03 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 460/3848/20
адміністративне провадження № К/9901/38026/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року у справі № 460/3848/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій, -
Як вбачається з касаційної скарги та відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача у неналежному нарахуванні доплати до пенсії за періоди: з 01 січня 2014 року по 07 березня 2014 року та з 17 липня 2018 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Рівненської області провести нарахування та виплату доплати до пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 01 січня 2014 року по 07 березня 2014 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Рівненської області провести з 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення), на підставі статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Ухвалою суду від 22 червня 2020 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій та зобов'язання провести нарахування та виплату згідно зі статтями 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення в розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам за періоди: з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та з 17 липня 2018 року по 21 листопада 2019 року - залишено без розгляду.
Не погодившись з судовим рішенням першої та апеляційної інстанції, позивач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року у справі № 460/3848/20 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
ОСОБА_1 вимоги касаційної скарги обґрунтовує тим, що суди допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права; не урахували висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах; необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо їхньої обґрунтованості, Верховний Суд керується такими мотивами.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із положеннями частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Як вбачається із оскаржуваних судових рішень, позивач звернувся до суду з цим позовом 22 травня 2020 року, що підтверджується відміткою у реєстраційній позначці (штампі) проставленій на поштовому конверті, в якому позовна заява надіслана до суду, тобто більш ніж через 5 років після отримання ним пенсії за січень 2014 року (за період з 01.01.2014 по 02.08.2014) та більше ніж 1 рік після отримання пенсії за липень 2018 року (за період з 17.07.2018 без обмеження кінцевим строком) - моментів, коли позивач беззаперечно повинен був дізнатись про порушення своїх прав.
Колегією суддів Верховного Суду установлено, що в оскаржуваних судових рішеннях судами застосовано висновок викладений Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року по справі № 240/12017/19, щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії, а саме:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Крім того Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18).
Верховний Суд при розгляді цієї справи не вбачає підстав для відступу від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19.
Залишаючи позовну заяву без розгляду в частині позовних вимог Рівненський окружний адміністративний суд з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог за періоди, що передують шестимісячному строку звернення до суду з цим позовом, а саме: з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018 по 21.11.2019. Суд також зазначив, що факт пропуску позивачем строку звернення в частині позовних вимог до адміністративного суду було виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі, а з тексту позову, заяви про поновлення строку та доданих матеріалів не вбачається, що підстави пропуску цього строку є поважними.
З огляду на викладене Рівненський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про залишення позову без розгляду, яка залишена без змін судом апеляційної інстанції з дотримання норм процесуального права.
Отже, подана ОСОБА_1 касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування судами норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення, що відповідно до пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись положеннями пункту 5 частини першої, приписами частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року у справі № 460/3848/20.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець
Судді А. Ю. Бучик
Л. В. Тацій