03 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 140/2210/21
адміністративне провадження № К/9901/38824/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача: Бевзенка В.М.,
суддів: Чиркіна С.М., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі № 140/2210/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
У 2021 році ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправними дії та рішення відповідача від 16.11.2020 № 032350003081, яким здійснено перерахунок його довічного грошового утримання у зв'язку iз зміною прожиткового мінімуму, виходячи із розрахунку стажу роботи на посаді судді 26 років 06 місяців 19 днів, та визначено, що розмір щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, становить 62 % суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді;
- зобов'язати здійснити позивачеві, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області від 26.02.2020 № 332, починаючи з 19.02.2020, у розмірі 90 % суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум.
Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі ухвалив розглянути та розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 позов задоволено частково, внаслідок чого:
- визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 16.11.2020 № 03235000308114;
- зобов'язано відповідача здійснити позивачеві з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням фактично виплачених сум) на підставі довідки ТУ ДСА від 26.02.2020 № 332, з урахуванням висновків суду;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2021 апеляційні скарги позивача та відповідача задоволено частково, внаслідок чого:
- скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 у справі № 140/2210/21 та позов задоволено частково;
- визнано протиправним рішення відповідача від 16.11.2020 № 032350003081, яким здійснено перерахунок довічного грошового утримання позивачеві та визначено, що розмір його щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, становить 62 % суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді;
- зобов'язано відповідача здійснити позивачеві, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області від 26.02.2020 № 332, починаючи з 19.02.2020, у розмірі 66 % суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено;
- встановлено судовий контроль за виконанням цієї постанови та зобов'язано відповідача подати до Восьмого апеляційного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дня набрання ним законної сили.
- стягнуто на користь позивача сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2270 грн з відповідача.
Не погоджуючись із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, позивач оскаржив її у касаційному порядку.
Підставами касаційного оскарження, позивач зазначає пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зокрема вказує, що судами першої та апеляційної інстанції не було враховано висновки Верховного Суду викладені у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 235/7316/16-а, від 19.06.2018 у справі № 243/4458/17, від 13.11.2019 у справі № 521/2593/17, від 05.12.2019 у справі № 592/2737/17, від 13.02.2020 у справі № 592/5433/17, від 24.03.2020 у справі № 559/512/17 та від 29.04.2020 у справі № 426/12415/16-а.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.
Щодо підстав касаційного оскарження судового рішення.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Вирішуючи питання про відкриття провадження, Верховний Суд, зазначає наступне.
Доведення обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У касаційній скарзі скаржник не навів обставин, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
Крім того, Суд відхиляє твердження скаржника щодо неврахування позицій Верховного Суду викладених у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 235/7316/16-а, від 19.06.2018 у справі № 243/4458/17, від 13.11.2019 у справі № 521/2593/17, від 05.12.2019 у справі № 592/2737/17, від 13.02.2020 у справі № 592/5433/17, від 24.03.2020 у справі № 559/512/17 та від 29.04.2020 у справі № 426/12415/16-а з огляду на таке.
У справах на які посилається скаржник, питання визначення стажу, який дає право на відставку судді, регулювалося частиною 4 статті 43 Закону № 2862-ХІІ та Постановою № 865, які встановлювали виключний перелік посад, робота на яких підлягала зарахуванню до стажу, що дає право на відставку судді.
Вказане свідчить про те, що спірні правовідносини у справах на які посилається позивач у касаційній скарзі виникли за різних фактичних обставин справи, з урахуванням різної нормативно-правової бази, що у своїй сукупності не дозволяє аналогічно застосувати їх до справи № 140/2210/21.
Загалом, скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
КАС України, передбачає умови, за наявності яких справи розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження можуть переглядатися в касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальних випадків.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України у взаємозв'язку із частиною 4 статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі № 140/2210/21.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач: В.М. Бевзенко
Судді: С.М. Чиркін
В.М. Шарапа