Справа № 758/2261/21 Суддя (судді) першої інстанції: Скрипник О.Г.
04 листопада 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В.
за участю секретаря Островської О.В.,
розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 квітня 2021 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), головного інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування ДТІ виконавчого органу КМР (КМДА) Хохлова Олександра Миколайовича, третя особа: ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:
- скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АС №0000036910 від 14.02.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч.3 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення в розмірі 510 грн та закрити провадження у справі;
- визнати протиправними дії інспектора з паркування Хохлова Олександра Миколайовича щодо складання акта огляду, тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик;
- стягнути з відповідача суму завданих матеріальних збитків у розмірі 1835,90 грн;
- стягнути з відповідача суму завданих моральних збитків у розмірі 3000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою від 14.02.2021 року серії АС № 0000036910, позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 510,00 грн. Позивач вважає, що зазначена постанова не відповідає чинному законодавству України та підлягає скасуванню, оскільки постанова складена з порушенням вимог КУпАП.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано постанову серії АС № 0000036910 від 14.02.2021 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн, закрито провадження у справі. Стягнуто з Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача 1835,90 грн на відшкодування матеріальної шкоди. Стягнуто з Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 454,00 грн. В іншій частині вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясовано усіх обставин у справі, що мають значення для справи. Вказує, що відповідачем було доведено наявність з боку позивача порушень Правил дорожнього руху, надані докази, які підтверджують порушення з боку позивача є неналежними. Таким чином, притягнення позивача до адміністративної відповідальності є правомірним.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні в мотивувальній частині.
Згідно з ч.4 статті 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповнені або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Оболонського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Хохлова О.М. про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) від 14.02.2021 серії АС№0000036910 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч.3 ст. 122 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.
З постанови вбачається, що транспортний засіб «Jeep Compass», д.н.з. НОМЕР_1 , 14.02.2021 о 17:18 год. на вул. Б. Хмельницького, 3 в м. Києві залишено для стоянки таким чином, що створює перешкоду для руху пішоходів або інших транспортних засобів, чим порушено п.п. «д» п. 15.10 ПДР України (а.с. 36).
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова не ґрунтується на вимогах закону, відповідачем не доведена правомірність своїх дій, а позивачем доведені обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно пп. «д» п.15.10 ПДР України стоянка забороняється: у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.
У відповідності до ч. 1 ст. 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Згідно ч. 5 ст. 279-1 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 2 Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 № 990 (далі - постанова № 990), тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється інспектором з паркування в разі вчинення водієм порушення, передбаченого частиною третьою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), частиною першою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у випадках, коли розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, а також у разі вчинення порушення, передбаченого частиною другою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Випадки розміщення транспортного засобу, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, визначені частиною третьою статті 265-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, згідно ч. 3 ст. 265-4 КУпАП для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками.
Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суб'єктом правопорушення в цій статті в разі вчинення передбачених частинами першою-третьою цієї статті правопорушень, зокрема у виді порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - є відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 14-2 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису) (примітка до ст. 122 КУпАП).
Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу (примітка до ст. 122-2 КУпАП).
В матеріалах справи наявні фотографії транспортного засобу марки «Jeep Compass», д.н.з. НОМЕР_1 , зроблені на місці вчинення правопорушення (а.с 20-23).
Із вказаних фотографій чітко вбачається, що автомобіль «Jeep Compass», д.н.з. НОМЕР_1 , до його евакуювання знаходився на правій смузі руху на дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку та не має виділеного узбіччя або місць для паркування,
На переконання відповідача автомобіль унеможливлював рух інших транспортних засобів по правій смузі руху в порушення п. 15.10 (д) Правил дорожнього руху України.
Відповідно до ст.265-4 КУпАП тимчасове затримання транспортного засобу інспектором з паркування здійснюється шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора і дозволяється виключно у випадках, встановлених цією статтею.
Для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб:
1) поставлено на проїзній частині у два і більше рядів;
2) розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: а) на залізничних переїздах; б) на трамвайних коліях; в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, у тунелях; г) на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі; ґ) на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга; д) на проїзній частині, де відстань між суцільною лінією розмітки чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 метрів; е) ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а за їх відсутності - ближче 30 метрів від дорожнього знака такої зупинки з обох боків; є) ближче 10 метрів від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання; ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився; з) ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду; и) розташовано на позначених відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою місцях, призначених для паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома);
3) своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками;
4) розташовано на виділеній смузі для руху громадського маршрутного транспорту;
5) розташовано на позначеній відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою велодоріжці;
6) перешкоджає руху або роботі снігоприбирального та іншого технологічного комунального транспорту у разі запровадження надзвичайного стану або у разі оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації;
7) порушує схему паркування транспортних засобів таким чином, що він блокує проїзд по двох або більше смугах руху.
Як вбачається з матеріалів фотофіксації, за напрямом руху, де був розташований автомобіль позивача, вільні дві смуги руху в одному напрямку та дві смуги руху у зустрічному напрямку, тобто автомобіль позивача не створював перешкод, оскільки була наявна можливість об'їзду транспортного засобу іншою (вільною) смугою руху, жодної виключної підстави щодо тимчасового затримання транспортних засобів, встановленої ст.265-4 КУпАП не було, підстави для винесення оскаржуваної постанови за порушення пп. «д» п.15.10 ПДР України та евакуації автомобіля були відсутні.
При цьому, відповідачем не доведено наявність знаків, які обмежують можливість паркування на вказаній ділянці проїжджої частини чи виїздів з прилеглих території. Крім того, зазначені обставини не були підставою винесення оскаржуваної постанови.
Колегія суддів дійшла висновку, що при розгляді справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення правопорушення позивачем. У матеріалах справи такі підтвердження відсутні, є в наявності постанова про притягнення до відповідальності, що не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху України в той день та час, оскільки зазначені твердження не знайшли обґрунтування під час розгляду справи.
Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження правомірності складання оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення.
Відповідачем не доведено факту порушення позивачем Правил дорожнього руху.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №524/1284/17.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, постанова серії АС №0000036910 від 14.02.2021 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.3 КУпАП є протиправною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення стосовно позивача підлягає закриттю.
Щодо висновку суду першої інстанції про відшкодування позивачу понесених матеріальних витрат на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 № 266/94-ВР, колегія суддів зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, за повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігався на спеціальному майданчику чи стоянці, позивачем було оплачено витрати, пов'язані з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу у розмірі 1835,90 грн (255 грн штраф, 1270 грн оплата послуги евакуації; 144 грн оплата вартості зберігання транспортного засобу на спец майданчику та 166,90 грн послуги переказу коштів).
Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, складовими елементами акту завдання шкоди є: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду; настання шкоди; причинний зв'язок між вказаними двома елементами; вина завдавача шкоди.
При цьому, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Законом визначено, що обов'язок відшкодувати завдану потерпілому шкоду покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
Таким чином, з урахуванням положень статей 1173, 1174 ЦК України, обов'язок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади виникає саме у держави, а не в органу державної влади, посадовою чи службовою особою якого є особа, чиїми незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю завдано шкоди.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі №826/12003/16, аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те, що якщо вимоги про відшкодування шкоди пов'язані з вимогою вирішити публічно-правовий спір, то такі вимоги підлягають розгляду за нормами КАС України.
Аналогічних висновків дійшов і Цивільний касаційний суд в постановах у справах №761/10730/18 та №725/5833/16-ц.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що внаслідок прийняття серії АС №0000036910 від 14.02.2021 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, позивач поніс реальні збитки в сумі 1835,90 грн, а тому вказані вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів доходить висновку про необхідність частково задовольнити апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 квітня 2021 року - змінити в мотивувальній частині.
В іншій частині рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 квітня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 04.11.2021.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Л.В. Бєлова