Шаргородський районний суд
Вінницької області
02 листопада 2021 року
м. Шаргород
справа № 152/953/21
провадження № 3/152/451/21
Суддя Шаргородського районного суду Вінницької області Соколовська Т.О., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представника - адвоката Покоєвича А.О., які приймають участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , особа встановлена по паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданому Шепетівським МВ УМВС України в Хмельницькій області 04.08.2010,
- за ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Відповідно до протоколу серії ДПР18 № 099522 від 30.07.2021 ОСОБА_1 30.07.2021 о 01 годині автомобільною дорогою Шаргород - Вінниця в м.Шаргород по вулиці Чорновола керував автомобілем «Ford - Focus» державний номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив пункт 2.9а Правил дорожнього руху України. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у КНП «Шаргородська ЦМЛ».
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У якості доказів підтвердження керування ОСОБА_2 автомобілем «Ford - Focus» державний номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння до матеріалів справи долучено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №099522 від 30.07.2021; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркологічного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №83 від 30.07.2021, згідно якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння (а.с.2), акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, із якого вбачається, що ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу - «Драгер Alkotest 6810» ARBL відмовився (а.с.3); CD-диском із відеозаписом події адміністративного правопорушення (а.с.26).
ОСОБА_1 , який приймає участь в розгляді справи в режимі відеоконференції, винуватим себе у вчиненні адміністративного правопорушення при обставинах викладених вище не визнав, суду повідомив, що 30.07.2021 о 01 годині в м.Шаргород по вулиці Чорновола він знаходився в салоні автомобіля «Ford - Focus». В цей час до автомобіля під'їхали патрульні поліцейські та повідомили йому, що є свідки у тому, що він рухався на автомобілі у стані алкогольного сп'яніння і з'їхав у кювет, запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, він змушений був поїхати у лікарню, де його освідував лікар і підтвердив, що він перебуває у нетверезому стані.
Адвокат Покоєвич А.О. заявив клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, обгрунтовуючи своє клопотання тим, що до матеріалів справи долучено неналежні та недопустимі докази такі як відеофіксація обставин вчинення адміністративного правопорушення, яка в порушення вимог ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію» здійснена працівниками поліції не на нагрудну камеру, а на звичайний мобільний телефон. При цьому в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено відомості про те, що здійснювалась відео фіксація та назву приладу, який використовувався при цьому.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , клопотання адвоката Покоєвича А.О., дослідивши матеріали справи суд вважає, що провадження в даній справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно зі ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Вимогами ст. 252 КУпАП, передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду…, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог п. п.2.5, 2.9 ПДР України (в редакції постанови КМУ № 161 від 22.03.2017) водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин, а також під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу; водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять Згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів… Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування…
Згідно зі ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 цього ж Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Пункт 3.5. розділу ІІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016 за №100 встановлює, що після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно.
У справі, що розглядається відеозапис не містить даних про те, що перед складанням протоколу за ст. 130 ч.1 КУпАП ОСОБА_1 керував транспортним засобом, при цьому відповідальність за вказаною статтею несе лише особа, яка керує транспортним засобом, не зафіксовано також момент зупинки транспортного засобу аж до закінчення оформлення адміністративного правопорушення. При цьому фіксування обставин вчинення адміністративного правопорушення проводилось не у спосіб визначений ЗУ «Про національну поліцію» та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом МВС України 18.12.2018 за № 1026 - не на нагрудну камеру, а на мобільний телефон працівника поліції.
Не повідомлено ОСОБА_1 і про проведення відеозапису та на який пристрій він здійснюється, що, як зазначив Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року в справі № 524/832/17 є порушенням вимог діючого законодавства з боку працівників поліції.
Отже, диск із відеозаписом з мобільного телефону інспектора поліції з відеофіксацією вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення оглянутий судом, не може бути використаний як доказ вчинення адміністративного правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальною дією суб'єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення, а тому не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення в розумінні ст. 251 КУпАП, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" звернено увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.
Згідно ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За змістом вищезазначених вимог закону висновки судді щодо оцінки доказів мають вказуватись у точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законом сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
КУпАП визнає відсутність у діянні складу (сукупності об'єктивних і суб'єктивних ознак) адміністративного правопорушення як обставини, що виключають провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного суд вважає, що у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні та допустимі докази порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9а ПДР України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також з урахуванням того, що судом використані всі можливі заходи для встановлення істини по справі, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.ст.7, 9, 245, п.1 ст. 247, ст.ст. 251, 252, 266, 280, 283, 284, 287, 289, ч.2 ст.294 КУпАП, -
постановив:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу про адміністративні правопорушення України.
Скаргу щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, може бути подано протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні.
Суддя: Т.О. Соколовська