Справа № 202/5370/21
Провадження № 1-кс/202/5737/2021
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
3 листопада 2021 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 , ознайомившись із клопотанням слідчого СВ ВП № 2 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 , яке погоджене з прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , про арешт майна, яке подано в рамках кримінального провадження №12021041660000257 від 29.05.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України,-
Слідчий СВ ВП № 2 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням, яке погоджене з прокурором, про арешт 10 комп'ютерних системних блоків, які мають значення речових доказів у даному кримінальному провадженні, вилучених під час огляду приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Слідчий суддя, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, приходить до висновку, що клопотання про арешт майна підлягає поверненню прокурору з огляду на наступне:
Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з частиною 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Аналіз наведених норми свідчить, що з метою забезпечення кримінального провадження, у тому числі збереження речових доказів, арешт накладається не на будь-яке майно, а щодо якого доведено існування ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження тощо, та накладаючи арешт, слідчий суддя повинен зазначити в своїй ухвалі конкретний вид арешту, який застосовується як-то заборона відчуження, обмеження розпоряджатися або користуватися майном та, з огляду на засади кримінального провадження, зокрема диспозитивність кримінального процесу, слідчий суддя під час вирішення питання про арешт майна має перевірити саме наявність підстав для арешту, зокрема необхідність застосування конкретного виду заборони, про який ставить питання слідчий чи прокурор у клопотанні, а не визначати їх самостійно.
Так, частиною другою статті 171 КПК України встановлені вимоги до клопотання слідчого, прокурора про арешт майна.
Зокрема, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету арешту відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Клопотання слідчого про арешт майна вимогам закону не відповідає, оскільки не містить обґрунтування необхідності арешту зазначеного в клопотанні майна, вилученого під час огляду: в клопотанні не зазначені підстави арешту, тобто конкретні ризики щодо даного майна, передбачені статтею 170 КПК України.
Також у клопотанні не зазначено конкретну заборону, яку просить у даному випадку застосувати слідчий.
Крім того, у клопотанні не зазначено відомості щодо власника майна, яке слідчий просить арештувати.
Належні докази щодо власника майна не долучено.
Відповідно до частини третьої статті 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Враховуючи наведене, клопотання про арешт майна необхідно повернути прокурору для усунення недоліків протягом сімдесят двох годин з часу отримання копії ухвали.
Керуючись ст. 172 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ ВП № 2 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 , яке погоджене з прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , про арешт майна повернути прокурору для усунення недоліків протягом сімдесят двох годин з часу отримання копії ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1