Справа № 149/2209/21
Провадження №2-а/149/39/21
Номер рядка звіту 140
04.11.2021 м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Олійника І.В.
за участі секретаря Янюк А.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області Бондара Дениса Анатолійовича, ГУНП у Вінницькій області про скасування постанови,
ОСОБА_1 звернулася до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з адміністративним позовом до поліцейського Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області Бондара Дениса Анатолійовича (відповідач 1) про скасування постанови.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою серії БАВ № 457251 від 18.08.2021 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, зокрема за те, що вона керувала транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії. Позивач зазначає, що вона транспортним засобом не керувала, транспортний засіб не перебував у працюючому стані, а оскаржувана постанова не містить доказів на підставі яких поліцейський дійшов висновку про вчинення нею адміністративного правопорушення. За таких обставин позивач просить визнати дії поліцейського щодо винесення оскаржуваної постанови протиправними, скасувати оскаржувану постанову, провадження у справі закрити за відсутністю в її діях складу та події адміністративного правопорушення, а також вирішити питання про судові витрати.
Ухвалою суду від 27.08.2021 у даній справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу визначено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 06.09.2021 задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі співвідповідача - ГУНП у Вінницькій області (відповідач 2). Співвідповідачу визначено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Позивач у судове засідання не з'явилася, подала заяву про проведення розгляду справи за її відсутності, пред'явлений позов підтримує та просить задовольнити.
Відповідач 1 та представник відповідача 2 в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, заяв, клопотань, а також відзивів на позовну заяву у встановлений судом строк не подали.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Відповідно до оскаржуваної постанови серії БАВ № 457251 від 18.08.2021 (копія на а.с. 8) встановлено, що 18.08.2021 о 00:10 в с. Війтівці по вул. Заводська водій ОСОБА_1 керувала автомобілем без посвідчення водія відповідної категорії "В", тобто не маючи права керування, чим порушила п. 2.1 "а" ПДР, внаслідок чого ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн.
Згідно пп. "а" п. 2.1 ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.
Факт порушення має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.03.2019 р. у справі № 686/11314/17.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Правова позиція щодо покладення обов'язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 23.10.2018 р. по справі № 743/1128/17, від 15.11.2018 р. по справі № 524/5536/17, від 23.10.2019 р. по справі № 357/10134/17 та інших.
Суд зазначає, що відповідачами 1 та 2 не виконано визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого рішення, яке оскаржується позивачем.
Окрім цього, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечними доказом вчинення нею правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 р. у справі № 338/1/17.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги встановлені обставини справи, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а позов в частині позовних вимог про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі підлягає задоволенню.
При цьому, позовна вимога про визнання дій відповідача 1 щодо винесення оскаржуваної постанови не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 222, ст. 283 КУпАП поліцейський має повноваження приймати постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Також, суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 132 КАС України). Враховуючи часткове задоволення позову, з ГУНП у Вінницькій області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає стягненню половина сплаченого судового збору, а саме 227 грн.
Керуючись ст.ст. 183, 251, 280 КУпАП, ст.ст. 9, 77, 79, 162, 205, 246, 250, 286 КАС України, суд,
Позов задовольнити частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 457251 від 18.08.2021 винесену поліцейським Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області Бондарем Денисом Анатолійовичем відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, - закрити.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ГУНП у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 40108672, вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданий Хмільницьким МРВ УМВС України у Вінницькій області 07.12.1999, РНОКПП НОМЕР_2 ), за рахунок бюджетних асигнувань, частину судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 227 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суд може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду складено 04.11.2021.
Суддя Олійник І. В.