02 листопада 2021 року
м. Київ
справа №808/905/18
адміністративне провадження № К/9901/7479/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А., суддів: Гімона М.М., Яковенка М.М.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (далі- ПрАТ «Дніпроспецсталь») до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 6 березня 2018 року №0001444706, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС (правонаступник Офісу великих платників податків ДФС; далі - Офіс великих платників податків ДПС) на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року та рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2018 року,
16 березня 2018 року ПрАТ «Дніпроспецсталь» (далі - позивач, Підприємство) звернулось в суд з позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 6 березня 2018 року № 0001444706, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі-ПДВ), задекларовану в податковій декларації за липень 2017 року, на 668 325,00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 334 162, 50 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на безпідставність висновків контролюючого органу за результатами проведеної документальної перевірки щодо нереальності здійснених ним господарських операцій з придбання товарів та послуг у ТОВ «Моноліт-1»; ТОВ «Запорізька виробничо-будівельна компанія»; ТОВ «Дніпротехмет», ТОВ «Верагруп», ТОВ «Аталон», ТОВ «Укрспеціндустрія-метал», ТОВ «Торговий дім «Комінко»; ТОВ «Усма трейд» та формування за їх результатами показників фінансової та податкової звітності, оскільки надані ним в ході документальної перевірки документи підтверджують зворотне.
Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що встановлені за результатами документальної перевірки обставини, які вказували на недостатній трудовий ресурс у контрагентів - виконавців підрядних робіт, відсутність інформації щодо виробництва товарів, введення їх у товарообіг, а отже і щодо походження продукції у контрагентів-постачальників, відсутність матеріальної бази для зберігання та здійснення поставок такої продукції, участь контрагентів у транзитних фінансових потоках у правовідносинах з іншими суб'єктами господарювання, свідчать, що обліковані позивачем операції із зазначеними контрагентами не відповідали їх дійсній сутності, а тому за їх результатами позивач не набув права на формування податкового кредиту за податковими накладними, виписаними цими контрагентами-постачальниками, в загальній сумі 668357,00 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року, адміністративний позов задоволено повністю.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про не доведення відповідачем -- суб'єктом владних повноважень - правомірності оспорюваного позивачем податкового повідомлення-рішення.
Відповідач, не погоджуючись з такими висновками судів попередніх інстанцій, подав касаційну скаргу до Верховного Суду на зазначені судові рішення, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відповідно до зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень: застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без врахування висновків Верховного Суду у постановах від 29 січня 2019 року (справа №808/4080/17), від 24 жовтня 2018 року (справа №808/4202/17), від 6 червня 2018 року (справа №804/7948/16), від 22 березня 2018 року (справа №815/3666/16), від 20 лютого 2018 року (справа №818/997/17), від 28 жовтня 2019 року (справа № 810/6817/13-а), Верховного Суду України від 27.03.2012 (справа № 21-737во100), від 06.12.2016 (справа №21-1440а16), від 05.04.2016 (справа №826/17223/14), від 29.03.2016 (справа №826/3685/13-а) щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Від ПрАТ «Дніпроспецсталь» заперечення на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.
Перевіривши обґрунтованість доводів відповідача в касаційній скарзі щодо підстав касаційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку, що касаційне провадження у цій справі слід закрити.
Суди встановили, що за результатами проведеної позапланові документальної виїзної перевірки ПрАТ «Дніпроспецсталь» з питань достовірності декларування від'ємного значення ПДВ за листопад 2017 року контролюючим органом складено акт від 16 лютого 2018 року № 17/28-10-47-06/0186536 06.03.2018 (далі - акт перевірки), в якому зроблено висновок про завищення Підприємством податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування в податковій декларації за листопад 2017 року на 668357,00 грн внаслідок включення до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виписаними на операції з постачання товарів (послуг) ТОВ «Моноліт 1», ТОВ «Запорізька виробничо будівельна компанія», ТОВ «Дніпротехмет», ТОВ «Верагруп», ТОВ «Укрспеціндустрія Метал», ТОВ «Торговий дім «Комінко», ТОВ «Алатон», ТОВ «Уса Трейд» за фактичної відсутності цих операцій (їх безтоварності).
На обґрунтування цього висновку в акті перевірки зроблено посилання на податкову інформацію щодо діяльності контрагентів Підприємства.
ТОВ «Моноліт1» ( постачання послуг з виконання поточного та капітального ремонтів обладнання загальною вартістю 221602,70 грн (ПДВ 36933,80 грн) за договором від 12.12.2016 №14160709).
До перевірки надано заявки про надання тимчасових перепусток на територію ПрАТ «Дніпроспецсталь» 43 особам для виконання робіт від імені ТОВ «Моноліт1». Разом з тим, відповідно до сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) за листопад 2017 року у ТОВ «Моноліт 1» отримували доход тільки 8 осіб. Згідно з інформацією з Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) зареєстровано податкові накладні ТОВ «Покстер» та ТОВ «Свенкорп ЛТД» на постачання послуг ТОВ «Моноліт 1» за номенклатурою, яка співпадає з номенклатурою послуг, що були предметом постачання на адресу позивача.
ТОВ «Покстер» та ТОВ «Свенкорп ЛТД» звіти форми 1ДФ та з єдиного внеску за листопад 2017 року не подавали; податковий кредит сформували за операціями з придбання продуктів харчування.
ТОВ «Запорізька виробничо-будівельна компанія» (постачання послуг з виконання капітального ремонту, модернізації електропечі, нагрівальної печі загальною вартістю 376276,70 грн (ПДВ 62712,77 грн) за договорами від 15.06.2017, від 28.03.2017, від 05.05.2017, від 07.03.2017).
Відповідно до актів виконаних робіт витрати праці робітників (кошторисна трудомісткість) склала 10510,51 людино/годин, тоді як згідно звіту ТОВ «Запорізька виробничо-будівельна компанія» з єдиного внеску за листопад 2017 року доход був виплачений лише 3-м особам. Інформації щодо залучення працівників субпідрядних організацій в актах виконаних робіт відсутня. Заявки про надання перепусток на територію Підприємства працівників ТОВ «Запорізька виробничо-будівельна компанія» не надавалися.
ТОВ «Дніпротехмет» (постачання дрібняка коксового загальною вартістю 1015110,00 грн (ПДВ 169185,00 грн) за договором від 04.12.2014 №1140792).
Відповідно до паспортів якості, які позивач надав до перевірки, відправником дрібняка коксового вказано ПАТ «Євраз Баглійкокс», а одержувачем - ТОВ «Союз Метал». Разом з тим, згідно з ЄРПН постачальниками ТОВ «Дніпротехмет» є інші платники ПДВ, за ланцюгом постачання не встановлено джерело походження товару.
ТОВ «Верагруп» (постачання матеріалів (АПС, алюміній вторинний) вартістю 144930,24 грн (ПДВ 24155,04 грн) за договором від 12.12.2016 №11160749).
За інформацією з ЄРПН по ланцюгу постачання не встановлено джерело походження зазначеного товару.
ТОВ «Алатон» (постачання заготівок втулки зубчатої та червячного колеса, лиття відцентрованим способом загальною вартістю 501018,00 грн (ПДВ 83503,00 грн) за договором від 30.10.2017 №11170577).
ТОВ «Алатон» не є виробником заготівок, послуги з виготовлення продукції з давальницької сировини згідно з ЄРПН придбало у ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Скарб», а сировину у ТОВ «Біз-Аудит» та ТОВ Велінг Профі», які сформували податковий кредит за операціями з придбання продуктів харчування, тютюнових виробів.
ТОВ «Укрспеціндустрія-метал» (постачання алюмінію вторинного загальною вартістю 1360470,36 грн (ПДВ 226745,06 грн) за договором від 15.06.2017 №11170333).
Згідно з інформацією з ЄРПН не встановлено джерело походження товару по ланцюгу постачання. ТОВ «Укрспеціндустрія-метал» не має матеріальних, трудових ресурсів для виробництва алюмінію.
ТОВ «Торговий дім «Комінко» (постачання обладнання загальною вартістю 172701,24 грн (ПДВ 28783,54 грн) за договором від 06.11.2015 №11150708).
ТОВ «Торговий дім «Комінко» не є виробником поставленого товару, а згідно з інформацією з ЄРПН не встановлено його джерело походження по ланцюгу постачання.
ТОВ «Усма Трейд» (постачання коксового дріб'язку загальною вартістю 217840,30 грн (ПДВ 36306,72 грн) за договором від 11.08.2016 №11160463).
Відповідно до проведеного аналізу даних ЄРПН основним контрагентом ТОВ «Усма Трейд» (98,09% податкового кредиту) є ТОВ «Завод мінеральних в'яжучих», в тому числі послуг з переробки давальницької сировини на коксовий дріб'язок. Однак, придбання ТОВ «Усма Трейд» сировини для виготовлення коксового дріб'язка за даними ЄРПН не встановлено.
З врахуванням наведеної податкової інформації стосовно контрагенті Підприємства надані ним документи (господарські договори, специфікації до договорів постачання продукції, акти приймання робіт форми КБ-2в, кошториси виконаних робіт, прибуткові акти, календарні плани виконання робіт, прибуткові ордери про оприбуткування придбаної продукції (товару) на складі, рахунки-фактури, платіжні доручення, паспорти якості (відповідності) продукції, видаткові накладні, товарно-транспорті накладні, податкові накладні ) контролюючий орган визнав недостатніми для підтвердження задекларованої суми податкового кредиту.
Дослідивши докази у цій справі (в тому числі, перелічені вище документи, які позивач надавав під час перевірки, заяви ТОВ «Моноліт 1» про отримання перепусток працівниками для виконання робіт у виробничих цехах Підприємства, дозволи на виконання робіт з підвищеної небезпеки, ліцензії за переліком видів робіт, видані ТОВ «Моноліт 1» та ТОВ «Запорізька виробничо-будівельна компанія», довідку про чисельність штатних працівників ТОВ «Торговий дім «Комінко»), суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що наведені в акті перевірки документи підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з придбання товарів та послуг, ПДВ в ціні яких позивач включив до податкового кредиту, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача, тому формування позивачем податкового кредиту згідно з нормам пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК є правомірним.
Суди визнали не доведеними відповідачем належними доказами тверджень про неможливість здійснення контрагентами підрядних робіт з посиланням на недостатність у них трудових ресурсів; порушення певними постачальниками у ланцюгу постачання товару вимог податкового законодавства, правил ведення господарської діяльності, які вплинули на формування позивачем податкових результатів; обізнаність позивача щодо таких можливих фактів.
Відповідно до частино першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як вже зазначено, касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС, згідно з положеннями якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Враховуючи вимоги норми пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС, касаційний перегляд справи, касаційне провадження у якій відкрито за цим пунктом, здійснюється за наявності таких складових: суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та /або порушив норми процесуального права; суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо їх застосування, викладеного у постанові Верховного Суду; правовідносини у справі, в якій відкрито касаційне провадження, та у справі, в якій зроблено висновок Верховного Суду щодо застосування тих же норм, є подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
У касаційній скарзі Офіс великих платників податків ДПС послався на те, що апеляційний суд, ухвалюючи рішення не урахував висновків Верховного Суду у постановах від 29 січня 2019 року (справа №808/4080/17), від 24 жовтня 2018 року (справа №808/4202/17), від 6 червня 2018 року (справа №804/7948/16), від 22 березня 2018 року (справа №815/3666/16), від 20 лютого 2018 року (справа №818/997/17), від 28 жовтня 2019 року (справа № 810/6817/13-а).
Під час касаційного перегляду справи з'ясувалось, що цими постановами Верховний Суд скасував судові рішення судів попередніх інстанцій та направив справи на новий розгляд. Підставою для цього Верховний Суд визнав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при оцінці доказів, що призвело до неправильного встановлення обставин у справі щодо здійснення господарських операцій, фінансові показники яких були відтворені позивачем у податковому обліку із збільшенням сум витрат та податкового кредиту.
Відповідно до частини шостої статті 353 КАС постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.
Відтак, вищезазначені постанови Верховного Суду не можуть бути прикладом правозастосування, яке повинно враховуватися судом при виборі норми права, що підлягає застосуванню, відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС, оскільки підстав для визнання подібними правовідносин у цій справі та у справах, в яких Верховним Судом ухвалені зазначені вище постанови, немає.
У справі № 560/2/19 (провадження №К/9901/21786/19), на постанову Верховного Суду від 11 листопада 2019 року в якій відповідач послався у касаційній скарзі, предметом дослідження судом були правовідносини, пов'язані з виконанням платником податкових зобов'язань з оподаткування різниці, яка виникла при здійсненні фінансових операцій, за правилами, передбаченими статтею 140 ПК. Наведені правовідносини також не є подібними.
Відповідач в касаційній скарзі також наводить висновки Верховного Суду України в постановах від 27.03.2012 (справа № 21-737во10) та від 06.12.2016 (справа № 21-1440а16). Згідно цими висновками про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин, як неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій з врахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт; нездійснення особою, яка значиться постачальником, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів підприємницької діяльності у зв'язку з відсутністю персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з отриманням податкової вигоди; відсутність первинних документів обліку. Недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на отримання такої вигоди, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою документів, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних документів.
Ці висновки стосуються оцінки доказів та встановлення обставин у справі.
Суд апеляційної інстанції дав оцінку доводу відповідача про відсутність у ТОВ «Моноліт 1» та ТОВ «Запорізька виробничо-будівельна компанія» трудового ресурсу для виконання робіт для позивач, вказавши про можливе залучення працівників на підставі, зокрема цивільно-правових договорів. До того ж, в акті перевірки зафіксовано, що були видані тимчасові перепустки 43 особам як працівникам ТОВ «Моноліт 1».
Оцінюючи довід відповідача про відсутність законного джерела походження (введення у товарний обіг) придбаних позивачем товарів у ТОВ «Дніпротехмет», ТОВ «Верагруп», ТОВ «Укрспеціндустрія Метал», ТОВ «Торговий дім «Комінко», ТОВ «Алатон», ТОВ «Уса Трейд», апеляційний суд зазначив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від дотримання його контрагентом податкового законодавства, позивач не повинен нести негативні наслідки їх неправомірної поведінки, якщо судом не встановлено фактів, що свідчать про його обізнаність щодо такої поведінки та злагодженість у їх діях.
Таким чином, доводи відповідача в касаційній скарзі щодо підстав касаційного оскарження фактично стосуються встановлення судами першої та апеляційної інстанції обставин у справі, а не застосування цими судами норм права інакше, ніж Верховним Судом та Верховним Судом України у подібних правовідносинах.
Вказуючи на постанови Верховного Суду України від 05.04.2016 (справа №826/17223/14) та від 29.03.2016 (справа №826/3685/13-а), відповідач у касаційній скарзі не зазначає, якого висновку у цих постановах стосується його посилання.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Керуючись пунктом 5 частини першої статті 339, статтею 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної податкової служби на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року та рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2018 року у справі №808/905/18 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
...........................
...........................
...........................
Є.А. Усенко
М.М. Гімон
М.М. Яковенко ,
Судді Верховного Суду