04 листопада 2021 року
Київ
справа №340/2862/20
адміністративне провадження №К/9901/39182/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Дашутіна І.В., Шишова О.О.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідросенд" до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідросенд" звернулось до суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Кіровоградській області під час призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідросенд" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість за період з 1 лютого 2018 року по 31 травня 2018 року та з 1 липня 2018 року по 30 вересня 2018 року та визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 9 липня 2019 року № 00000271412, №00000261412.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, позов задоволено.
29 жовтня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти, нове яким відмовити в задоволенні позову.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.
Згідно статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду прийнята 13 травня 2021 року у відкритому судовому засіданні, повний текст складено 13 травня 2021 року. Касаційну скаргу подано 27 жовтня 2021 року, тобто з пропуском строку, визначеного статтею 329 КАС України.
Разом з касаційною скаргою подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
В клопотанні скаржник зазначає, що постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, отримано 20 липня 2021 року, первинна касаційна скарга була направлена до суду 13 серпня 2021 року, проте ухвалою Верховного Суду від 1 жовтня 2021 року була повернута у зв'язку з не виконанням вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху в частині сплати судового збору.
Розглянувши вказану заяву, Суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі по тексту в редакції на момент звернення з касаційною скаргою), який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано главою 2 розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 329 якого встановлено строк для подання касаційної скарги.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Зважаючи на викладене, підстави наведені в клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження без додання належних та допустимих доказів про отримання оскаржуваного судового рішення, не можуть бути визнані поважними.
Зважаючи на викладене, підстави, наведені в заяві про поновлення строку на касаційне оскарження, не можуть бути визнані поважними за відсутності підтвердження наведених обставин належними доказами.
Крім того, скаржником до касаційної скарги відповідно до вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України не додано документ про сплату судового збору.
Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України від 8 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір".
Відповідно до частини першої, підпункту третього пункту третього частини другої статті 4 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб.
При цьому розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (пункт 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позовна заява у даній справі подана юридичною особою у 2020 році, а спір у справі носить майновий характер.
Згідно з пункту третього частини другої статті 4 Закону №3674-VI (в тій же редакції) ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено в розмірі 2102 гривні.
Скаржник просить переглянути судове рішення в частині задоволених позовних вимог а саме: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 9 липня 2019 року №00000271412, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 29 590 536,0 грн. та № 00000261412, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 20 629 783,0 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 10 314 892 грн.
Таким чином, судовий збір за подання до адміністративного суду цієї касаційної скарги складає 42 040 грн. (60 535 211 грн. х 1,5%, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб х 200%).
Судовий збір підлягає сплаті за реквізитами:
Отримувач коштівУК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ)37993783
Банк отримувачаКазначейство України (ЕАП)
Номер рахунок отримувача (стандарт IBAN)UA288999980313151207000026007
Код класифікації доходів бюджету22030102
Найменування податку, збору, платежу"Судовий збір (Верховний Суд, 055")
Призначення платежу*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскарження справи) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа)
Згідно з положеннями частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, яка передбачає, у такому випадку, залишення останньої без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Суд вважає за необхідне встановити скаржнику десятиденний строк від дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги надання належних доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції зі скаргою у строк, визначений законом, або вказати інші підстави для поновлення цього строку та документа про сплату судового збору у розмірі, встановленому законом.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 169, 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідросенд" до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без руху.
Встановити особі, що подала касаційну скаргу, десятиденний з моменту отримання копії ухвали строк для усунення зазначеного недоліку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя доповідач: Н.Є. Блажівська
Судді: І.В. Дашутін
О.О. Шишов