Cправа № 563/1151/21
(з а о ч н е)
03.11.2021 року
Корецький районний суд Рівненської області
в складі: головуючого судді Кулика Є.В.
секретар судового засідання Заруцький А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Корець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та виселення з житлового приміщення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та виселення з житлового приміщення.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що є власником житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 . Даний житловий будинок належить йому на праві приватної власності, в якому зареєстрований та проживає його колишній зять - ОСОБА_2 .
Зазначає, що його дочка ОСОБА_3 розлучилась із ОСОБА_2 у 2011 році, проте останній залишився проживати у будинку позивача. На неодноразові прохання виселитись відповідач не реагує та продовжує проживати у вказаному будинку, перешкоджаючи ОСОБА_1 повноцінно розпоряджатись своєю власністю.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги просили задоволити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 повторно у судове засідання не з'явився, повідомлявся за адресою зареєстрованого місця проживання вчасно та належним чином.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача та відповідача і ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення її по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що позивачу по справі, ОСОБА_1 належить будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 269721396 від 10 серпня 2021 року.
Згідно з довідкою старости Даничівського старостинського округу Новака Л. № 03-08/860 від 13 серпня 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані наступні особи:
- власник - ОСОБА_1 ;
- дочка - ОСОБА_3 ;
- родич - ОСОБА_2 ;
- внучка - ОСОБА_4 ;
- внучка - ОСОБА_5 ;
- внук - ОСОБА_6
- правнук - ОСОБА_7 .
Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 10 листопада 2011 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано. Рішення набрало законної сили 30 листопада 2011 року.
Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч. 1, 2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, що згідно ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною першою ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Згідно зі ст.310 ЦК України фізична особа має право на місце проживання. При цьому відповідно до ст.391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб та будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.
Згідно з ч. 2 ст. 406 ЦК України право користування, може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Власник житлового приміщення має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, що постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
З врахуванням того, що позивач є власником житловому будинку, а у відповідача припинилися правові підстави для користування вказаним будинком, тому позивач має право вимагати усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні своєю власністю.
Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17, припинення права користування житловим приміщенням колишнього члена сім'ї власника житлового будинку може бути підтверджено у судовому порядку, якщо це право пов'язане із захистом права власності відповідно до статті 391 ЦК України, за змістом якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч.3 ст.9 Житлового кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Частиною 1 статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Частиною 1 статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини 4 статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині 2 статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
В добровільному порядку на вимоги позивача звільнити будинок відповідач не бажає.
Зважаючи, що ОСОБА_2 більше не є членом сім'ї власника житлового будинку, оскільки сімейні відносини між ОСОБА_3 та відповідачем припинені, то останній втратив правову підставу для користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, суд вважає за доцільне усунути позивачу перешкоди у здійсненні ним права користування, володіння та розпорядження житловим будинком з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та виселити відповідача з даного житлового приміщення, а тому позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 109, 116, 150, 157 ЖК України, ст.ст. 316, 317, 319, 321, 383, 391 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 265, 280, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та виселення з житлового приміщення - задоволити.
Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження належним йому на праві приватної власності будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 із вказаного житлового будинку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Корецьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 03 листопада 2021 року.
Суддя: Є.В. Кулик