заповіт складений 21.01.2000р. ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 6 нотаріально посвідчено не було.
Таким чином заповіт складений 21.01.2000р. ОСОБА_3 , посвідчений Оженинською сільською радою Острозького району Рівненської області та зареєстрований в реєстрі за № 6 підлягає визнанню його недійсним, в зв'язку з недодержанням вимог щодо його нотаріального посвідчення, передбачених ст.541 ЦК УРСР.
Вирішуючи спір, суд керується положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України, якою визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом, а відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити та визнати недійсним заповіт, складений 21.01.2000р. ОСОБА_3 , посвідчений Оженинською сільською радою Острозького району Рівненської області та зареєстрований в реєстрі за №6 (номер у Спадковому реєстрі 37722764).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.13, 1216, 1217, 1218, 1220, 1233, 1269, п.п 1, 2, 4 «Прикінцевих положень» Цивільного кодексу України, ст.ст. 45, 47, 534, 541 ЦК УРСР, п.п.1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р., ст.ст.ст.ст. 12, 13, 19, 89, 209 - 210, 258 - 259, 265 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Острозької міської ради Рівненської області (місцезнаходження : м.Острог, вул.Героїв Майдану, 4 Рівненської області, індекс 35800, код ЄДРПОУ 05391005), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про визнання недійсним заповіту задовольнити.
Визнати недійсним заповіт, складений 21 січня 2000 року ОСОБА_3 , посвідчений Оженинською сільською радою Острозького району Рівненської області та зареєстрований в реєстрі за № 6 (номер у Спадковому реєстрі 37722764).
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 04 листопада 2021р.
Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.