Справа № 932/497/20
Провадження № 1-кс/932/4438/21
23 жовтня 2021 рокуслідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 розглянувши клопотання слідчого СВ ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 по кримінальному провадженню № 12020040640000139 від 14.01.2020 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України про арешт майна, -
слідчий СВ ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із клопотанням про арешт майна, яке було вилучено під час проведення огляду за адресою: АДРЕСА_1 , а саме 5 системних блоків.
Заявлене клопотання погоджене прокурором Центральної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 .
В обґрунтування заявленого клопотання зазначає, що вилучене майно визнано речовим доказом по вказаному кримінальному провадженні, крім того таке відповідає критеріям ст. 98 КПК України, на підставі чого і просить накласти арешт на майно яке було вилучено під час проведення огляду за адресою: АДРЕСА_1 , а саме 5 системних блоків.
Слідчий у судове засідання не з'явився, ним подано заяву про розгляд клопотання за його відсутності. Клопотання підтримав у повному обсязі та прохав задовольнити.
За клопотанням слідчого справа розглянута у порядку ч. 2 ст. 172 КПК України.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалось.
Розглянувши клопотання, дослідивши надані до клопотання додатки, приходжу до висновку про те, що у його задоволенні необхідно відмовити, за наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Так, встановлено, що 22.10.2021 року слідчим СВ ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області було проведено огляд місця події, а саме приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було вилучено ряд майна вказаного у клопотанні. Вказаний огляд проводився у порядку передбачений ч. 3 ст. 233 КПК України.
23.10.2021 ухвалою слідчого судді було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 , про проведення огляду вказаного приміщення, який проводився у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, а від так відсутні підстави передбачені ст. 170 КПК України для накладення арешту на вказане майно, що і підставою для відмови у задоволенні клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98, 170-173, 369, 371, 372 КПК України, -
У задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 по кримінальному провадженню № 12020040640000139 від 14.01.2020 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України про арешт майна - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційного скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1