Справа № 182/1658/20
Провадження № 2/0182/64/2021
Іменем України
20.10.2021 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Кобеляцької-Шаховал І.О.
секретар Іванова Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Державного реєстратора обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос Олени Володимирівни, треті особи - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Нікопольської міської ради в особі Служби у справах дітей Нікопольської міської ради, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності та їх обтяження, визнання права власності, -
В провадження Нікопольського міськрайонного суду надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до ТОВ «Кредитні ініціативи», Державного реєстратора обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О.В., треті особи - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Нікопольської міської ради в особі Служби у справах дітей Нікопольської міської ради, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності та їх обтяження, визнання права власності.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 09 квітня 2008 року між нею та ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк», був укладений Кредитний договір № 0322/0408/45-008 (на купівлю житлової нерухомості), згідно якого Банк надав їй кредит в розмірі 31 500,00 доларів США з виплатою відсоткової ставки у розмірі 11,90 % річних зі строком повернення кредиту до 09 квітня 2038 року включно. Відповідно до пункту 1.4. Кредитного договору № 0322/0408/45-008 від 09 квітня 2008 року, кредит надається позичальнику на здійснення розрахунків по Договору купівлі-продажу б/н від 09 квітня 2008 року квартири в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 61,3 кв.м. В забезпечення зобов'язань по укладеному кредитному договору, між позивачем і ПАТ "Сведбанк" був укладений іпотечний договір № 0322/0408/45-008-Z-1 нерухомого майна від 09 квітня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Колядою Ю.А. та зареєстрований в книзі реєстрів за № 1295 від 09 квітня 2008 року, у відповідності до якого вона передала в іпотеку відповідачу належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_2 . За домовленістю сторін при укладанні іпотечного договору, визначено вартість нерухомого майна станом на 21 березня 2008 року, згідно з витягом реєстру прав власності на нерухоме майно № 18186741, виданого КП «Нікопольське МБТІ», що складала 16 921,00 грн. (шістнадцять тисяч дев'ятсот двадцять одна гривня). Також, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника, що випливають з основного договору, відповідно до ст.553 ЦК України, 09 квітня 2008 року ВАТ "Сведбанк" та фізична особа - громадянин України, яким є ОСОБА_4 , укладено договір поруки № 0322/0408/45- 008-Р-1. 09 квітня 2008 року ВАТ "Сведбанк" та фізична особа - громадянка України ОСОБА_5 уклала договір поруки № 0322/0408/45-008-Р-2. Відповідно до умов договорів поруки, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як поручителі поручаються за виконання нею обов'язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі цього у майбутньому. 28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк", який є правонаступником АКБ "ТАС - Комерцбанк" та Факторинговою компанією "Вектор Плюс" укладено Договір факторингу. Відповідно до п.2.1 Договору, банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить банку на підставі документації. Разом з тим, 28 листопада 2012 року між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено Договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ "Кредитні ініціативи" відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, в тому числі, по кредитному договору № 0322/0408/45-008 від 09.04.2008 року, укладеного з нею. 17 лютого 2020 року вона з витягу № 200538919 державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження дізналась, що майно, передане нею в іпотеку ПАТ "Сведбанк", у відповідності до договору іпотеки нерухомого майна від 09 квітня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Колядою Ю.А. та зареєстрованого в книзі реєстрів за № 1295 від 09 квітня 2008 року, а саме: належна їй на праві приватної власності квартира АДРЕСА_2 , що складається з 2-х кімнат, загальною площею 76,9 кв.м., жилою площею 36,4 кв.м., вже їй не належить, а є власністю ТОВ "Кредитні ініціативи". 31 січня 2019 року державним реєстратором ОКП «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О.В., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45353849 від 04 лютого 2019 року до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис № 30133076, на підставі якого право власності на вказану квартиру зареєстроване за ТОВ "Кредитні ініціативи". Відповідач зареєстрував на себе право власності на квартиру АДРЕСА_2 , на підставі укладеного іпотечного договору №0322/0408/45-008-Z-1 нерухомого майна від 09 квітня 2008 року. Реєстрація переходу права власності на квартиру АДРЕСА_2 , що їй належала, відбулась з грубим порушенням вимог Закону України «Про іпотеку", Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», чим порушено її права як іпотекодавця та власника даного майна. У відповідача були всі наявні підстави для прийняття рішення про відмову в державній реєстрації спірного майна, що передбачені п.6., п.9 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», щодо здійснення державної реєстрації нерухомого майна при наявності обтяжень, накладених іпотекою, щодо подання документів про перехід права власності на нерухоме майно не до того нотаріуса, що укладав договір іпотеки нерухомого майна. Також, її як власника не повідомлено про передачу прав власності іпотекодержателю, відсутня згода її як власника на відчуження об'єкту іпотеки, не запропоновано їй як власнику квартиру АДРЕСА_2 придбати цю ж квартиру як першочерговому покупцю, а також ринкова вартість спірного майна більша, ніж за договором іпотеки та інше. У відповідності до наявних у неї доказів, відповідач мав би прийняти заяву про державну реєстрації права на спірне нерухоме майно за № 18186741 та на підставі прийнятого ним Рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно здійснити дії, у відповідності до вимог чинного законодавства. Таким чином, державний реєстратор обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О.В. здійснила незаконну державну реєстрацію переходу права власності її майна на ТОВ «Кредитні ініціативи». Тобто, в даному випадку, державний реєстратор порушив порядок здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та безпідставно прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на спірне майно за ТОВ «Кредитні ініціативи», оскільки останній не надав документів, які, відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №1952-ІV) та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), є підставою для здійснення реєстрації права власності. Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 16 цього Закону; 6) надання витягів з державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Частиною другою статті 9 Закону №1952-IV визначено, що державний реєстратор, серед іншого, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих, відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав (пункт 1); приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав (пункт 2). Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина третя статті 17 Закону №1952-IV). Згідно з частиною першою статті 35 Закону №898-IV, у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Таким чином, державний реєстратор своїми діями порушив її право власності та зареєстрував за ТОВ «Кредитні ініціативи» нерухоме майно, який належить на праві приватної (спільної часткової) власності. Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент здійснення реєстрації права власності), права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. За змістом частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення про скасування рішення державного реєстратора), у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Отже, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є правовою підставою для скасування запису у Державному реєстрі прав. Внесення записів про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюється відповідно до Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року №3502/5. Аналіз наведених вище положень Закону дає підстави для висновку, що скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та внесення про це відповідного запису призводить до відновлення становища, яке існувало до проведення державної реєстрації прав, яке скасовано». Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16.01.2020 року), відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиціїУкраїни (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав, відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судових рішень у даній справі), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав, як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав, законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Таким чином, враховуючи вище викладені обставини, вважає, що визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, згідно з яким 27 червня 2019 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 3013307, про державну реєстрацію права власності на спірний житловий будинок за ТОВ «Кредитні ініціативи», на підставі договору іпотеки, автоматично призводить до відновлення становища, яке існувало до проведення державної реєстрації права, яке скасовано, та повернення їй спірної квартири у власність. Тому, просить суд скасувати рішення про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора Обласного комунального підприємства "Софіївське бюро технічної інвентаризації" Волос Олени Володимирівни, індексний номер: 47542029 від 27 червня 2019 року 13:28:01, згідно з яким внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 30133076 про державну реєстрацію за ТзОВ «Кредитні ініціативи», код за ЄДРПОУ: 35326253, права власності на квартиру АДРЕСА_2 . Визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2 . А також стягнути в солідарному порядку з ТзОВ «Кредитні ініціативи», код за ЄДРПОУ: 35326253, та державного реєстратора Обласного комунального підприємства "Софіївське бюро технічної інвентаризації" Волос Олени Володимирівни на її користь понесені нею судові витрати.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2020 року по даній справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження (а.с.38-39). Вищевказана ухвала суду відповідачам була направлена за адресою місця проживання (перебування) та запропоновано їм протягом 15 календарних днів з дня отримання даної ухвали надіслати суду та позивачу відзив на позовну заяву та всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.27).
Відповідач - ТОВ «Кредитні ініціативи» в особі представника Курдюмова М.М., який діє на підставі довіреності, скористався своїм правом та 04 березня 2021 року від нього на адресу суду надішли пояснення, згідно яких зазначає наступне. 09 квітня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 0322/0408/45-008, згідно умов якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 31 500,00 доларів США, строком - до 09 квітня 2038 року, на умовах, передбачених цим договором, зі сплатою 11,9 % річних (додаток №3 до позовної заяви). 09 квітня 2008 року, для забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 0322/0408/45-008, між ВАТ «Сведбанк» як іпотекодержателем, та ОСОБА_1 як іпотекодавцем був укладений Іпотечний Договір № 0322/0408/45-008-2-1, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в іпотеку належне їй на праві особистої приватної власності нерухоме майно, а саме - квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого банк відступає своє право вимоги заборгованості по кредитних договорах, в тому числі, й по договору № 0322/0408/45-008 від 09 квітня 2008 року та Договір про відступлення прав за іпотечними договорами (в тому числі, й за іпотечним договором № 0322/0408/45-008-2-1). Відповідно до п.2.1, 2.2. Договору факторингу, Банк відступає Фактору свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Банку на підставі Документації. З моменту відступлення Банком Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. 28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» також було укладено Договір про відступлення прав вимоги та Договір про відступлення прав за іпотечними договорами, згідно яких ТОВ «Кредитні ініціативи» отримало право вимоги заборгованості по кредитних договорах (в тому числі, й за кредитним договором № 0322/0408/45-008) та іпотечних договорах, що їх забезпечують, в тому числі, й за іпотечним договором № 0322/0408/45-008-2-1. Враховуючи викладене, ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора за єдиним договором № 0322/0408/45-008 та іпотекодержателя за іпотечним договором. Відповідно до п.12 Договору іпотеки № 0322/0408/45-008-2-1, іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на Предмет іпотеки в один із таких способів як шляхом передачі іпоекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 ЗУ «Про іпотеку». Відповідно до ст.36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. З вищенаведеного вбачається, що застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя є одним із визначених законодавством способів звернення стягнення на предмет іпотеки, а не розпорядження майном. Таким чином, ОСОБА_1 погодилася на те, що на майно, відповідно до законодавства, може бути звернене стягнення, в тому числі, й у визначений умовами іпотечного договору позасудовий спосіб, що не потребує додаткового погодження. Відповідно до ст.36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється, згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі або, згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону. Таким чином, застереження в Договорі іпотеки щодо позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки також є Договором про задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому, 05 листопада 2018 року ОСОБА_1 було направлено повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням, яке було отримано нею 07 листопада 2018 року. Що, в свою чергу, також спростовує твердження позивачки про неотримання від Іпотекодержателя повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Так, як вимога (повідомлення) про усунення порушень позичальником та Іпотекодавцем у відведений тридцятиденний строк виконана не була, ТОВ «Кредитні ініціативи» 25 червня 2019 року, тобто більш як 7 місяців з дати її вручення, звернулося до державного реєстратора із заявою щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки. При цьому, державним реєстратором, в повній відповідності до вимог ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», було вчинено реєстраційні дії в тій послідовності та порядку, як це передбачено вказаною статтею, а саме: спочатку державний реєстратор зареєстрував заяву в базі даних заяв, потім вчинив передбачені даною статтею дії, і аж потім прийняв рішення про державну реєстрацію, що чітко вбачається із долученого до матеріалів справи Витягу про реєстрацію права власності. Окремо слід звернути увагу на те, що 24 червня 2019 року незалежним суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Незалежна експертна компанія» було проведено оцінку нерухомого майна, а саме - квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яка склала 249 531,00 грн., що, в свою чергу, спростовує твердження позивача про невідповідність ринковій вартості при реєстрації предмета іпотеки. Таким чином, всі дії ТОВ «Кредитні ініціативи» та державного реєстратора обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» були вчинені у відповідності до норм діючого законодавства. Крім цього, представник відповідача вважає за необхідне зазначити наступне. ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свої позовні вимоги, послалася на те, що в квартирі, яка є предметом іпотеки, зареєстровані діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв'язку з чим вважає, що при перереєстрації права власності на предмет іпотеки порушено ст.12 ЗУ "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей". Однак, цей Закон визначає загальні засади соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей, забезпечує правове врегулювання відносин у суспільстві, які спрямовані на реалізацію бездомними особами і безпритульними дітьми прав і свобод, передбачених Конституцією та законодавством України, створює умови для діяльності громадських та благодійних організацій, що працюють у сфері соціального захисту населення. Доказів стосовно того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносяться до категорії осіб, захист яких забезпечується вищезазначеним Законом, позивачка не надає. Більше того, зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не відносяться до категорії осіб, захист яких забезпечується ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей». Згідно пунктів Іпотечного договору, Іпотекодавець має право, виключно на підставі письмової згоди Іпотекодержателя, передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату укладення іпотечного договору, в предметі іпотеки діти зареєстровані не були, позивачка зареєструвала місце проживання дітей в предметі іпотеки вже після їх народження без будь-якого повідомлення або згоди іпотекодержателя. Таким чином, дії позивачки свідчать про зловживання нею своїми правами, всупереч положенням ст.13 ЦК України, на шкоду кредитору. Окремо, слід зазначити, що перереєстрація права власності на предмет іпотеки - не є виселенням осіб. Як зазначає позивачка в своєму позові, вона із сім'єю продовжують проживати в іпотечній квартирі. А, отже, позивачка суперечить сама собі, намагаючись притягнути норми законів, що не підлягають застосуванню в даних правовідносинах. Договір іпотеки був укладений 09 квітня 2008 року, тобто, до народження дітей. На момент укладення договору діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мали права власності на предмет іпотеки. Таким чином, договір іпотеки (який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержатедя) був укладений без порушення вимог діючого законодавства та був чинним на момент перереєстрації права власності. Тому, враховуючи вище викладені обставини, просять суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог (а.с.91-106).
Позивачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, в судове засідання не з'явилася, від неї та її представника ОСОБА_6 надійшли заяви, в яких вони просять суд розгляд справи проводити за їх відсутності, на задоволенні позову наполягають та просять позовні вимоги задовольнити.
Відповідач - ТОВ «Кредитні ініціативи» в особі представника Курдюмова М.М., будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява, в якій він просить суд розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги не визнає та проти задоволення позову заперечує.
Відповідач - Державний реєстратор обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О.В., будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення, в судове засідання не з'явилася, будь-які заяви чи клопотання на адресу суду не надала.
Треті особи - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Нікопольської міської ради в особі Служби у справах дітей Нікопольської міської ради, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення, в судове засідання не з'явилися, будь-які заяви чи клопотання на адресу суду не надали.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, приходить до наступного.
Відповідно до ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За правилами частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш, ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Згідно з частиною 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачає, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється, згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Після внесення Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» змін до статті 36 Закону України «Про іпотеку», її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється, згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Із внесенням змін до цієї норми, згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», норми ст.37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
07 червня 2014 року набув чинності Закон України № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави, згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки, згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м. - для квартири та 250 кв.м. - для житлового будинку.
Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Судом встановлено, що 09 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк», був укладений Кредитний договір № 0322/0408/45-008 (Кредитний договір на купівлю житлової нерухомості), згідно якого Банк надав позивачці по справі кредит в розмірі 31 500,00 доларів США, з виплатою відсоткової ставки у розмірі 11,90 % річних, зі строком повернення кредиту - до 09 квітня 2038 року включно. Відповідно до пунктів 1.4. Кредитного договору № 0322/0408/45-008 від 09 квітня 2008 року, кредит надається позичальнику на здійснення розрахунків по Договору купівлі-продажу б/н від 09 квітня 2008 року квартири в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 61,3 кв.м. (а.с.7-8). В забезпечення зобов'язань по укладеному кредитному договору між ОСОБА_1 та ПАТ "Сведбанк", був укладений іпотечний договір № 0322/0408/45-008-Z-1 нерухомого майна від 09 квітня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Колядою Ю.А., та зареєстрований в книзі реєстрів за № 1295 від 09 квітня 2008 року, у відповідності до якого позивачка по справі передала в іпотеку відповідачу належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_2 (а.с.9). Тобто, в даному випадку, вищевказаний кредитний договір є споживчим і спору з цього приводу немає. Крім цього, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника, що випливають з основного договору, відповідно до ст.553 ЦК України, 09 квітня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 0322/0408/45-008-Р-1 (а.с.10), 09 квітня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_5 було уклала договір поруки №0322/0408/45-008-Р-2 (а.с.11). Відповідно до умов вищевказаних договорів поруки, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як поручителі поручаються за виконання ОСОБА_1 обов'язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому. 28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк", який є правонаступником АКБ "ТАС - Комерцбанк", та Факторинговою компанією "Вектор Плюс" укладено Договір факторингу. Відповідно до п.2.1 Договору, банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить банку на підставі документації. Разом з тим, 28 листопада 2012 року між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено Договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ "Кредитні ініціативи" відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, в тому числі, по кредитному договору № 0322/0408/45-008 від 09.04.2008 року, укладеного з ОСОБА_1 (а.с.133-159, 167-184,188-189). Як вбачається з матеріалів справи, 05 листопада 2018 року ТОВ «Кредитні ініціативи» направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням (а.с.194-195).
З копії матеріалів справи вбачається, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» звернувся до державного реєстратора обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О.В. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме - про виникнення права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Для вчинення нотаріальної дії державному реєстратору були надані наступні документи: договір про передачу прав за іпотечними договорами, який укладено 28 листопада 2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи»; договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року, який укладений між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс»; договір факторингу, який укладено 28 листопада 2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи»; кредитний договір № 0322/0408/45-008 від 09 квітня 2008 року, який укладено між ОСОБА_1 та ВАТ "Сведбанк", та договір про внесення змін до кредитного договору; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням; дублікат іпотечного договору від 09 квітня 2008 року, який укладений між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1
27 червня 2019 року державний реєстратор обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О.В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та вирішила провести державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ., що підтверджується також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно якого право власності на вищевказану квартиру, зареєстроване за ТОВ «Кредитні ініціативи» (а.с.197-198).
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
Пунктом 12 укладеного між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 іпотечного договору від 09 квітня 2008 року передбачено, що за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду (пп.12.1); у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (пп.12.2); згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене у пп.12.3.1 та 12.3.2 цього пункту договору (пп.12.3). У пп.12.3.1 цього договору сторони погодили, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку». Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (а.с.8 оборот).
Отже, підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель, однак, це не свідчить про надання іпотекодавцем безумовної згоди на задоволення вимог іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому, до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.
Водночас, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.
Щодо посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_1 фактично надала згоду на застосування позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;
3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
У поясненні на позовну заяву представник відповідача посилається на те, що, на виконання вимог ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку», 05 листопада 2018 року ТОВ «Кредитні ініціативи» направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням. Після того, як 07 листопада 2018 року ОСОБА_1 отримала повідомлення - вимогу від ТОВ «Кредитні ініціативи», жодних заперечень до банку не надходило.
Суд критично розцінює такі доводи, оскільки належним чином не підтверджено, що саме ОСОБА_1 від ТОВ «Кредитні ініціативи» отримала повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, датоване 05 листопада 2018 року, оскільки, у відповідності до копії рекомендованого поштового повідомлення від 07 листопада 2018 року, відомості щодо одержувача не зазначені, підпис ОСОБА_1 відсутній (а.с.196), а тому, в даному випадку, відсутні підстави вважати ОСОБА_1 є такою, що була належним чином повідомленою та попереджена про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
Отже, при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав, державний реєстратор належним чином не перевірив відповідність поданих документів положенням пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Крім того, згідно довідки №886 від 19 лютого 2020 року, за адресою: АДРЕСА_3 зареєстрована малолітня дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13). Крім цього, факт реєстрації малолітнього підтверджується актом №91, складеного 13 березня 2020 року головою ОСББ «Шевченко-110». Також, у відповідності до вищевказаного акту, в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 не зареєстрований, але фактично мешкає з квітня 2008 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.14). Тому, як зазначено у позові, ОСОБА_1 та її діти не мали та не мають іншого житла, крім спірної квартири, а доказів протилежного матеріали справи не містять.
Таким чином, у зв'язку з дією Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», іпотекодержатель не мав права набувати у власність майно іпотекодавця, у чому державний реєстратор не пересвідчився та прийняв протиправне рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кредитні ініціативи». Тому рішення Державного реєстратора обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О.В. про державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 за ТОВ «Кредитні ініціативи» - підлягає скасуванню.
Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду (від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а; від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18-ц).
Також, суд вважає за необхідне зазначити щодо вимоги позивачки про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на спірну квартиру, наступне.
У частині другій статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року, яка діяла на час прийняття оспорюваного рішення державного реєстратора) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Зокрема, за змістом зазначеної норми, у разі скасування, на підставі рішення суду, рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.
Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній з 16 січня 2020 року), відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання, на підставі судового рішення, недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав, відповідно до цього Закону.
З огляду на викладене, способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 20.08.2020 року у справі № 916/2464/19 та від 18.11.2020 року у справі № 154/883/19.
Відповідно до приписів частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній з 16.01.2020 року), ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих, відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Позивачка вимог про припинення за ТОВ «Кредитні ініціативи» речових прав на квартиру не заявляла, однак, нею заявлені вимоги щодо визнання за нею права власності на квартиру.
За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим, відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В частинах 1, 2 статті 5 ЦПК України визначено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд, відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи, може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Одночасно зі скасуванням рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за ТОВ «Кредитні ініціативи», з урахуванням обов'язкових до застосування приписів ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", беручи до уваги норми ст.16 ЦК України, ст.5 ЦПК України, суд вважає за необхідне застосувати спосіб захисту порушеного права позивача шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки за останньою були зареєстровані речові права на вищевказану квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 09 квітня 2008 року, про що свідчить витяг № 18586981 від 21 квітня 2008 року, а тому суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення про проведену державну реєстрацію права власності ТОВ «Кредитні ініціативи» на спірну квартиру, тим самим, задовольнивши позовні вимоги позивачки, відновивши положення, яке існувало до прийняття оспорюваного рішення державного реєстратора, що відповідає способам захисту, визначеним в ст.5 ЦК України.
Беручи до уваги встановлені під час розгляду справи обставини спору, оцінивши надані сторонами докази, суд доходить висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 3 051 грн. 20 коп.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та Державного реєстратора обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос Олени Володимирівни, треті особи - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Нікопольської міської ради в особі Служби у справах дітей Нікопольської міської ради, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності і їх обтяження, визнання права власності - задовольнити.
Скасувати рішення про проведену державну реєстрацію права власності та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора Обласного комунального підприємства "Софіївське бюро технічної інвентаризації" Волос Олени Володимирівни, індексний номер: 47542029 від 27 червня 2019 року 13:28:01, згідно з яким внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 30133076 про державну реєстрацію за ТзОВ «Кредитні ініціативи», код за ЄДРПОУ: 35326253, права власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 З) право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Стягнути порівну з ТзОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ, код за ЄДРПОУ: 35326253, та державного реєстратора Обласного комунального підприємства "Софіївське бюро технічної інвентаризації" Волос Олени Володимирівни на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 051 грн. 20 коп., з кожного - по 1 525 грн. 60 коп.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал