Справа № 640/1673/19
03 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Бужак Н.П., Губської Л.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інслей» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень і зобов'язання вчинити дії, -
У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інслей» (далі - Позивач, ТОВ «Інслей») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, у подальшому заміненої правонаступником - Державною податковою службою України (далі - Відповідач-1, ДПС України), Головного управління ДФС у м. Києві, у подальшому заміненого правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві (далі - Відповідач-2, ГУ ДПС у м. Києві), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації ГУ ДФС у м. Києві №813315/41388946 від 23.06.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 20.06.2018 року (реєстраційний номер 9123741984) та № 820732/41388946 від 27.06.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 22.06.2018 (реєстраційний номер 9127684931);
- зобов'язати Державну фіскальну службу України (04053, м. Київ, Львівська площа 8, код ЄДРПОУ 39292197) зареєструвати податкові накладні №1 від 20.06.2018 (реєстраційний номер 9123741984), № 2 від 22.06.2018 (реєстраційний номер 9127684931 в Єдиному державному реєстрі податкових накладних датою їх направлення до єдиного державного реєстру податкових накладних дня реєстрації.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2021 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач-2 24.09.2021 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2021 апеляційну скаргу було залишено без руху, оскільки до неї не додано документ про сплату судового збору на суму 5 763,00 грн. Крім того, цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Судом надано строк для усунення недоліків - п'ять днів з моменту отримання копії зазначеної ухвали, яку було отримано ГУ ДПС у м. Києві 12.10.2021.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2021 задоволено клопотання ГУ ДПС у м. Києві та продовжено Апелянту строк для усунення недоліків на п'ять днів з моменту отримання копії даної ухвали, яку було отримано Відповідачем-2 26.10.2021.
На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 22.10.2021 ГУ ДПС у м. Києві 29.10.2021 до суду направлено клопотання про продовження строку на усунення недоліків. Указане клопотання обґрунтовано наявністю права на апеляційне оскарження судового рішення, скрутним матеріальним становищем, а також тривалістю процедури сплати судового збору.
Розглянувши заявлене клопотання, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Тобто, законодавцем визначено, що десятиденний строк є достатнім для усунення як недоліків позовної заяви, так і апеляційної скарги. При цьому, судом апеляційної інстанції з метою забезпечення доступу особи до правосуддя було продовжено ГУ ДПС у м. Києві строк для усунення недоліків на п'ять днів. Однак, як вбачається з матеріалів справи, у межах встановленого судом строку недоліки апеляційної скарги, про які зазначено в ухвалі від 07.10.2021, усунуті не були.
При цьому жодних доказів вчинення дій, спрямованих на забезпечення сплати судового збору на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, Апелянтом не надано. А подане вдруге клопотання про продовження строку для усунення недоліків не містить підтверджених належними і допустимими доказами обґрунтувань необхідності його задоволення та за своїм змістом є аналогічним вперше поданому.
Судом враховується, що законодавчо закріплений обов'язок суду надати достатній для усунення недоліків апеляційної скарги строк, насамперед, обумовлений специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не забезпечив оскарження у встановленому законом порядку рішення суду першої інстанції, відносини стають стабільними із набранням законної сили рішенням суду.
Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що тривала процедура сплати коштів або їх відсутність не може вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, адже не є об'єктивною та непереборною причиною пропуску процесуального строку.
Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 500/2544/19.
Твердження ГУ ДПС у м. Києві про гарантоване чинним законодавством право останнього на апеляційне оскарження судового рішення суд вважає помилковим у контексті спірних правовідносин з огляду на таке.
Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 року у справі «Устименко проти України» зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі «Лелас проти Хорватії», відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Таким чином, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на подання Відповідачем-2 вдруге клопотання про продовження строку для усунення недоліків, суд приходить до висновку про необхідність відмови в його задоволенні.
Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до ч. 5 ст. 298 КАС України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне повернути апеляційну скаргу Апелянту, відмовивши у задоволенні вдруге поданого клопотання про продовження строку для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 169, 248, 298, 321, 325 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про продовження строку для усунення недоліків - відмовити.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інслей» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень і зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Н.П. Бужак
Л.В. Губська