Справа № № 585/3042/21
Номер провадження 1-в/585/272/21
29 жовтня 2021 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
засудженого - ОСОБА_4
адвоката - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ромни клопотання засудженого ОСОБА_4 , 1987 року народження про заміну або зменшення покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі,-
1. 19 жовтня 2021 року до суду звернувся засуджений ОСОБА_4 з клопотанням про заміну або зменшення покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі .
2. Своє клопотання ОСОБА_4 мотивує тим, що він є засудженим до покарання у виді довічного позбавлення волі вироком Апеляційного суду Харківської області від 14.08.2009 року. Вирок в частині призначення покарання у виді довічного позбавлення волі вважає неконституційним, оскільки в ст.64 КК України відсутні умови в яких засуджений повинен відбувати призначене судом покарання. Просив застосувати рішенням КСУ від 16.09.2021р.та рішення Європейського Суду ( Пєтухов проти України») та норм прямої дії Основного Закону України та замінити йому покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання визначене ч.2ст.63 КК України у виді позбавлення волі.
3. У судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 своє клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених ним у клопотанні. Зазначив, що КК не передбачає умови відбуття покарання у виді довічного позбавлення волі, а тому просив застосувати норму прямої дії - ст.ст.3,8 Конституції України та призначити покарання у виді позбавлення волі, оскільки КК України ст.62 КК України визначає умови відбуття покарання саме до такого виду покарань. Крім того просив застосувати рішення Конституційного Суду України від 16.09.2021 року.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 підтримав клопотання засудженого та просив його задовольнити.
В судовому засіданні прокурор в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 просив відмовити, оскільки вирішення питання про заміну або зменшення покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі не знаходиться в повноваженні суду.
4. Суд вислухавши пояснення засудженого, його адвоката та прокурора ознайомившись з матеріалами справи та матеріалами особової справи засудженого прийшов до наступних висновків.
5. З пояснень засудженого встановлено, що вироком Апеляційного суду Харківської області від 14.08.2009 року ОСОБА_4 засуджений за ст.ст.115 ч.2 п.1,6,12,187 ч.4, 70ч.1 КК України і йому призначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 рахується з 08 лютого 2009 року. Вирок суду набрав законної сили 01 червня 2010 року.
6. Згідно ч.2 ст.4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
За злочини, передбачені п.п. 1,6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, передбачено максимальне покарання у виді довічного позбавлення волі.
Статтею ст. 64 ч. 1 КК України визначено, що довічне позбавлення волі призначається за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК України, якщо суд не знайде можливим застосувати покарання у виді позбавлення волі на певний строк. При цьому, довічний характер даного покарання не є абсолютним, оскільки у передбачених законом випадках можлива його заміна іншим видом покарання.
Статтею 51 КК України передбачені види покарань до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, зокрема, позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі.
Відповідно до вимог ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом (КПК України). Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Тобто, враховуючи сферу дії принципу диспозитивності, процесуальний закон чітко зазначає у який спосіб суд, слідчий суддя вирішують питання. Таким чином, суд має вирішувати питання, які віднесені до його повноважень процесуальним законом і саме в спосіб, передбачений процесуальними нормами. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Суд не погоджується з доводами засудженого ОСОБА_4 , що відсутність в ст.64 КК України умов відбуття покарання у виді довічного позбавлення волі, як то визначено у ст.63 КК України щодо позбавлення волі та в інших статтях КК щодо інших видів покарань, дає підстави вважати, що призначення покарання у виді довічного позбавлення волі не відповідає Конституції України. Так, відповідно до ст.1 КК України, Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням. Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили. Відтак, посилання засудженого на те, що умови відбуття покарання у виді довічного позбавлення волі обов'язково мають бути визначені КК України є надуманими.
Рішенням Конституційного Суду України від 16.09.2021 року, Суд визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину першу статті 81, частину першу статті 82 Кодексу в тім, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Конституційний Суд України зобов'язав Верховну Раду України невідкладно привести нормативне регулювання, установлене статтями 81, 82 Кримінального кодексу України, у відповідність до Конституції України та цього Рішення. Однак, на даний час ні Кримінальний кодекс України ні Кримінально процесуальний кодекс України не передбачає такої процедури і не надає право суду замінити чи зменшити довічне позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк.
Статтею 24 Конституції України громадянам гарантована рівність конституційних прав і свобод та рівність перед законом.
У розумінні Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 грудня 1950 року умови відбуття покарання визначені в ч.1ст.63 КК до осіб засуджених до позбавлення волі на певний строк, мають застосовуватись і до осіб засуджених до покарання у виді довічного позбавлення волі. Крім того, упродовж відбування довічного позбавлення волі законодавством установлені конкретні часові показники, сплив яких змінює правовий статус засудженого до цього покарання, а саме право на помилування після відбуття строку покарання 20 років, на участь у групових заходах освітнього, культурно-масового та фізкультурно-оздоровчого характеру, після відбуття 5 років, що визначено ст. 151 КВК України, переведення з приміщень камерного типу до камер звичайного типу (ст. 151-1 КВК України).
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відсутність у ст.64 КК України визначення умов відбуття покарання у виді довічного позбавлення волі не дає право суду застосувати ст.3,8 Крнституції України та змінити призначене судом покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, а тому в задоволенні клопотання ОСОБА_4 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 7,9, 376, 537, 539 КПК України, Суд,-
1. В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 , 1987 року народження про заміну або зменшення покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі,- відмовити в повному обсязі.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 7 днів з дня оголошення повного тексту ухвали суду, засудженим - з дня отримання копії повного тексту ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала набирає законної сили в день розгляду справи апеляційним судом, якщо таку не було скасовано.
Повний текст ухвали оголошено 3 листопада 2021 року о 08 годині 00 хвилин.
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_1