17.08.2021 Єдиний унікальний номер 205/2666/21
Єдиний унікальний номер судової справи 205/2666/21
Номер провадження 2/205/2016/21
17 серпня 2021 року
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
01 квітня 2021 року акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтований тим, що 19 лютого 2018 року ОСОБА_1 , підписанням анкети-заяви приєдналася до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (далі - Банк). На підставі вказаної анкети-заяви ОСОБА_1 було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку разом з умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами складають між нею та Банком договір про надання банківських послуг (далі - Договір). Заявою підтверджується факт, що відповідач була повністю проінформована про умови кредитування у АТ КБ «ПриватБанк».
Банк свої зобов'язання за Договором виконав, надав відповідачу кредит. Відповідач не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками. Таким чином, відповідач зобов'язання за Договором не виконала.
У зв'язку з зазначеними порушеннями умов Договору виникла заборгованість, яка станом на 17 березня 2021 року складає 27 235,95 грн., з яких: 25 751,42 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 1 484,53 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 27 235,95 грн. та судові витрати по справі.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі.
У визначений в ухвалі суду строк від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов.
Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» Кіріченко В.М. письмово просив розглянути справу без участі представника, позовні вимоги підтримав. Проти заочного розгляду справи не заперечував.
В судове засідання відповідач ОСОБА_1 повторно не з'явилася. Про день, місце та час розгляду справи сповіщена належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомила, письмових заяв від неї не надходило.
На підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У ході судового розгляду встановлено, що 19 лютого 2018 року відповідачем ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 14, 15). Відповідно до вказаної анкети-заяви відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг, з яким вона ознайомлена та згодна, які надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
Позивач наголошує, що в порушення умов вказаного Договору, відповідач допустила прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого в неї виникла заборгованість, яка станом на 17 березня 2021 року складає 27 235,95 грн., з яких: 25 751,42 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 1 484,53 грн. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 9-11).
Оскільки відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов'язання не виконує, то між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Щодо позовних вимог про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за простроченим тілом кредиту - 25 751,42 грн. суд виходив із наступного.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит, будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Як вбачається з виписки по рахунку ОСОБА_1 (а.с. 73-82), відповідач користувалася кредитними коштами, наданими Банком, частково сплачувала заборгованість.
Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов'язаний повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів. У зв'язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем, підтверджено належними доказами по справі, і в такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов'язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначеними у Договорі, то позов в цій частині ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.
Враховуючи зазначені обставини та надані суду докази суд приходить до висновку, що заборгованість за простроченим тілом кредиту, яка станом на 17 березня 2021 року становить 25 751,42 грн., підлягає стягненню з відповідача.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, нарахованими банком у розмірі 1 484,53 грн., суд зазначає наступне.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за кредитом, стягнути заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом.
Суд зазначає, що у самій анкеті-заяві відсутня інформація про погодження сторонами умов щодо визначення базової процентної ставки за кредитом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформації про умови кредитування від 19 лютого 2018 року, яка була підписана ОСОБА_1 та діяла з 19 лютого 2018 року по 06 березня 2018 року, зазначено, розмір відсотків за прострочене виконання зобов'язання складає 86,4 % річних (а.с. 16-17).
Оскільки зі спливом строку, який був зазначений в умовах, припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитним договором, а доказів додатково укладеної угоди стороною позивача судові надано не було, то після 06 березня 2018 року позивач не має законних підстав нараховувати відсотки, передбачені договором, укладеним 19 лютого 2018 року між Банком і ОСОБА_1 .
Такий висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 390/1875/16-ц (провадження № 61-19255св18). Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У зв'язку з викладеним заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом за період з 19 лютого 2018 року по 06 березня 2018 року, відповідно до розрахунку заборгованості, складає 13,34 грн.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», як невід'ємні частини Договору.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг та витягом з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які надано позивачем на підтвердження позовних вимог, встановлено базові процентну ставку на залишок заборгованості в місяць після закінчення пільгового періоду для карток «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та інші (а.с. 18).
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, тарифи користування кредитною карткою «Унівеpсальна» розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Також, суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами після 06 березня 2018 року, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками підлягають стягненню лише за період з 19 лютого 2018 року по 06 березня 2018 року у розмірі 13,34 грн.
Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги частково, з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 25 751,42 грн. та заборгованості за простроченими відсотками за період з 19 лютого 2018 року по 06 березня 2018 року у розмірі 13,34 грн., а всього 25 764,76 грн. В задоволенні позовних вимог в іншій частині слід відмовити через їх необґрунтованість та недоведеність.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 147,38 грн. (25 764,76 грн. х 2 270 грн. : 27 235,95 грн.).
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 526, 627, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 2, 4, 10, 12, 80, 81, 141, 223, 247, 265, 280-282, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 19 лютого 2018 року станом на 17 березня 2021 року в розмірі 25 764 (двадцять п'ять тисяч сімсот шістдесят чотири) гривень 76 копійок, з яких: 25 751,42 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 13,34 грн. - заборгованість за простроченими відсотками за період з 19 лютого 2018 року по 06 березня 2018 року.
У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) судовий збір у розмірі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 38 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Н.Г. Остапенко