Справа № 342/1126/21
Провадження № 2/342/700/2021
04 листопада 2021 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Федів Л.М.,
з участю: секретаря судового засідання Сьомкайло І.-М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городенка справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник-адвокат Візінська Галина Василівна, до Городенківської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на житловий будинок,
Позивач ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 , в інтересах якого діє представник-адвокат Візінська Галина Василівна, звернувся в суд з позовом до Городенківської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області (місцезнаходження: вул. Шевченка, 77 м. Городенка Івано-Франківської області), в якому просить визнати за позивачем право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 був головою колгоспного двору, у приватній власності якого був жилий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом на право особистої власності на жилий будинок від 06.11.1987.
Згідно довідки Серафинецького старостинського округу Городенківської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області № 17-145 від 23.07.2021, за вказаним домогосподарством закріплено земельну ділянку загальною площею 0,5100 га.
Відповідно до довідки Серафинецького старостинського округу Городенківської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області № 17-148 від 23.07.2021, станом на 15.04.1991 в колгоспному дворі в АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: голова господарства - ОСОБА_2 , дружина - ОСОБА_3 , син - ОСОБА_1 , тобто позивач.
На момент припинення колгоспного двору його членами були батько позивача - ОСОБА_2 , мама позивача - ОСОБА_3 і позивач. Тобто право власності на житловий будинок як майно колгоспного двору після припинення колгоспних дворів в Україні перетворилося на спільну часткову власність членів припиненого колгоспного двору в рівних частинах по 1/3 частці кожного.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті залишилось спадкове майно, а саме: 1/3 частка житлового будинку, що знаходиться за вищевказаною адресою. Інших правовстановлюючих документів на право власності на житловий будинок у позивача немає.
Померлий ОСОБА_2 заповіту не вчиняв, спадкоємцями першої черги за законом є його дружина - ОСОБА_3 та син - ОСОБА_1 , тобто позивач.
Згідно довідки Серафинецького старостинського округу Городенківської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області № 17-149 від 23.07.2021 на момент смерті ОСОБА_2 разом з ним були зареєстровані та проживали: дружина - ОСОБА_3 та син - ОСОБА_1 . Проживаючи із спадкодавцем, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 успадкували 1/3 частку вищевказаного житлового будинку, яка належала померлому ОСОБА_2 , в рівних частинах по 1/6 частці.
ОСОБА_3 , фактично прийнявши спадщину після смерті чоловіка - ОСОБА_2 стала власником 1/6 частки житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлому, однак не оформила своїх спадкових прав на вищезгадане майно. Отже, ОСОБА_3 стала власником Ѕ частки вищевказаного житлового будинку (1/3 частки належали їй, як члену колгоспного двору, що не втратив право на частку в його майні та 1/6 частка як спадкоємцю після смерті чоловіка - ОСОБА_2 .).
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті залишилось спадкове майно, а саме 1/2 частка житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Померла ОСОБА_3 , залишила заповіт, згідно із яким, все належне їй майно заповіла ОСОБА_1 , тобто позивачу.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 успадкував земельну ділянку після смерті мами - ОСОБА_3 , тобто ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті мами.
Позивач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, згідно із постанови приватного нотаріуса, позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Представник позивача - адвокат Візінська Галина Василівна подала до суду заяву, в якій просить судовий розгляд даної справи провести за відсутності позивача та його представника. Заявлені позовні вимоги підтримують, позовну заяву просять задовільнити.
Відповідач Городенківська міська рада до суду подала заяву, в якій просить розглядати справу без участі їх представника за наявними в матеріалах справи документами.
Дії учасників справи не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, відповідно до якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Передбачених ч.2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи. Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, дійшов наступного.
Згідно копії свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 06 листопада 1987 року, виданого виконавчим комітетом Городенківської районної Ради народних депутатів Івано-Франківської області на підставі рішення цього ж виконкому № 209 від 14 жовтня 1987 року, встановлено, що в цілому жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_3 дійсно належить на праві особистої власності колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 . Даний жилий будинок (домоволодіння) в цілому зареєстрований в Коломийському бюро технічної інвентаризації на праві особистої власності за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_2 та записаний в реєстрову книгу за реєстровим № 243 від 06.11.1987.
Довідкою № 17-146, виданою 23.07.2021 Серафинецьким старостинським округом Коломийського району Івано-Франківської області стверджено, що бувша назва вулиці і номер будинку, що на даний час розташований в АДРЕСА_1 - « АДРЕСА_3 ».
Як встановлено в судовому засіданні свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок від 06 листопада 1987 року, видане голові колгоспного двору ОСОБА_2 виконавчим комітетом Городенківської районної Ради народних депутатів Івано-Франківської області на підставі рішення цього ж виконкому № 209 від 14 жовтня 1987 року, втрачено.
Із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 275762607 від 21.09.2021 слідує, що відомості про право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження на житловий будинок АДРЕСА_1 , відсутні.
Статтею 41 Конституцією України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
З копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ,встановлено, що житловий будинок споруджено в 1964 році, господарські будівлі та споруди споруджено в 1966, 1984, 1990, 1991 роках.Згідно Звіту про оцінку житлового будинку, складеного ФОП ОСОБА_4 на підставі договору № 00902/С від 17.08.2021, ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 станом на 17.08.2021 становить - 68893 грн.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.
Біля будинку в АДРЕСА_1 рахується земельна ділянка, площею 0,5100 га, що доводиться довідкою № 17-145, виданою 23.07.2021 Серафинецьким старостинським округом Коломийського району Івано-Франківської області.
Ч.3 ст.5 Цивільного кодексу України (2003 р.) визначено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
У зв'язку із набранням чинності Закону України «Про власність», з 15 квітня 1991 року колгоспні двори припинили своє існування, а правовідносини щодо майна колгоспного двору змінилися, оскільки належне на праві сумісної власності майно колгоспного двору трансформувалося у спільну часткову власність колишніх членів колгоспного двору.
За ст.ст. 120, 123, 563 ЦК УРСР (1963 р.) майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності, включаючи неповнолітніх і непрацездатних; у разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривалось до смерті останнього члена колгоспного двору, а залишалось на праві сумісної власності в рівних частках членів двору, що в ньому проживають. Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності.
Отже, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.
Цими Вказівками передбачено, що визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі, відомостей щодо членів та майна колгоспного двору було покладено на сільські ради. Суспільна група господарства визначалась сільською радою залежно від роду занять голови господарства (сім'ї).
Колгоспні двори, виникнення та існування яких пов'язувалося зі спільним вкладом у створення даного майна членами колгоспного двору, належали до спільної сумісної власності членів колгоспного двору.
Випискою з по господарської книги № 10, особовий рахунок № НОМЕР_1 Серафинецького старостинського округу Коломийського району Івано-Франківської області слідує, що в будинку в АДРЕСА_1 , з 1988 по 1992 роки були зареєстровані та проживали: голова господарства - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно копії витягу із по господарської книги за 1991-1995 роки, особовий рахунок господарства - НОМЕР_1 , суспільна група господарства - колгосп., голова господарства - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , невістка ОСОБА_5 , 1973 р.н., внук ОСОБА_6 , 1993 р.н., внука ОСОБА_7 , 1994 р.н.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 уклали шлюб 14.05.1992, актовий запис № 3 від 14.05.1992, що стверджено копією свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 .
Станом на 15.04.1991 в колгоспному дворі в АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: голова господарства - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що доводиться довідкою № 17-148, виданою 23.07.2021 Серафинецьким старостинським округом Коломийського району Івано-Франківської області.
Судом встановлено, що колишнім членам колгоспного двору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належало по 1/3 частці житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті «г» пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.
Голова колгоспного двору (член колгоспного двору) ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 у віці 63 років в с.Серафинці Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 45 від 14 листопада 1991 року, що доводиться копією свідоцтва про смерть (повторно) серії НОМЕР_3 , виданого 06.11.2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Городенківського районного управління юстиції Івано-Франківської області. Внаслідок його смерті відкрилася спадщина.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.
Оскільки ОСОБА_2 помер до 1 січня 2004 року, застосовується Цивільний кодекс УРСР 1963 р. Згідно з ст. 524 згаданого кодексу спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом; спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті (ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР). Відповідно до вимог ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Згідно ст.526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини. Відповідно до ст.525 згаданого кодексу часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
На час смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ним по АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_1 , що стверджується довідкою № 17-149, виданою 23.07.2021 Серафинецьким старостинським округом Коломийського району Івано-Франківської області.
Те, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 30.07.1968 року.
Судом встановлено, що спадкоємцями першої черги за законом в рівних частках спадкодавця ОСОБА_2 є його син ОСОБА_1 (позивач) та дружина ОСОБА_3 , які прийняли спадщину після його смерті, оскільки постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вступили в управління та володіння спадковим майном.
Повідомленням Городенківської районної державної нотаріальної контори №1210/01-16 від 02.10.2021 та Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 66688436 від 01.10.2021 підтверджується, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заведена.
До складу спадщини ОСОБА_2 входить частина 1/3 частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Дане спадкове майно в рівних частках по 1/2 , тобто по 1/6 частці житлового домоволодіння успадкувалиспадкоємці першої черги за законом- дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_1 (позивач), які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та вступили в управління та володіння спадковим майном, однак не оформлено документи про спадкування.
За життя 28 грудня 2010 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька АДРЕСА_1 залишила заповіт, посвідчений секретарем Серафинецької сільської Городенківського району Івано-Франківскої області, згідно якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що належатиме їй на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 . Заповіт зареєстровано в реєстрі за № 83. Даний заповіт є чинний, зареєстрований у Спадковому реєстрі за № 50803025, що доводиться копією Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 62087590 від 16.10.2020.
Член колгоспного двору ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 84 років в с.Серафинці Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 12 від 02.07.2013 року, що доводиться копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 02.07.2013 року Серафинецькою сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області. Внаслідок її смерті відкрилася спадщина.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. За ст.ст. 1268-1269 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийняття спадщини це: постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подання спадкоємцем, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядуваннязаяви про прийняття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, визначено ч.2 ст.1220 ЦК України.
На час смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із нею по АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , невістка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , онук ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , онука ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що стверджується довідкою № 17-147, виданою 23.07.2021 Серафинецьким старостинським округом Коломийського району Івано-Франківської області.
Судом встановлено, що спадкоємцем за заповітом спадкодавця ОСОБА_3 є її син ОСОБА_1 (позивач), який прийняв спадщину, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з вимогами ч.1 ст.1297 згаданого Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Із копії спадкової справи № 116/2020, наданої суду приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Яшан Р.Р. вбачається, що спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 (позивач) прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як він проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та 16.10.2020 подав нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Копією Витягу № 62087530 про реєстрацію в Спадковому реєстрі, виданого 16.10.2020 приватним нотаріусом Яшан Р.Р., підтверджується, що до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи № 66587046 (номер у нотаріуса 116/2020), спадкодавець - ОСОБА_3 .
Позивачу ОСОБА_1 12.11.2020 приватним нотаріусом Городенківського районного нотаріального округу Яшан Р.Р. видано 2 (два) свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстровані в реєстрі за № 1789, 1790 на земельні ділянки, що належали спадкодавцю ОСОБА_3 . Дані свідоцтва про право на спадщину зареєстровані в Спадковому реєстрі за № 66746388, № 66746351.
До складу спадщини ОСОБА_3 входить також 1/3 частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю як колишньому члену колгоспного двору, та 1/6 частка даного житлового господарства, успадкована нею після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак не оформлено документи про спадкування.
Постановою приватного нотаріуса Коломийського РНО Яшан Р.Р. від 20.09.2021 за № 290/02-31 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_3 . Причиною відмови нотаріуса є те, що ОСОБА_1 не надав оригінал правовстановлюючого документу, який би посвідчував право власності померлої ОСОБА_3 на вказаний житловий будинок.
Відповідно до положень ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності спадкодавця на житловий з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, - визначено ч.3 ст. 1296 ЦК України.
Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Судом встановлено, що 1/3 частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 належить позивачу ОСОБА_1 як колишньому члену колгоспного двору, та 2/3 частки успадковано ним після смерті батьків.
Таким чином суд, належно оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що факти, викладені позивачем в позовній заяві в обґрунтування своїх позовних вимог є достовірними, і сумніву не викликають, також не встановлено неправомірності набуття позивачем права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , визнання права власності не порушує прав чи інтересів будь-яких інших осіб, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
При винесенні рішення судом враховується те, що відповідно до вимог Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» № 807-ІХ від 17.07.2020 територія колишнього Городенківського району Івано-Франківської області на даний час відноситься до Коломийського району Івано-Франківської області.
На підставі ст.ст. 120, 123, 524, 529, 548, 549, 563 ЦК УРСР (1963 р.), ст.ст. 316, 317, 325, 328, 392, 1216, 1217, 1220, 1222, 1223, 1233, 1268-1270, 1296-1297 ЦК України, керуючись ст.ст. 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Місце проживання позивача ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 .
Місцезнаходження відповідача Городенківської міської ради - вул. Шевченка, 77 м. Городенка Івано-Франківської області.
Судове рішення складене 04.11.2021.
Суддя: Федів Л. М.