04 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 200/10368/20-а
адміністративне провадження № К/9901/20109/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянув у порядку спрощеного провадження за наявними документами у матеріалах справи у касаційній інстанції адміністративну справу № 200/10368/20-а
за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мигаль Христина Орестівна
на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Компанієць І.Д., Казначеєва Е.Г.
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Донецької обласної прокуратури (далі - відповідач), у якій просив:
1.1. стягнути з відповідача на його користь вихідну допомогу у розмірі 17424,33 грн;
1.2. стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні, починаючи з 16 жовтня 2020 року по день ухвалення судового рішення з розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 829,73 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має право на отримання вихідної допомоги при звільненні у розмірі не менше середнього місячного заробітку згідно вимог статті 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), проте відповідач протиправно не провів з ним повний розрахунок при звільненні, у зв'язку з чим у нього виникло право відшкодування середнього заробітку за час затримки виплати спірної допомоги.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. Наказом в.о. керівника Донецької обласної прокуратури від 12 жовтня 2020 року №1376-к,керуючись статтею 11 Закону України «Про прокуратуру», пунктами 3,6, підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Донецької області, - з 15 жовтня 2020 року на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку із скороченням кількості прокурорів органів прокуратури.
4. Згідно із листом Донецької обласної прокуратури від 26 жовтня 2020 року № 0717-20, представнику позивача адвокату Мигаль Х.О., у відповідь на адвокатський запит вх. №36051-20 від 21 жовтня 2020 року, зокрема щодо правових підстав виплати позивачу вихідної допомоги при звільненні, повідомлено про те, що норми Закону України «Про прокуратуру» є пріоритетними перед нормами КЗпП України, і трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального закону. Позивач був звільнений на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з огляду на рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації, тобто звільнення позивача здійснено виключно з підстави, визначеної спеціальним законом, що не передбачає виплати вихідної допомоги. З огляду на викладене зазначено, що позивач не набув права на отримання вихідної допомоги.
5. Згідно із довідкою Донецької обласної прокуратури №21-85-63 від 22 жовтня 2020 року про середньомісячну заробітну плату, середньомісячна заробітна плата позивача за останні два місці роботи перед звільненням: серпень-вересень 2020 року становить - 17 424,33 грн, середньоденна заробітна плата за вказаний період становить - 829,73 грн.
6. Вважаючи протиправною невиплату вихідної допомога при звільненні, у розмірі середнього місячного заробітку, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
7. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року позовні вимоги задоволено; стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь позивача вихідну допомогу при звільненні у сумі 17 424, 33 грн; стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 жовтня 2020 року по 16 лютого 2021 року, у сумі 17 419,90 грн - з відрахуванням з цієї суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
8. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про прокуратуру» не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні працівників, у зв'язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України, оскільки ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, тому позивач набув право на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до КЗпП України.
8.1. Оскільки Донецька обласна прокуратура допустила протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, та враховуючи приписи КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, суд першої інстанції зазначив про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, що за період з 16 жовтня 2020 року по 16 лютого 2021 року складає у розмірі 17419,90 грн.
9. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року рішення суду першої інстанції змінено; в абзаці третьому резолютивної частини рішення суду слова і цифри « 17419,90 грн.» замінено словами і цифрами « 2000»; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
10. Частково змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у справах № 821/1083/17 та № 761/9584/15-ц, відповідно до яких з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, зроблено висновок, що суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
10.1. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вирішив стягнути з Донецької обласної прокуратури на користь позивача суми грошової компенсації за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 2000,00 грн.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
11. 31 травня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мигаль Христина Орестівна, у якій скаржник просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року в частині зміни рішення суду першої інстанції та залишити в силі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року.
12. Скаржник вважає постанову суду апеляційної інстанції незаконною та необґрунтованою в частині задоволення вимог щодо стягнення з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 2000,00 грн, оскільки, на його думку, таке рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також з порушенням норм процесуального права.
12.1. На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження посилається на застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 806/2682/16 та від 30 жовтня 2019 року у справі № 806/2473/18.
12.2. Скаржник зауважує, що оскільки Донецька обласна прокуратура допустила протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, та враховуючи приписи статті 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, то суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, що за період з 16 жовтня 2020 року по 16 лютого 2021 року складає у розмірі 17419,90 грн.
13. 31 травня 2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
15. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 02 листопада 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного провадження за наявними документами у матеріалах справи.
Позиція інших учасників справи
16. 06 липня 2021 року від Донецької обласної прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняте судом апеляційної інстанції залишити без змін. Зокрема, наполягає на тому, що зменшуючи розмір суми грошової компенсації за час затримки розрахунку позивача при звільненні, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість вимог позивача у заявленому ним розмірі.
Нормативне регулювання
17. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
19. Статтею 4 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
20. КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).
21. Частиною першою статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
22. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
23. Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
24. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25. Згідно з ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги, про застосування судом апеляційної інстанції у оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 806/2682/16 та від 30 жовтня 2019 року у справі № 806/2473/18.
26. Верховний Суд зауважує, що в частині стягнення з відповідача на користь позивача вихідної допомоги у розмірі 17424,33 грн, постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року не оскаржується, а тому Верховний Суд не перевіряє застосування судом апеляційної інстанції правильність застосування норм матеріального та процесуального права у цій частині.
27. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди ОСОБА_1 із постановою суду апеляційної інстанції в частині зменшення стягнутого судом першої інстанції розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 2000,00 грн.
28. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
29. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
30. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
31. Отже, оскільки спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці прокурорів, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення зі служби органів прокуратури.
32. У разі не проведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
33. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).
34. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16).
35. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц):
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
36. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
37. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції, що суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, є правомірним.
38. Водночас, щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у цій справі Верховний Суд зазначає, що застосовуючи принцип співмірності при визначені розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до статті 117 КЗпП України суд має обґрунтувати визначений ним розмір з урахуванням, зокрема, наведених вище критеріїв.
39. Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалено постанову від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, в якій сформовано наступний правовий висновок.
40. Синтаксичний розбір текстуального змісту статті 117 КЗпП України дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.
41. Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.
42. Таким чином, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 дійшов висновку, що залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.
43. Судом апеляційної інстанції у цій справі установлено, що при звільненні ОСОБА_1 відповідачем не виплачена сума вихідної допомоги.
44. Водночас, судом апеляційної інстанції установлено, що відповідно до довідки Донецької обласної прокуратури від 22 жовтня 2020 року, середньомісячна заробітна плата позивача складає 17424,33 грн.
45. В той же час судом апеляційної інстанції не встановлено розмір усіх належних звільненому працівникові сум, що є необхідним для пропорційного розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
46. Враховуючи правову позицію Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду викладену у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, встановлення цих обставин має значення для правильного вирішення справи.
47. Таким чином, оскільки зазначені обставини залишилися поза межами дослідження судом апеляційної інстанції, а суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, тому Верховний Суд не має можливості перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.
48. В іншій частині позовних вимог рішення суду апеляційної інстанції не оскаржується, а тому Верховний Суд не перевіряє застосування судом апеляційної інстанції застосування норм матеріального та процесуального права у цій частині.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
49. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
50. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
51. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
52. Оскільки судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому відсутні правові підстави для ухвалення нового рішення або зміни судового рішення.
53. Таким чином, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині визначення розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача із направленням в цій частині справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат.
54. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мигаль Христина Орестівна задовольнити частково.
2. Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року у справі № 200/10368/20-а в частині визначення розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні скасувати, а справу у цій частині направити на новий розгляд до Першого апеляційного адміністративного суду.
3. В іншій частині постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року у справі № 200/10368/20-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов