Справа № 135/1210/21
Провадження № 3/135/672/21
іменем України
03.11.2021 м. Ладижин Вінницька область
Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Волошина Т.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працюючої продавцем в магазині «Маркер»,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №774681 від 09.10.2021 року ОСОБА_1 , 09.10.2021 року о 10 год 40 хв перебуваючи в приміщенні магазину «Маркер», що розташований в ТРЦ «Європейський» по вул. Будівельників в м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області, здійснювала торгівлю без вдягнених засобів індивідуального захисту, зокрема захисної маски чи респіратора, що закриває ніс та рот, а також в зазначеному приміщенні було відсутні маркувальні стрілки, чим порушила вимоги Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 зі змінами.
В судовому засіданні ОСОБА_1 повідомила, що 09.10.2021 знаходячись на своєму робочому місці в магазині «Маркер», в якому працює продавцем, здійснювала продаж товару без наявної захисної маски. Також в магазині були відсутні засоби маркування. Зазначила, що не є власником даного торгового закладу.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , суд приходить висновку, що провадження у справі слід закрити у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, з наступних підстав.
За змістом статті 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями статті 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Згідно з статтею 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та ін.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Диспозицією статті 44-3 КУпАП (станом на час складання протоколу) передбачено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Зазначена норма КУпАП є банкетною та відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм та є обов'язковими для виконання.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, які і є відповідними правилами, відповідальність за які передбачена ст. 44-3 КУпАП.
Згідно п.п. 9 п. 2 Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (з подальшими змінами), з 17 червня 2021 року на території України встановлюється “зелений” рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється діяльність суб'єктів господарювання, які обслуговують відвідувачів, у яких: не нанесено маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції між відвідувачами не менш як 1,5 метра; не забезпечено працівників засобами індивідуального захисту, зокрема захисними масками або респіраторами, що закривають ніс та рот, та не здійснюється належний контроль за їх використанням; обслуговуються покупці без одягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно; не забезпечується централізований збір використаних засобів індивідуального захисту в окремі контейнери (урни).
З вище вказаних нормативно-правових актів вбачається, що саме на суб'єктів господарювання, які обслуговують відвідувачів, покладається обов'язок нанесення маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції між відвідувачами не менш як 1,5 метра, забезпечення працівників засобами індивідуального захисту, зокрема захисними масками або респіраторами, що закривають ніс та рот, та здійснення належного контролю за їх використанням. За невиконання вказаних обов'язків саме суб'єкт господарювання несе передбачену Законом відповідальність.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.
Згідно з ст. 55 ч. ч. 1, 2 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є юридичні особи, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідальність за порушення вимог щодо роботи суб'єктів господарювання, які обслуговують відвідувачів можуть нести тільки суб'єкти господарювання, оскільки вони здійснюють господарську діяльність.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 являється суб'єктом господарювання та зареєстрована як підприємець. Крім того в матеріалах справи міститься документи про те, що суб'єктом господарювання магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » є ФОП ОСОБА_2 .
Розглядаючи справу, суддя зберігає неупередженість і не може вийти за рамки пред'явленого обвинувачення (протоколу), і так само самостійно знаходити нові обставини та підстави для засудження особи, займаючи тим самим обвинувальну позицію у справі.
Згідно усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до вимог діючого законодавства, а саме ст. ст. 9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі, а саме комплекс ознак передбачає чотири елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона.
Враховуючи вищезазначене, зважаючи на відсутність доказів того, що ОСОБА_1 являлась суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сфері обслуговування відвідувачів, а тому відповідно не являється суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП, суд приходить до переконання про відсутність у діях останньої складу вказаного адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44-3, 247, 256, 268, 278 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.44-3 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 774681 від 09.10.2021.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області.
Суддя