27 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 595/1199/21 пров. № А/857/18192/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Святецького В. В.,
з участю секретаря судового засідання Петрунів В. І.,
представника позивача Пасічника А. З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 16 вересня 2021 року (прийняте у м. Бучачі суддею Тхорик І. І.) у справі № 595/1199/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Бучацького районного суду Тернопільської області із вказаним позовом та просив скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 871692 від 27.07.2021, згідно якої на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн за адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Позовні вимоги обґрунтовував, зокрема, тим, що 27.07.2021 жодним транспортним засобом не керував, жодних правил дорожнього руху не порушував, позаяк мав лише намір буксирувати автомобіль, а доказів протилежного у працівників поліції немає.
Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 16 вересня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини у справі, порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано наведені ним доводи, що транспортним засобом він не керував, відповідно ПДР він не порушував. Зазначає, що намагався здійснити буксирування автомобіля, проте до часу прибуття на місце працівників поліції автомобіль стояв зламаний на місці, не рушаючи з нього. Автомобіль «Nissan Vanette» не змінив свого положення з часу поломки на жоден міліметр. На час приїзду працівників поліції він перебував біля автомобіля та готувався здійснити його буксирування. З того моменту, як вчепили трос до його автомобіля, він за кермо автомобіля не сідав.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, у ній зазначених, просив апеляційну скаргу задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.
За приписами частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 871692 від 27.07.2021 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Згідно з оскаржуваною постановою ОСОБА_1 о 13 год. 58 хв. в смт. Золотий Потік по вул. Шевченка, керуючи автомобілем марки «Nissan Vanette», д.н.з. НОМЕР_1 , під час його буксирування на гнучкому зчепленні не увімкнув світлову сигналізацію, чим порушив приписи п. 9.9 (г) Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 КУпАП.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з відеозапису, який є в матеріалах справи, видно, що працівник поліції спілкується з водієм зупиненого транспортного засобу (далі також - ТЗ), позивачем ОСОБА_1 , та чітко видно, як мотоблок, двигун якого працює, за допомогою зчеплення (тросу) з'єднаний з автомобілем «Nissan Vanette», д.н.з. НОМЕР_1 . Наведене суд розцінює як дії, пов'язані з буксируванням транспортного засобу «Nissan Vanette», д.н.з НОМЕР_1 , що зобов'язує водія виконувати вимоги п. 9.9 (г) ПДР України.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, не відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи з огляду на таке.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за № 1306 (далі - ПДР).
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до підпункту «г» пункту 9.1 ПДР увімкнення аварійної сигналізації, відноситься до попереджувальних сигналів.
Згідно з пунктом 9.9 (г) ПДР аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена, зокрема, на механічному транспортному засобі, що буксирується.
Частиною другою статті 122 КУпАП передбачено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як встановлено з матеріалів справи, оскаржуваною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, - порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Буксирування, відповідно до пункту 1.10 ПДР, - переміщення одним транспортним засобом іншого транспортного засобу, яке не належить до експлуатації автопоїздів (транспортних составів) на жорсткому чи гнучкому зчепленні або способом часткового навантаження на платформу чи на спеціальне опорне пристосування.
Суд вважає за необхідне зазначити, що наданий відповідачем відеозапис не відображає саме факту буксирування автомобіля без увімкненої сигналізації, а лише обставини щодо встановлення інспектором стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 ..
А з пояснень позивача слідує, що він намагався здійснити буксирування автомобіля, однак до часу прибуття на місце працівників поліції автомобіль стояв зламаний на місці, не рушаючи з нього.
Зафіксований на відеозаписі мотоблок, двигун якого працює, та який за допомогою зчеплення (тросу) з'єднаний з автомобілем «Nissan Vanette», не дає підстави для висновку що буксирування транспортного засобу вже відбувається, оскільки рух автомобіля не спостерігається.
Інших доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення судом у цій справі не встановлено, а позивач заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення.
Суд зазначає про обов'язок особи, яка склала матеріали про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі статті 62 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування вини, не доведено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення, які б підтверджували правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідачем не надано, що свідчить про протиправність оскаржуваної постанови та наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Суд першої інстанції на вказані обставини не звернув належної уваги, а тому дійшов помилкового висновку, що є протилежним наведеному вище.
Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, та невідповідність висновків суду обставинам справи, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи видно, що під час подання апеляційної скарги апелянт сплатив судовий збір у розмірі 681 грн, що підтверджується квитанцією від 26.09.2021.
Враховуючи, що позов підлягає задоволенню, колегія суддів вважає за необхідне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції в Тернопільській області судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 681 грн.
Керуючись ст.ст. 229, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 16 вересня 2021 року в адміністративній справі № 595/1199/21 скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 871692 від 27 липня 2021 року і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 40108720, місцезнаходження 46001, м. Тернопіль, вул. Валова, 11), витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 681 (шістсот вісімдесят одна) грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
В. В. Святецький
Постанова складена у повному обсязі 04 листопада 2021 року.