03 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 120/5254/21-а
адміністративне провадження № К/9901/38347/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача: Бевзенка В.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.07.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 у справі № 120/5254/21-а за позовом ОСОБА_1 до Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У 2021 році ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»), положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру його пенсії;
- зобов'язати відповідача підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень Постанови № 704 із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру його пенсії.
Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі ухвалив розглянути та розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.07.2021 залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 позов задоволено.
23.10.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача у якій скаржник просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.07.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Зокрема, як на підставу касаційного оскарження, посилається на підпункт «а» пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначає, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.
Щодо підстав касаційного оскарження.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Вирішуючи питання про відкриття провадження, Верховний Суд, зазначає наступне.
Доведення обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою для відкриття касаційного провадження відповідач зазначає підпункт «а» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та вказує, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Суд критично оцінює наведену підставу касаційного оскарження, оскільки аналіз та тлумачення доводів касаційної скарги у сукупності з відображеними обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
Суд звертає увагу, що суд першої та апеляційної інстанції ухвалив рішення у цій справі з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17 та постанови Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 820/3211/17 і Суд не вбачає підстав для відступу від таких.
Загалом, скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
КАС України, передбачає умови, за наявності яких справи розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження можуть переглядатися в касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальних випадків.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а'-'Т" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
За таких обставин, Суд не вирішує клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.07.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 у справі № 120/5254/21-а.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач: В.М. Бевзенко
Судді: А.А. Єзеров
В.М. Шарапа