Справа № 490/8293/21
нп 2-з/490/186/2021
Центральний районний суд м. Миколаєва
03 листопада 2021 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Ковальової Л.В., розглянувши заяву Миколаївської міської ради про забезпечення позову по справі за позовною заявою Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-
01.11.2021 року до Центрального районного суду міста Миколаєва надійшла позовна заява Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , в якій представник позивача просить суд зобов'язати відповідачку усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою, загальною площею 37 кв.м., під прибудовою (навісом) до магазину по АДРЕСА_1 , шляхом знесення (демонтажу) прибудови (навісу) до магазину по АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за відповідачкою право власності на об'єкт житлової нерухомості, що складається з: магазину літ. А-1, загальною площею 23,5 кв.м.; Б-1 - навіс за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з позовом представник позивач надав до суду заяву про забезпечення позову, в якій представник Миколаївської міської ради просить суд накласти арешт на нерухоме майно - магазин, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 23,5 кв.м., опис: літ. А-1 - магазин; літ. Б-1 - навіс, по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1872109248101).
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача посилається на те, що протиправне використання відповідачкою земельної ділянки під прибудовою (навісом) до магазину по АДРЕСА_1 та вчинення перешкод міській раді у користуванні та розпорядженні нею порушує права власника земельної ділянки (територіальної громади в особі Миколаївської міської ради).
На теперішній час ОСОБА_1 , як власник навісу (прибудови) до магазину, може розпоряджатися ним на власний розсуд, у зв'язку з чим існує очевидна небезпека відчуження спірного об'єкту на користь третіх осіб, що фактично призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника земельної ділянки шляхом усунення перешкод у користуванні, що унеможливить виконання рішення суду в даній справі, а позивачу необхідно буде звертатись до суду з іншими позовними заявами до нових власників вищевказаного об'єкта нерухомого майна, що приведе до тривалого непоновлення інтересів територіальної громади та нецільового використання бюджетних коштів територіальної громади міста через необхідність повторної сплати судового збору.
На переконання позивача, накладення арешту на майно є адекватним і пов'язаним з предметом спору заходом забезпечення позову, який дозволить уникнути ускладнень виконання судового рішення в разі задоволення позову, оскільки спрямований на збереження поточного статусу майна.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
02.11.2021 року матеріали справи передано для розгляду судді.
Розглянувши заяву Миколаївської міської ради про забезпечення позову, судом встановлено наступне.
Предметом позову з яким 01.11.2021 року (вх. №31382) до Центрального районного суду міста Миколаєва звернулася Миколаївська міська рада, є зобов'язання відповідачки ОСОБА_1 усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою, загальною площею 37 кв.м., під прибудовою (навісом) до магазину по АДРЕСА_1 , шляхом знесення (демонтажу) прибудови (навісу) до магазину по АДРЕСА_1 ; скасування державної реєстрації права власності та припинення за відповідачкою право власності на об'єкт житлової нерухомості, що складається з: магазину літ. А-1, загальною площею 23,5 кв.м.; Б-1 - навіс за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, в заяві про забезпечення позову, позивач просить суд накласти арешт на нерухоме майно - магазин, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 23,5 кв.м., опис: літ. А-1 - магазин; літ. Б-1 - навіс, по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1872109248101).
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на праві приватної власності належить об'єкт нерухомого майна: магазин, загальної площі 23,5 кв.м., опис: літ. А-1 - магазин; літ. Б-1 - навіс, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1872109248101).
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (частина сьома статті 153 ЦПК України).
Перелік видів забезпечення позову наведений у статті 150 ЦПК України. Так відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Як вказано у частині третій статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У свою чергу співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час розгляду питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги як права позивача, на захист яких вжито заходів забезпечення позову, так і права інших учасників процесу, права яких можуть бути порушені застосовуваними заходами.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
З аналізу наведених норм слідує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позовних вимог у справі.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява №4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Згідно роз'ясненнями, наданими у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Враховуючи предмет даного позову, наведені представником позивача докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві про забезпечення позову, їх розумність та адекватність, наявність зв'язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає за можливе задовольнити заяву представника Миколаївської міської ради про забезпечення позову по справі.
Строк дії заходів забезпечення позову унормовано в ч.ч. 7-10 ст. 158 ЦПК України, зокрема: у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи; якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення; у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову; у такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд, -
Заяву Миколаївської міської ради про забезпечення позову по справі за позовною заявою Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користування земельною ділянкою - задовольнити.
Накласти обтяження у вигляді арешту на нерухоме майно - магазин, загальною площею 23,5 кв.м., опис: літ. А-1 - магазин; літ. Б-1 - навіс, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1872109248101), що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Копію ухвали для негайного виконання надіслати до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом. Строк пред'явлення до виконання ухвали - три роки.
Копії ухвали надіслати сторонам по справі.
На підставі статті 156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.
На підставі статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з дня її проголошення (підписання) суддею та підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.В. Саламатін