Справа № 183/4776/21
№ 1-кп/183/1201/21
04 листопада 2021 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області в режимі відео конференції з Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу кримінальне провадження № 62021170030000134 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, військовослужбовця старшого механіка-водія 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «сержант», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
09 вересня 2020 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 за № 633 сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду старшого механіка-водія 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
У подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06 січня 2021 року № 3 сержанту ОСОБА_4 надано частину щорічної відпустки за 2020 рік на 8 діб з 11 січня 2021 по 18 січня 2021 року.
Однак, 18 січня 2021 року сержант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем та, відповідно до вимог ст. ст. 11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, будучи зобов'язаним суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов'язку, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, не з'явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , без поважних причин, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини НОМЕР_1 , про своє місцезнаходження до органів військового управління не заявляв.
13 липня 2021, сержант ОСОБА_4 прибув до Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону та заявив про себе, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.
Таким чином, 18 січня 2021 року сержант ОСОБА_4 не з'явився вчасно на службу, без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану та незаконно перебував за межами військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 до 13 липня 2021 року.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину свою визнав повністю та показав, що обставини викладені в обвинувальному акті не оспорює та повністю визнає себе винним у пред'явленому обвинуваченні. Також вказав, що з 2020 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Дійсно 18.01.2021 року не з'явився на службу у військову частину, бо перед цим приїхав на тиждень додому, де дізнався про те, що його батьки тяжко хворі, тому він залишився їх доглядати. У скоєному щиро кається, шкодує, що вчинив злочин.
В судовому засіданні у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст вищенаведених обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Оскільки учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, не оспорювали в судовому засіданні обставини, при яких обвинуваченим ОСОБА_4 скоєно злочин, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і учасники судового процесу проти цього не заперечували.
Також в судовому засіданні суд роз'яснив учасникам судового процесу вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.
Отже, суд, дослідивши докази в межах пред'явленої підозри, не виходячи за межі пред'явленого обвинувачення, яке прокурор підтримав в судовому засіданні, приходить до однозначного висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби), доведена в повному обсязі, і його умисні дії вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 4 ст. 407 КК України.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, сукупність усіх обставин у справі.
Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин.
Однак, обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття, яке ґрунтується на належній критичній оцінці ним своєї протиправної поведінки, визнанні вини та готовності підлягати кримінальній відповідальності; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Крім того суд бере до уваги дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, свою вину визнав повністю, розкаявся у вчиненому, на обліку у лікарів не перебуває, має на утриманні батьків похилого віку, за місцем служби та за місцем мешкання характеризується позитивно.
Тому, з урахуванням обставин скоєння злочину, особи обвинуваченого та його ставлення до вчиненого, за наявності пом'якшуючих покарання обставин, а також відсутності обставин, які обтяжують покарання, суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_4 покарання без ізоляції його від суспільства, а саме у виді позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнення його від відбування покарання з випробуванням, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, конкретним його обставинам, обставинам, що пом'якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченого.
Призначаючи покарання як кару суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, враховує, що призначення покарання у вигляді позбавлення волі на вказаний вище строк з випробуванням буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових злочинів.
На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також усі обставини по справі, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання 3 (три) роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно, після його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1