02.09.2021 Єдиний унікальний номер 205/10144/20
Єдиний унікальний номер судової справи 205/10144/21
Номер провадження 2/205/136/21
02 вересня 2021 року
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
22 грудня 2021 року акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 26 жовтня 2010 року підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, чим підтвердив згоду на те, що ця заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) договір про надання банківських послуг (далі - Договір). Заявою відповідача підтверджено, що він ознайомлений з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та витягом з «Тарифів» в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
За умовами Договору Банк надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту, однак відповідач своє зобов'язання щодо повернення витраченої частини кредитного ліміту щомісячними платежами не виконав.
На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 26 жовтня 2010 року, яка станом на 02 листопада 2020 року складає 16 687,68 грн., з яких: 15 469,10 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1 218,58 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, та судові витрати по справі.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 січня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі.
У визначений в ухвалі суду строк від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов.
Від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява з проханням розглянути справу у відсутність представника, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 повторно не з'явився. Про день місце та час розгляду справи сповіщений належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив, письмових заяв від відповідача не надходило.
На підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У ході судового розгляду встановлено, що 26 жовтня 2010 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву (а.с. 11-12), відповідно до якої відповідач ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами становлять між ним та Банком договір про надання банківських послуг, з яким він ознайомлений та згодний, та примірник якого погодився отримати шляхом роздрукування з сайту https://privatbank.ua.
Позивач наголошує, що в порушення умов вказаного Договору, відповідач допустив прострочення повернення кредиту, внаслідок чого в нього виникла заборгованість, яка станом на 02 листопада 2020 року складає 16 687,68 грн., з яких: 15 469,10 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1 218,58 грн. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 7-8).
Оскільки відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов'язання не виконує, то між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Щодо позовних вимог про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за простроченим тілом кредиту - 15 469,10 грн. суд виходив із наступного.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит, будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
Як вбачається з виписки по рахунку ОСОБА_1 (а.с. 48-53), відповідач користувався кредитними коштами, частково сплачував заборгованість за кредитом.
Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов'язаний повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів.
У зв'язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем, підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов'язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначеними у кредитному договорі, то позов в цій частині ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.
Враховуючи зазначені обставини та надані суду докази суд приходить до висновку, що заборгованість за простроченим тілом кредиту, яка станом на 02 листопада 2020 року становить 15 469,10 грн., підлягає стягненню з відповідача.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 1 218,58 грн., суд зазначає наступне.
На підставі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за тілом кредиту, стягнути заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 1 218,58 грн. Однак, у позові підстави нарахування відсотків в розмірі 1 218,58 грн. не зазначені, сума нічим не обґрунтована і не підтверджена.
В анкеті-заяві відсутня інформація про погодження сторонами умов щодо визначення базової процентної ставки за кредитом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», як невід'ємні частини Договору.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг та витягом з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які надано позивачем на підтвердження позовних вимог, встановлено базові процентну ставку на залишок заборгованості в місяць після закінчення пільгового періоду для карток «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та інші (а.с. 13).
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, Витяг з Тарифів кредитних карт «Унівеpсальна» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Також, суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками не підлягають задоволенню через їх необґрунтованість та недоведеність.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 15 469,10 грн., та їх відсутність для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 948,51 грн. (15 469,10 грн. х 2 102 грн. : 16 687, 68 грн.).
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 526, 627, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 2, 4, 10, 12, 80, 81, 141, 223, 247, 265, 280-282, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 26 жовтня 2010 року станом на 02 листопада 2020 року в розмірі 15 469 (п'ятнадцять тисяч чотириста шістдесят дев'ять) гривень 10 копійок, з яких: 15 469,10 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) судовий збір у розмірі 1 948 (одна тисяча дев'ятсот сорок вісім) гривень 51 копійка.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Н.Г. Остапенко