04 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 369/2257/19
адміністративне провадження № К/9901/38090/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів: Данилевич Н. А., Кашпур О.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року
у справі №369/2257/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області про визнання протиправними та скасування рішень,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області про визнання протиправним та скасування рішень.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області про визнання протиправними та скасування рішень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області від 01.03.2013 №7 про відкриття дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 та Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури від 21.06.2013 №V-007/2013 щодо притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності і застосування дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року залишено без змін.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року касаційну скаргу повернуто скаржнику у зв'язку із відсутністю підстав касаційного оскарження.
21 жовтня 2021 року касаційна скарга ОСОБА_1 повторно надійшла до Верховного Суду.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
У силу пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України.
Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Разом з тим, згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року, даний адміністративний позов залишено без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду без поважних причин.
Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з вказаним позовом, а причини пропуску зазначеного строку, на які посилається позивач, є неповажними, відповідно до норм чинного законодавства та наданих доказів.
Як вбачається із судових рішень, предметом спору в даній справі є визнання протиправними та скасування рішень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області від 01.03.2013 року №7 про відкриття дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 21.06.2013 року №V-007/2013 щодо притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності і застосування дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю (з урахуванням позовної заяви в редакції від 10.06.2019 року).
Так, судами встановлено, що рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області від 01.03.2013 №7 відкрито дисциплінарну справу стосовно адвоката ОСОБА_1 за скаргою ТОВ "Ю.С.А.".
За результатами розгляду дисциплінарної справи Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Черкаської області прийнято рішення від 06.03.2013 №13 про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження.
Рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 21.06.2013 №V-007/2013 рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області від 01.03.2013 року № 7 про відкриття дисциплінарної справи залишено без змін, рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області від 06.03.2013 №13 про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження скасовано та ухвалено нове рішення про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення грубого одноразового порушення правил адвокатської етики і застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням із Єдиного реєстру адвокатів України.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суди виходили з наступного.
Строки звернення до адміністративного суду, на час прийняття відповідачами спірних рішень, до 15.12.2017 року визначались частиною 1 статті 99 КАС України, якою встановлювалось, зокрема, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина третя).
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень (частина четверта).
З аналізу наведених положень адміністративного судочинства вбачається, що початок відліку встановленого законодавством строку звернення до суду у випадку оскарження рішення суб'єкта владних повноважень пов'язується з моментом, коли особа дізналася про таке рішення. При цьому крім Кодексу адміністративного судочинства України іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.
Статтею 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень), визначалось, що у разі припинення права на заняття адвокатською діяльністю з підстав, передбачених пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті (накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю; встановлення факту надання недостовірних відомостей для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та складення присяги адвоката України), рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про припинення права на заняття адвокатською діяльністю може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.
Згідно приписів частини 3 статті 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень), рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.
Таким чином, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено спеціальний строк оскарження до суду рішень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про порушення відносно адвоката дисциплінарної справи та про припинення права на заняття адвокатською діяльністю - тридцять днів з дня прийняття відповідною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури такого рішення.
Таким чином, ОСОБА_1 було достеменно відомо про існування оскаржуваних рішень, а тому останній не був позбавлений права оскаржити в судовому порядку рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області від 01.03.2013 року №7 про відкриття дисциплінарної справи протягом 30 днів із дня прийняття зазначеного рішення.
Водночас, зі змісту правових положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» убачається можливість оскарження адвокатом рішень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про порушення відносно адвоката дисциплінарної справи та про припинення права на заняття адвокатською діяльністю в один із двох визначених законодавством способів:
1) до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;
2) до суду.
Так, Верховним Судом у постановах від 13.02.2020 року по справі №344/13462/16-а та від 23.12.2020 року по справі №826/11330/17 викладено правовий висновок, згідно якого оскарження особою рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури до ВКДКА є виключно правом, а не обов'язком особи, що не позбавляє її права звернутися до суду з позовом до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання такого рішення протиправним та його скасування за наявності спору.
Крім того, у постанові від 20.06.2019 року у справі №641/463/16-а, Верховним Судом висловлено правову позицію, згідно якої оскарження особою рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури до ВКДКА є досудовим порядком вирішення спору.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 подав до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури скаргу від 01.04.2013 року на дії членів кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області при відкритті відносно нього дисциплінарної справи та на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області №7 від 01.03.2013.
За результатами розгляду зазначеної скарги Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури прийнято рішення від 21.06.2013 №V-007/2013, яким, зокрема залишено без змін рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області від 01.03.2013 №7 про відкриття дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 .
Зазначене рішення є предметом оскарження під час розгляду даної справи.
Разом з тим, оскарження ОСОБА_1 рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області №7 від 01.03.2013 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в порядку досудового вирішення спору, надавало право позивачу оскаржити в судовому порядку рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області від 01.03.2013 №7 про відкриття дисциплінарної справи лише протягом місячного строку з дня, коли позивачу стало відомо про прийняття Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури рішення від 21.06.2013 №V-007/2013.
Так, в матеріалах справи міститься скарга ОСОБА_1 від 01.04.2013 року на дії членів кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області при відкритті відносно нього дисциплінарної справи та на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області №7 від 01.03.2013 року, в якій скаржником зазначено про отримання ним особисто 04.03.2013 року рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області №7 від 01.03.2013 року.
Зазначене підтверджує факт обізнаності позивачем ще в березні 2013 року про прийняття кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Черкаської області оскаржуваного рішення №7 від 01.03.2013 щодо відкриття дисциплінарної справи відносно останнього за скаргою ТОВ «Ю.С.А.».
Разом з тим, з даним позовом до суду ОСОБА_1 звернувся лише 13.02.2019 року, тобто з пропуском тридцятиденного строку звернення до суду, як це передбачено нормами законодавства.
Також, за результатами розгляду скарги адвоката ОСОБА_1 на дії членів кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області при відкритті відносно нього дисциплінарної справи та на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області №7 від 01.03.2013 Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури прийнято рішення від 21.06.2013 року №V-007/2013, яким залишено без змін рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області від 01.03.2013 №7 про відкриття дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 , рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області від 06.03.2013 №13 про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження скасовано та ухвалено нове рішення про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення грубого одноразового порушення правил адвокатської етики і застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням із Єдиного реєстру адвокатів України.
У своїх заявах про поновлення строку звернення до суду ОСОБА_1 зазначено, що у період з 06.03.2013 по 09.03.2019 Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури не проводилось жодних засідань за скаргами позивача, жодних рішень, в тому числі від 21.06.2013 №V-007/2013, не приймалось ні у присутності позивача, ні за його відсутності, копії вказаного рішення позивачу не вручалось ні особисто, ні через пошту, а 09.03.2019 ВКДКА було сфальсифіковано рішення від 21.06.2013 №V-007/2013, щоб надати відповідь на запит позивача.
Також, скаржником наголошено, що до моменту звернення в лютому 2019 року до суду з даним позовом позивач на знав про рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 21.06.2013 року №V-007/2013, відповідно, скаржник вважає, що саме з моменту отримання 09.03.2019 позивачем зазначеного рішення розпочався відлік шестимісячного строку на оскарження рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 21.06.2013 року №V-007/2013, який має бути поновлено через поважність, незалежних від позивача причин.
З метою надання належної оцінки вказаним доводам позивача, судом першої інстанції витребувано у Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури відповідні докази проведення засідання з розгляду скарги ОСОБА_1 , зокрема, пам'ятки або листки про ознайомлення учасників засідання з правами та обов'язками на засіданні, протоколи, додатки до протоколів, супровідні листи про направлення матеріалів дисциплінарної справи ОСОБА_1 з Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та в зворотному напрямку.
У свою чергу, Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури надано в якості доказів протокол №5 засідання Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 21.06.2013 року, з якого убачається розгляд комісією на засіданні 21.06.2013 року скарги ОСОБА_1 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області №7 від 01.03.2013 та №13 від 06.03.2013.
Водночас, на вищевказаному засіданні комісії був особисто присутній ОСОБА_1 , який заявив про відсутність відводів до членів ВКДКА та повідомив про зупинення ним права на заняття адвокатською діяльністю, і на цьому ж засіданні комісією прийнято рішення про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 , залишення без змін рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області №7 від 01.03.2013 про відкриття дисциплінарної справи, скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області №13 від 06.03.2013 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарного стягнення у вигляді попередження та прийняття нового рішення про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення грубого одноразового порушення правил адвокатської етики і застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням із Єдиного реєстру адвокатів України.
Також, додаток до протоколу засідання Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 21.06.2013 містить підпис ОСОБА_1 про ознайомлення зі складом Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та про відсутність відводів складу комісії.
Крім того, Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури надано матеріали розгляду скарги адвоката ОСОБА_1 на рішення Дисциплінарної палати КДКА Черкаської області від 01.03.2013 року та від 06.03.2013 року, за результатами розгляду якої комісією прийнято рішення від 21.06.2013 року №V-007/2013, яке міститься у зазначених матеріалах.
Отже, вказані докази спростовують наведені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду твердження про непроведення Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, у період з 06.03.2013 по 09.03.2019, засідань за скаргами позивача, неприйняття комісією рішень за скаргою позивача за його присутності чи відсутності.
При цьому, матеріали розгляду скарги позивача містять супровідний лист вих. №1001 від 12.07.2013, згідно якого ОСОБА_1 направлялась копія рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 21.06.2013 року №V-007/2013 на чотирьох аркушах.
Втім, у вказаних матеріалах відсутні докази направлення поштою, вручення особисто позивачу зазначеного супровідного листа з копією рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 21.06.2013 року №V-007/2013.
Натомість, відображені у протоколі №5 засідання Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 21.06.2013 відомості щодо обставин розгляду скарги позивача та матеріали розгляду скарги дають підстави стверджувати про факт особистої присутності ОСОБА_1 на засіданні Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, в тому числі й під час прийняття комісією рішення від 21.06.2013 про позбавлення ОСОБА_1 права на заняття адвокатською діяльністю.
Суди встановили, що під час розгляду справи в судовому засіданні суду першої інстанції 21.04.2021 року ОСОБА_1 підтвердив свою участь у засіданні Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 21.06.2013 та зауважив, що покинув засідання комісії до прийняття рішення про позбавлення його права на заняття адвокатською діяльністю.
З огляду на вказане, суди дійшли висновку, що позивач був належним чином обізнаний, починаючи з 21.06.2013 року, про існування рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, яким ОСОБА_1 позбавлено права на заняття адвокатською діяльністю.
Крім того, про підтвердження обізнаності ОСОБА_1 ще в 2013 році з рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, яким позивача позбавлено права на заняття адвокатською діяльністю, свідчать факти неодноразового звернення останнього з позовами до суду, в яких ОСОБА_1 просив, у тому числі, скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про позбавлення його права на заняття адвокатською діяльністю.
Так, ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 27.08.2013 у справі №2-4690/13 (760/15953/13-ц), позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Ю.С.А.», третя особа - Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, в якій ОСОБА_1 просив, у тому числі, скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про позбавлення його права на заняття адвокатською діяльністю, повернуто позивачу у зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви, яку залишено без руху.
Також, ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 03.09.2013 у справі №2-4691/13 (760/15955/13-ц), позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Ю.С.А.», Черкаської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації та відшкодування маральної шкоди, в якій позивач просив, у тому числі, скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про позбавлення його права на заняття адвокатською діяльністю, повернуто позивачу у зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви, яку залишено без руху.
Ухвалами Подільського районного суду міста Києва від 29.09.2013 у справі №758/9522/13-ц та від 29.08.2013 у справі №758/9523/13-ц повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Ю.С.А.», Черкаської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, третя особа - Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, про захист честі, гідності та ділової репутації у зв'язку з неусуненням позивачем недоліків позовної заяви, яку залишено без руху.
При цьому як убачається зі змісту зазначених ухвал, однією з позовних вимог позивача було скасування рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про позбавлення позивача права на заняття адвокатською діяльністю.
Посилання позивача на те, що останній не звертався до суду з позовами про оскарження рішення про позбавлення його права на заняття адвокатською діяльністю, а лише звертався до судів з позовами про захист своєї честі та гідності, спростування недостовірної інформації, не заслуговують на увагу суду, адже наявність вищевказаних судових рішень спростовує посилання позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення з даним позовом до суду та додатково підтверджує обізнаність останнього про існування оскаржуваних в даній справі рішень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області від 01.03.2013 року №7 про відкриття дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 21.06.2013 року №V-007/2013 щодо притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності і застосування дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю.
Суд наголошує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій. Інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознак стабільності.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У постанові від 17.09.2020 року (справа №640/12324/19) Верховний Суд зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Скорочення строків здійснення окремих процесуальних дій не звужує змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (абзац дев'ятий десятий підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року N 17-рп/2011).
Згідно із частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи), якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом восьмим частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, судом першої та апеляційної інстанції не встановлено переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав, як це передбачено нормами адміністративного судочинства.
Строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов'язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов'язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.
З вищевказаного слідує, що строки на звернення до суду не є абсолютними і можуть бути обмеженими Законом, а причини, з якими особа пов'язує поважність причин пропуску на звернення до суду, повинні бути об'єктивними, непереборними та обґрунтованими належними доказами.
Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що ОСОБА_1 позовну заяву подано після закінчення строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України і в редакції до 15.12.2017 року і в чинній редакції, а з матеріалів справи не вбачається підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
У поданій касаційній скарзі заявником жодним чином не обґрунтовано пропуск строку на подання позовної заяви та у чому, на його думку, полягає помилка судів при винесенні оскаржуваних ухвали суду першої інстанції та винесеної постанови за наслідками перегляду вказаної ухвали.
При цьому, посилання скаржника, що судами не враховано, що з позовом з таким предметом та такими підставами за участі тих же сторін позивач раніше до суду не звертався, жодним чином не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанції та не доводять поважність причин пропуску строку звернення з позовом до суду.
Ураховуючи, що зміст оскаржуваних судових рішень та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права ( ч. 3 ст. 123, п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України), що є очевидним та не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року у справі №369/2257/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області про визнання протиправними та скасування рішень.
Копію даної ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді Н. А. Данилевич
О. В. Кашпур